Рішення № 122535399, 24.10.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/4568/24

н/п 2/953/2562/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Кононенко Т.О.,

за участі секретаря судових засідань Шахбаз`ян Ю.І.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

Виклад позиції позивача

До Київського районного суду м. Харкова з Московського районного суду м. Харкова за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, в якій просила визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що позивач ОСОБА_2 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Актовий запис №925 від 19.07.2013. 26.10.2015 року рішенням Московського районного суду м. Харкова шлюб розірвано. Від шлюбу народилась дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась жити разом із позивачем за адресою АДРЕСА_1 .

Заяви та клопотання

Від представника відповідача 11.06.2024 надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Махно А.В. надійшла заява про повернення судового збору.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мельника Р.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мельника Р.В. надійшов інформаційний лист, в якому зазначено, що останній більше не є представником позивача ОСОБА_2 .

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Дробчак Л.В. 10.08.2024 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

Третя особа Департамент служб у справах дітей 09.09.2024 року надали до суду пояснення, в яких зазначили, що розгляд справи проводити без участі представника органу опіки та піклування, позовні вимоги підтримують та висновки щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2024 та від 07.10.2024 року № 912/0/202-24.

На адресу суду від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив до позовної заяви про визнання місця проживання дитини, в якому зазначила, що проти відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Махно А.В. 08.08.2024 року надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі про визначення місця проживання дитини, в яких зазначає, що відповідь на відзив подано з порушенням строків, обставини зазначені позивачкою не підкріплені жодними доказами, зі змісту випливає, що між батьками існує спір щодо участі батька у житті дитини, проте щодо місця проживання між батьками спір відсутній.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Дробчак Л.В. через підсистему «Електронний суд» 17.10.2024 року надійшли додаткові пояснення у справі.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.05.2024 року, вищезазначену справу було передано в провадження головуючому судді Кононенко Т.О.

Ухвалою суду від 24.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року постановлено відкласти підготовче засідання на 17 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Махно А.В. про повернення судового збору задоволено.

Ухвалами суду від 17.07.2024 року, 13.08.2024 року постановлено відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Позиція сторін

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився у зв`язку з перебуванням у лікарні, повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Махно А.В. просила в задоволенні позовних вимог відмовити та пояснила, що з 2015 року після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір`ю. Відповідач не заперечував та не заперечує проти проживання дитини разом із матір`ю. Права позивача ніяким чином не порушуються, а тому просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушення її прав та прав малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутністю спору між позивачем та відповідачем з приводу місця проживання спільної дитини.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно з копією виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем (а.с. 14).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Згідно з довідкою АТКБ «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_3 робив переказ грошових коштів на карту ПриватБанк, одержувач ОСОБА_2 на загальну суму 328615,18 за період 20.04.2009 року по 30.05.2024 року (а.с. 57-58).

Відповідно до відповіді КЗ «Харківський ліцей №43 Харківської міської ради» від 03.05.2024 №М-3-7/01/01-26-24.07-29 ОСОБА_4 навчається у КЗ «ХЛ №43» з першого класу, має високий рівень навчальних досягнень, завжди уважний, інтелектуально розвинений, має гарну пам`ять, домашні завдання виконує в системі. На онлайн - уроки приєднується завжди, пропусків без поважної причини або запізнень не допускає. Данііл завжди охайний, доглянутий. Ознак скоєння домашнього насильства над дитиною та асоціальної поведінки матері педагогами закладу не спостерігалося. Мати ОСОБА_2 опікується сином, систематично відвідує батьківські збори, цікавиться поведінкою та успіхами дитини під час освітнього процесу, своєчасно повідомляє класного керівника про відсутність дитини на заняттях, підтримує постійний зв`язок з класним керівником та адміністрацією ліцею, враховує рекомендації вчителів, практичного психолога та соціального педагога. Між Даніілом та мамою родинні, теплі, дружні стосунки. Мати займається волонтерською діяльністю для підтримки ЗСУ, до цієї справи долучає і сина (з урахуванням віку дитини) (а.с. 190).

Згідно з довідкою КЗ «Комплексна дитяча - юнацька спортивна школа №4 ХМР» від 03.05.2024 №39/01-29/24 ОСОБА_4 , 2013 року народження, тренується в комунальному закладі «Комплексна дитяча - юнацька спортивна школа №4 ХМР» на відділенні боротьби вільної у тренера - викладача ОСОБА_5 . За період занять ОСОБА_6 в спортивній школі, зі слів тренера - викладача з боротьби вільної ОСОБА_5 , вихованням сина займається мати, та здійснює матеріальне забезпечення, а саме: придбання спортивної форми, виїзди на змагання. Батько ОСОБА_6 не має зв`язку з тренером. За 2 роки жодного разу не з`явися до школи, щоб дізнатися про успіхи сина та проявити належну батьківську увагу до нього (а.с. 191).

