Рішення № 122546175, 14.10.2024, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2457/23

Провадження № 2/545/185/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.

з участю секретаря: Синегуб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове нерухоме майно, а саме частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 заповіла все належне їй на день смерті майно доньці ОСОБА_1 . Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В.24.06.2021 за заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №17/2021. Крім того, правом на обов`язкову частку у спадщині скористався чоловік спадкодавця ОСОБА_4 , тобто фактично прийняв спадщину, а саме 1/8 частку квартири, шляхом спільного проживання із спадкодавцем. Після розірвання шлюбу у 1958 році її мати ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Проте при перевірці нотаріусом відповідності відомостей виявилися розбіжності у написанні прізвища матері, оскільки у актовому записі про розірвання шлюбу за №00033981865 Державного реєстру актів цивільного стану громадян прізвище матері після розірвання шлюбу зазначено як « ОСОБА_7 », що не співпадає з прізвищем, зазначеним у свідоцтві про припинення шлюбу, через що позивач не може підтвердити факт родинного зв`язку. Посилається на те, що факт родинних зв`язків підтверджується заповітом матері на її користь, записами в трудовій книжці, вітальними листами та телеграмами, які вона надсилала їй, сімейними фотокартками та закордонним паспортом ОСОБА_3 з візою США. Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. 02.12.2021 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки квартири АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю доказів родинного зв`язку між нею та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після його смерті Полтавською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 . У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 позивач втратила можливість отримання свідоцтво про право на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , належить житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: коридору 1 пл. 6,7 кв. м, кімнати жилої 2 пл. 8,5 кв. м, кімнати жилої 3 пл. 14,7 кв. м, кімнати жилої 4 пл. 14,2 кв. м, кухні 5 пл. 5,2 кв. м, ванної 6 пл. 2,2 кв. м, вбиральні 7 пл. 1,2 кв. м, веранди 1 пл. 6,1 кв. м, веранди ІІ пл.. 4,9 кв. м; загальна площа 63,1 кв. м, житлова площа 37,4 кв. м, де веранда 1 та ІІ збудовані без дозвільних документів, які не є об`єктами самочинного будівництва, оскільки є збудованими приналежностями до основної речі квартири. Власником вказаної квартири є ОСОБА_4 , оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартири в 2003 році він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , тому квартира є їхньою спільною сумісною власністю. Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. 06.01.2023 винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із неможливістю встановлення складу спадкового майна.

Просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати за нею право власності на 3/8 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: коридору 1 пл. 6,7 кв. м, кімнати жилої 2 пл. 8,5 кв. м, кімнати жилої 3 пл. 14,7 кв. м, кімнати жилої 4 пл. 14,2 кв. м, кухні 5 пл. 5,2 кв. м, ванної 6 пл. 2,2 кв. м, вбиральні 7 пл. 1,2 кв. м, веранди 1 пл. 6,1 кв. м, веранди ІІ пл.. 4,9 кв. м; загальна площа 63,1 кв. м, житлова площа 37,4 кв. м; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що вона є неналежним відповідачем у справі, оскільки її вини у тому, що у документах зазначені різні прізвища, та те, що не були визначені частки спірної квартири, немає, і вона ніяким чином не порушує прав позивача. Вважає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, всупереч положенням ч.2 ст.316 ЦПК України, тому суд повинен був залишити заяву без розгляду. Позивач не використала досудові способи врегулювання спору, не зверталася з проханням відновити документи, не повідомила суд, що вона є громадянкою Російської Федерації, а також додані до позовної заяви докази не засвідчені належним чином, а надані ксерокопії фотокарток, листівок та посилання на записи в трудовій книжці не можуть свідчити про родинні стосунки. Не погоджується з тим, що позивач претендує на 3/8 частки квартири та вважає, що судові витрати вона не повинна їй компенсувати.

Представник позивача надала відповідь на відзив, у якій зазначила, що належним відповідачем у цій справі є саме ОСОБА_2 як спадкоємець, що прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4 , який був співвласником спірного майна. Встановлення юридичного факту викликано необхідністю захисту майнових прав позивача - права на спадкове нерухоме майно, тобто, між сторонами виник спір про право, який повинен розглядатися в позовному провадженні. Крім того, додані до позовної заяви докази завірені належним чином представником позивача згідно з ордером, а заперечення відповідачем факту родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_3 свідчить про недобросовісне користування ОСОБА_2 своїми процесуальними правами та про її намір ввести суд в оману.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях, просила задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки доказів родинних відносин позивачем не надано. Підтвердила, що знайома з сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1990 року, також їй відомо, що у ОСОБА_3 була донька, але з нею вона не знайома і її ніколи не бачила. У ОСОБА_4 дітей на момент смерті не було. Зазначила, що ОСОБА_4 протягом декількох останніх років проживав у неї та склав заповіт на її користь. Також підтвердила, що на деяких фотознімках зображена ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вона; ОСОБА_1 не впізнає, оскільки з нею не знайома.

Представник відповідача в судовому засіданні зайважив, що в позовній заяві та наданих суду документах є розбіжності щодо адреси спірної квартири, а саме в позовній заяві та постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначена вул. «Шевченка», тоді як у заповіті від 06.10.2020 зазначена вул. «Шевченко». Також просив не брати до уваги надані позивачем світлини, оскільки відсутній фотоальбом, на який посилається позивач, також відсутні відомості щодо її місця реєстрації у м. Ромни.

Представник третьої особи Полтавської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, при вирішенні питання по суті покладається на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. у судове засідання не з`явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.06.2021 (а.с.11); відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.02.2022 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , матір`ю ОСОБА_1 записана ОСОБА_5 (а.с.13). ОСОБА_5 у зв`язку з розірванням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про припинення шлюбу(а.с.14).

03.03.1971 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстрований Полтавським міським палацом одруження, за актовим записом №386, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 03.03.1971 (а.с.15).

Відповідно до заповіту від 06.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Прядун А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №91, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті визначила спадкоємцем всього належного їй майна, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, що буде їй належати за законом на момент смерті, дочку ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №61951033 від 06.10.2020 приватним нотаріусом Прядун А.В. зареєстровано заповіт №66529083, складений ОСОБА_3 (а.с.17).

Приватним нотаріусом Івженко Л.В. 24.06.2021 зареєстрована спадкова справа за №67873864 після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №65316872 від 24.06.2021 (а.с.18).

02.12.2021 приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. винесена постанова про відмову ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 , після смерті її матері, у зв`язку з відсутністю доказів родинного зв`язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.26-27).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Л.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 3/8 частки квартири АДРЕСА_3 , після смерті її матері, оскільки відомості щодо виділення частки подружжя та реєстрації права власності за померлою ОСОБА_3 на спадкове майно відсутні, тому визначити склад спадкового майна та встановити безспірність вчинення нотаріальної дії немає можливості (а.с.28-29).

Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_8 №7 за результатами проведеної оціночно-будівельної експертизи від 22.02.2023, ринкова вартість подібного об`єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_4 , станом на 20.02.2023 складає: 985000 грн (а.с.30-37).

Згідно з технічним паспортом від 20.12.2021, квартира АДРЕСА_3 , складається з: коридору 1 пл. 6,7 кв. м, кімнати жилої 2 пл. 8,5 кв. м, кімнати жилої 3 пл. 14,7 кв. м, кімнати жилої 4 пл. 14,2 кв. м, кухні 5 пл. 5,2 кв. м, ванної 6 пл. 2,2 кв. м, вбиральні 7 пл. 1,2 кв. м, веранди 1 пл. 6,1 кв. м, веранди ІІ пл. 4,9 кв. м; загальна площа 63,1 кв. м, житлова площа 37,4 кв. м (а.с.38-39).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.10.2003, ОСОБА_4 купив у цілому квартиру АДРЕСА_5 та складається з: коридору 1 пл. 5,9 кв. м, кімнати жилої 2 пл. 8,4 кв. м, кімнати жилої 3 пл. 14,5 кв. м, кімнати жилої 4 пл. 13,7 кв. м, кухні 5 пл. 5,4 кв. м, ванної 6 пл. 2,2 кв. м, туалету пл.1,1 кв.м, житлова площа 36,6 кв. м (а.с.40).

Згідно зіст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення, регулюються Главою 6 Розділу IV ЦПК України.

У пункті 7 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 273 ЦПК України (пункт 1 частини першої статті 315 діючого ЦПК України) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Оскільки іншою вимогою у цій справі є спір про право (право на спадщину), тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні.

Як встановлено судом, підставою звернення до суду з вимогою про встановлення факту родинних відносин є допущена органом РАЦСу описка у написання прізвища померлого спадкодавця, що унеможливлює оформлення позивачем її спадкових прав у нотаріальному порядку.

