Ухвала суду № 122535705, 23.10.2024, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1895/21

провадження № 1-кп/136/18/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021025060000145 від 04.10.2021, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чупринівка, Липовецького району, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, освіта середня, розлученого, інвалід ІІІ групи, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 125 КК України,

за участі сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_4 ,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_5 ,

інших учасників кримінального провадження

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження стосовно її підзахисного ОСОБА_3 , на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення винного до кримінальної відповідальності, оскільки кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому, відносяться до категорії кримінальних проступків, які було вчинено 30.09.2021, а з часу їх вчинення пройшло більше трьох років, обвинувачений неухилявся відслідства тасуду тане вчинивнового злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував правової кваліфікації кримінальних правопорушень, вказав, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України не визнає, тоді як у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України визнає, надав згоду на закриття кримінального провадження за вказаних захисником підстав, у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо закриття даного кримінального провадження, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення винного до кримінальної відповідальності, оскільки з часу їх вчинення інкримінованих обвинуваченому проступків пройшло більше трьох років, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду та не вчинив нового злочину, тоді як невизнання винуватості обвинуваченим в частині одного із кримінальних проступків не є перешкодою для закриття кримінального провадження з цих підстав.

Представник потерпілого в судовому засіданні також не заперечував щодо закриття кримінального провадження, утім просив задовольнити ініційований потерпілим позов вказуючи, що винуватість обвинуваченого було доведено в ході судового розгляду даного кримінального провадження, що є підставою для задоволення цивільного позову.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій просив про розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом, 30.09.2021 біля 17:10 години, ОСОБА_3 , знаходячись на присадибній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесної суперечки між його братом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розуміючи протиправність своїх дій та можливі суспільно небезпечні наслідки, тримаючи в руках вила, підбіг до ОСОБА_8 , який перебував на своїй присадибній ділянці, що розміщена поряд по АДРЕСА_2 , та різкими рухами завдав йому два удари вилами - у праву сторону тулуба в область черевної порожнини та в область лівого плеча. При цьому, ОСОБА_7 неодноразово сказав ОСОБА_8 , що вб`є його за допомогою вил, які тримав у руках, тобто словесно погрожував йому вбивством, підтверджуючи такими діями готовність до втілення свого задуму. Однак, після заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 втік з місця вчинення правопорушення. З урахуванням вказаної обстановки та дій ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_8 реально сприйняв висловлену ОСОБА_3 щодо нього погрозу вбивством, як таку що може здійснитися та боявся за своє життя.

Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватись здійснення цієї погрози.

Крім того, 30.09.2021 близько 17:10 год., ОСОБА_3 , знаходячись на присадибній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій та можливі суспільно небезпечні наслідки, тримаючи в обох руках вила, підбіг до ОСОБА_8 , який перебував на своїй присадибній ділянці, що розміщена поряд по АДРЕСА_2 , та різкими рухами завдав йому два удари вилами - у праву сторону тулуба в область черевної порожнини та в область лівого плеча, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляд: колотої рани лівого плеча та бічної поверхні тулуба праворуч, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я.

Такі умиснідії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У відповідності до положень ч. 1 та ч. 2ст. 44 КК Україниособа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності, у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Положення ст.49ККУкраїни є імперативними, які передбачають обов`язок суду розглянути відповідне питання сторони кримінального провадження.

Згідно з ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_3 згідно з обвинувальним актом було вчинено 30.09.2021, в силу приписів ст.12 КК України, є кримінальними проступками, з дня вчинення яких минуло більше трьох років.

Суду не надано відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_3 у вказаний період часу вчинив новий злочин чи переховувався від слідства або суду.

Представник потерпілого не заперечував щодо закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, суд переконався, що обвинувачений надав добровільно згоду щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, підтвердивши, що розуміє суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, не оспорює правову кваліфікацію зазначених кримінальних правопорушень, тоді як невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінальних правопорушень не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз`яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження, на що звернуто було увагу у постанові ККС ВС у справі № 552/5595/18 (провадження № 51-5289км19).

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що наявні усі правові підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, та закриття кримінального провадження з цих підстав.

Вирішуючи питання про цивільний позов заявлений потерпілим у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31.03.1989 року №3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Наведене узгоджується з викладеною позицією колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021 (справа № 161/694/20).

З огляду на вищевказане, цивільний позов у цьому кримінальному провадженні слід залишити без розгляду.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.284,286,288,372 КПК України,суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України, на підставі п.2 ч. 1ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та за ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п.2 ч. 1ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021025060000145 від 04.10.2021 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 125 КК України, закрити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 , - залишити без розгляду, роз`яснивши йому право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга була подана, вона набуває законної сили, якщо не скасована, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_9