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 наданої тренером з роликового спорту ОСОБА_7 від 03.05.2024. ОСОБА_6 неодноразовий учасник та переможець змагань, у тому числі призер чемпіонату України з роликового спорту у 2022 році. Стабільність у тренуваннях є постійною, тренування не пропускає, викладається завжди на максимум, завжди отримує материнську підтримку, що допомагає в тренувальному процесі (а.с. 192).

Викладач з англійської мови ОСОБА_8 характеризує дитину з позитивної сторони та зазначає, що працює з дитиною п`ять років. Стосунки в родині приязні, фізичного та психологічного насилля до дитини в сім`ї не виявлено. За час знайомства з родиною з батьком дитини не знайома, всі питання щодо навчання обговорює тільки з мамою хлопчика. Мати хвилюється за його навчання та виховання (а.с. 193-194).

Згідно з висновком Департамент служб у справах дітей щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, вважають за доцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 (а.с. 242).

Відповідно до висновку щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю Департаменту служб у справах дітей 09.09.2024 року ОСОБА_3 запрошувався на співбесіду до Департаменту служб, але не з`явився. Відповідно до ст. 171 СК України, було з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на співбесіді в Департаменті служб повідомив, що хоче проживати разом з матір`ю, про що надав письмову заяву. На адресу Департаменту служб надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, який було враховано. Вважають за доцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 (241-243).

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей 08.10.2024 року № 396 від 07.10.2024, щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю. ОСОБА_3 на співбесіді в Департаменті служб повідомив, що не заперечує проти проживання малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, надав письмові пояснення щодо відсутності спору між позивачем та відповідачем. Питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повторно розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини та дійшли висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 (251-253).

Оцінка суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із ст. 49 ЦПК України, право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, зміни підстав або предмета позову належить виключно позивачеві.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 49, 265 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими остання обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Як слідує з обставин, якими позивач обґрунтував свій позов тим, що:

- після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачем. Позивач має стабільний дохід , власне житло;

- відповідач не може створити для дитини належних умов для виховання та розвитку тому, що постійно працює.

Як вбачається з висновку виконавчого комітету Харківської міської ради Департаменту служб у справах дітей, наданий 09.09.2024 року до суду, ОСОБА_3 запрошувався на співбесіду до Департаменту служб, але не з`явився. На адресу Департаменту служб надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву, який враховано.

З висновку виконавчого комітету Харківської міської ради Департаменту служб у справах дітей від 07.10.2024№ 396, наданий до суду 08.10.2024 року, вбачається, що ОСОБА_3 на співбесіді в Департаменті служб повідомив, що не заперечує проти проживання малолітнього сина, ОСОБА_4 разом із матір`ю, та надав письмові пояснення, що просить відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю порушення її права та права малолітнього ОСОБА_4 та відсутністю спору між позивачем та відповідачем.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта та шоста статті 19 СК України).

Оцінюючи відповідно до ст. 89 ЦПК України два висновки Департаменту служб у справах дітей щодо доцільності визначення місця проживання дитини, суд зазначає, що його складено без врахування всіх обставин справи, зокрема без з`ясування дійсних причин. Вказаний висновок має рекомендаційний характер, не є обов`язковим для суду та суперечить інтересам дитини.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком Департаменту служб у справах дітей, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, у зв`язку з чим не бере його до уваги в якості єдиного доказу для вирішення даної справи.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає понад дев`ять років і від якої батько дитини не вимагав та не вимагає зміни його місця проживання.

Після звернення матері дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не заперечував та не заперечує проти того, аби малолітній син жив саме з матір`ю, оскільки розуміє наскільки важливо для дитини бути поруч із матір`ю, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не звертався, будь-яких належних доказів, які б свідчили про його бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із батьком суду не надано.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені відео та аудіо матеріали надані відповідачем, з яких встановлено, що основною метою є не визначення місця проживання дитини, а необхідність забезпечити неможливість спілкування відповідача, ОСОБА_3 , з їх спільним сином, ОСОБА_4 .

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з нею, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки батько дитини ОСОБА_3 не вимагав від матері дитини змінити її місце проживання, не порушував в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не звертався до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач не заперечує проти проживання малолітнього сина разом із матір`ю.

Саме по собі звернення матері дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та заперечення батька дитини по факту вже заявлених до нього вимог в судовому порядку, наведеного висновку суду не спростовують.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини й з цього приводу між ними існує спір.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду матері з позовом про визначення місця проживання дитини разом із нею, який фактично проживав і проживає разом із нею, порушені права позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: 61002 м. Харків, вул. Чернишевсього, 55.

Повний текст рішення складено 24.10.2024 року

Суддя Т.О. Кононенко