Також судбере доуваги іте,що технічнапомилка (описка)у Повномувитязі зДержавного реєструактів цивільногостану громадянщодо актовогозапису пророзірвання шлюбуза №00033981865,сформованого назапит приватногонотаріуса ЇвженкоЛ.В.,що послугувалаоднією зпідстав відмови ОСОБА_1 у видачіїй свідоцтвапро правона спадщину,не впливаєна дійсністьдокументів,що підтверджуютьфакт родиннихвідносин позивачаз їїпомерлою матір`ю.

Факт родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується наданими позивачем листівками та світлинами (23-25,158-160).

Проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині встановлення факту родинних відносин та задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Враховуючи, що спірне майно - квартира набута подружжям 01.10.2003, тому для вирішення питання щодо моменту виникнення права власності подружжя на спірну квартиру, повинні застосовуватися положення Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС).

Згідно зі ст. 22 КпШС (чинного на час придбання спірного майна) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

За змістом вказаних норм майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. При цьому, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК України).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності. При цьому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільного сумісної власності, покладається на особу, яка заперечує факт набуття майна у спільну сумісну власність.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року № 6-843цс17.

Твердження відповідача про те, що кошти від продажу квартири АДРЕСА_6 , яка належала ОСОБА_4 , були зараховані у вартість квартири АДРЕСА_7 , не спростовують висновків суду щодо належність спірної квартири до об`єктів права спільної сумісної власності, оскільки не доведено факту набуття останнім спірної квартири за його особисті грошові кошти, що є процесуальним обов`язком сторони. Так, надані відповідачем свідоцтво на право власності на житло від 15.01.1994, згідно з яким ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_6 (а.с.91), яку він згідно з договором купівлі-продажу від 01.10.2003 продав ОСОБА_9 (а.с.92), не доводять факту належності ОСОБА_4 спірної квартири на праві особистої власності.

Отже, відповідач не спростувала закріплену в ст.ст. 22, 24 КпШС презумпцію спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу, і не довела, що померлий ОСОБА_4 придбав спірну квартиру лише за власні особисті кошти.

Таким чином, спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

За статтями 69, 70 СК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

На підставі викладеного, враховуючи відсутність доводів сторін щодо відступлення від рівності часток подружжя, суд вважає, що спірна квартира належала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках по частині кожному.

ОСОБА_3 за життя заповіла все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося та буде їй належати за законом на момент смерті, своїй дочці ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 її чоловік ОСОБА_4 був непрацездатним, отже, незалежно від змісту заповіту, він успадкував половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), що становить 1/8(1/4:2=1/8).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині вимог про визнання за позивачем права власності на 3/8 частини спірної квартири.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямист. 137 ЦПК Українивстановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Судом встановлено, що 03.07.2023 між ОСОБА_10 як представником за довіреністю ОСОБА_1 (а.с.109) та адвокатом Дяченко М.В. укладена угода №53 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.42).

Згідно з угодою №53 від 03.07.2023 вартість послуг становить 7000 грн, яка включає ведення цивільної справи в суді; відповідно до квитанції №4154 від 03.07.2023 ОСОБА_10 сплачено гонорар в розмірі 7 000 грн (а.с.43).

Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 по справі № 159/5837/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чиїх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4ст.137 ЦПК Українирозмір витрат має бути спів мірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідно зауважити, що ч. 6ст.137 ЦПК Українипередбачає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи, що відповідач та представник відповідача будь-яких заперечень стосовно розміру витрат на правничу допомогу не надали, тому суд не вбачає підстав для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4230,80 грн (3694грн за позовну вимогу майнового характеру та 536 грн за вимогу окремого провадження); оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.12,81,141,229,247,263-265,268ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: коридору 1 пл. 6,7 кв. м, кімнати жилої 2 пл. 8,5 кв. м, кімнати жилої 3 пл. 14,7 кв. м, кімнати жилої 4 пл. 14,2 кв. м, кухні 5 пл. 5,2 кв. м, ванної 6 пл. 2,2 кв. м, вбиральні 7 пл. 1,2 кв. м, веранди 1 пл. 6,1 кв. м, веранди ІІ пл.. 4,9 кв. м; загальна площа 63,1 кв. м, житлова площа 37,4 кв. м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4230,80 грн судового збору та 7000 грн витрат на правову допомогу, всього 11230,80 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_8 , USA

Відповідач:

ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

-Полтавська районна державна нотаріальна контора, адреса: вул. Стешенка,6, м. Полтава, 36029;

-Приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ївженко Лариса Володимирівна, адреса: вул.Кириченко Раїси, буд. 4, м.Полтава, 36011.

Суддя: Л. І. Стрюк