Рішення № 122544993, 24.10.2024, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1119/24 Провадження № 2-а/358/24/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Романенко К.С.,

за участю секретаря - Шпак К.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Божка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуславі справу за адміністративним позовом представника позивача - адвоката Божка Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Дерієнка Андрія Олександровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2024 року до Богуславського районного суду Київської області надійшов адміністративний позов представника позивача - адвоката Божка Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Дерієнка Андрія Олександровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить суд:

- скасувати постанову інспектора СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, старшого сержанта поліції Дерієнка Андрія Олександровича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2539363, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області понесені судові витрати по оплаті правничої допомоги.

- звільнити позивача від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 року, зазначену справу передано в провадження судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 05 липня 2024 року поліцейським СРПП ВП № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 відносно нього складено постанову адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2539362, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач зазначає, що 05 липня 2024 року о 09.11. він - ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом та рухався керованим ним автомобілем марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Миколаївській м. Богуслав. Під`їхавши до зони дії знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР України водій виконав в повному обсязі вимоги знаку та зупинив керований ним автомобіль. В подальшому він продовжив рух до перехрестя вулиці Окружна та вулиці Миколаївська, де перед зміною напрямку руху він знову зупинив свій автомобіль щоб впевнитись, що виїзд на вулицю Окружну м.Богуслав буде безпечний та не буде створювати перешкоди в руху іншим учасникам дорожнього руху.

Таким чином, будь - яких порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_1 не вчинив.

На місці складання оскаржуваної постанови поліцейські не надали позивачу доказів, які підтвердили наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечними доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, наведені обставини не дають змоги однозначно оцінити дії ОСОБА_1 як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про здійснення фото чи відеофіксації правопорушення, а тому вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Також позивач просить стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Ухвалою суду від 17.07.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, додатково зазначив, що постанова поліцейського про порушення водієм ПДР повинна в обов`язковому порядку містити посилання на технічні засобі, якими здійснювався відеозапис. У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Так, в постанові про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у графі до постанови додаються не зазначений жодний доказ. Крім цього начальник ВП № 2 Обухівського районного управління поліції в Київській області ОСОБА_3 надав пояснення по справі від 30.07.2024, хоча не має жодного відношення до цієї справи та не є стороною.

Відповідач - поліцейський СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області Чубинський В.С. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача та подав до суду відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог враховуючи обставини викладені у відзиві. У відзиві зазначив, що згідно постанови серії ЕНА № 2539363 від 05 липня 2024 року, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не виконав вимогу д.з. 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», здійснивши проїзд без зупинки в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4.Б. ПДР України.

Відповідно до відеозапису з автомобільного відеореєстратора, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом KIA RIO д.н.з. НОМЕР_2 в зоні дії дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» не виконав повної зупинки транспортного засобу, здійснивши зупинку вже після проїзду зони дії дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Разом з тим пп. 2.2 п. 33.2 ПДР України встановлено, що забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком 2.2.

Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, слід дійти до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2539363 від 05 липня 2024 року, якою на позивача накладено штраф за вчинення нею адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене вище, вважають, що підстави котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови - відсутні.

За таких обставин вважають, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що дана категорія адміністративних справ не належить до категорії складних, про що свідчить можливість їх розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та спеціальний порядок провадження в межах них, визначений у ст. 286 КАС України, матеріальне та процесуальне законодавство з питань оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до відповідальності є усталеним, узгодженим, не потребує додаткових спеціальних знань, інтелектуальних та інших зусиль щодо його тлумачення та застосування. Судова практика розгляду даних адміністративних справ підтверджує положення ст. 77 КАС України щодо дії презумпції протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, за умови недоведеності іншого, що спрощує для сторони позивача процедуру доказування та доведення своєї правоти в межах змагального процесу.

У той же час в порушення вимог ч. 4 ст. 134, ч. 7 ст. 139 КАС України стороною позивача не подано жодного документа, в якому містився б саме детальний опис виконаних робіт із зазначенням їх характеру, змісту, значення для справи та витраченого часу та жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу (договорів, рахунків).

Таким чином, за відсутності доказів, які б підтверджували факт понесення (сплати) позивачем витрат на правову допомогу, вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо відшкодування судових витрат.

Заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2539363 що ОСОБА_1 , 05.07.2024 о 09 год. 11 хв. в м. Богуславі по вул. Кільцева, керуючи транспортним засобом «КІА RIO» д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та здійсним проїзд без зупинки в зоні дії знаку, чим порушив вимоги п. 8.4 б Правил дорожнього руху України - порушення вимог знаків пріоритету. .

Вказаною постановою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п.1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.5 Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.п 8.4 б) ПДР України заборонні Дорожні знаки(додаток 1) поділяються на групи, зокрема знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Відповідно до знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідно до п.п. ґ) п. 15.9 Правил, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).

Пунктами 3, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з положеннями ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наданими представником відповідача відеозаписами з місця події, та дислокацією розміщення дорожніх знаків на ділянці дороги у м. Богуслав по вул. Кільцева, підтверджується факт порушення 05.07.2024 року позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та п.8.4 б) ПДР України.

Не зазначення в постанові даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис події не може свідчити про те, що даний відеозапис є незаконним та не є доказом вчинення правопорушення. Такий відеозапис вівся на підставі Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у зв`язку з чим є допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Крім цього, під час дослідження відеозапису в судовому засіданні позивач не заперечив та не спростував, що на відео зображене саме його автомобіль при обставинах, що стосуються спірних правовідносин.

Відтак, належними та допустимими доказами доведено, що позивач порушив приписи вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та п.8.4 б) ПДР України, за що ч.1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Щодо заперечень проти адміністративного позову, які надійшли від начальника ВП №2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області Бакала А.С., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.

Частина третя статті 55 КАС України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). При цьому, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні, статуті (як установчому документі) чи трудовому договорі (контракті) було визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) в порядку самопредставництва.

У зв`язку з цим, для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Витяг з Єдиного державного реєстру не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи). КАС ВС справа №460/9301/23.

Суду не надано підтверджень наявності у начальника ВП №2 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_4 заперечень проти позову повноважень на здійснення представництва інтересів ГУНП в Київській області в суді відповідно до ст.59 КАС України, тому вказані заперечення не можуть бути враховані судом при розгляді справи по суті.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі є Головне управління Національної поліції у Київській області, від імені якого виступає поліцейський СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Дерієнко Андрій Олександрович.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову представника позивача - адвоката Божка Михайла Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Дерієнка Андрія Олександровича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 122, 229, 251, 280, 283, 288, 293, 294 КУпАП, ст.ст.9, 10, 11, 77, 79, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко