Рішення № 122534808, 14.10.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4122/24

Провадження № 2-о/346/284/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої- судді Третьякової І.В.

за участю:

секретарясудових засідань - Дутчак Х.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коломийська міська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

У С Т А Н О В И В:

26 липня 2024 року ОСОБА_2 , представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся до Коломийського міськрайонного суду з заявою в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої ввійшла належна померлому квартира АДРЕСА_1 . У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Маркелової І.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, нотаріус, встановивши, що місце реєстрації спадкодавця на момент смерті було відмінним від місця реєстрації його сина, відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку на прийняття спадщини. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_3 у зв`язку зі своїм поважним віком та станом здоров`я більше не міг проживати одиноко, оскільки потребував сторонньої допомоги. Через вказані обставини в кінці 2020 року ОСОБА_1 забрав батька до себе та вони стали разом мешкати в квартирі позивача по АДРЕСА_2 . Змінивши своє фактичне місце проживання, ОСОБА_3 залишився бути зареєстрованим в належній йому квартирі по АДРЕСА_3 . Таким чином, оскільки адреси реєстрації спадкодавця та спадкоємця є різними, позивач не зміг підтвердити спільне проживання з батьком та довести прийняття ним спадщини згідно положень ч.3 ст. 1268 ЦК України. В зв`язку з цим, ОСОБА_2 просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, що матиме для заявника юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати право на спадкування за законом та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно покійного батька.

Ухвалою суду від 29.07.2024р. у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Маркелової І.М. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені його представником вимоги підтримав та пояснив, що його батько ОСОБА_3 до 2020 року проживав у своїй квартирі на АДРЕСА_3 . Дружини у батька не було, з матір`ю заявника вони розірвали шлюб і він мешкав один, донька довгий час проживає закордоном . У квартирі батька були відключені водопостачання та електроенергія, умови проживання в ній вцілому були незадовільними. Крім цього, батькові на той час вже виповнилося понад вісімдесят років і у зв`язку з його похилим віком та потребою в догляді і допомозі, заявник забрав його до себе і вони стали жити удвох у його квартирі в АДРЕСА_2 . Проживаючи однією сім`єю, вони мали взаємний побут, разом харчувалися. Їхній спільний бюджет складався із пенсії батька та заробітної плати ОСОБА_1 , кошти витрачали на придбання продуктів, ліків для батька, сплату комунальних платежів та інші необхідні побутові речі. Заявник мешкав в одній кімнаті, а батько в іншій. У 2022 році ОСОБА_3 раптово помер через підвищення артеріального тиску. Заявник здійснив його поховання та у 2023 році вирішив оформити спадщину на належну батькові квартиру. Однак, нотаріус повідомив йому, що він пропустив строк на прийняття спадщини і у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив. Так як ОСОБА_1 проживав постійно з батьком на момент його смерті і вважає себе таким, що прийняв спадщину, то просив задовольнити його вимоги та встановити факт, який матиме для нього юридичне значення. Інші спадкоємці, окрім заявника відсутні.

Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити на підставах, викладених в заяві.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, 14.10.2024р. Коломийська міська рада подала до суду письмове клопотання в якому просила розглянути справу за відсутності їхнього представника та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.04.2005 року ОСОБА_3 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_3 на вказане майно 31.10.2005 року було зареєстровано в Коломийському МБТІ, номер запису 3814 в книзі №28, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 178.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 підтверджуються родинні відносини між заявником ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 , як сином та батьком.

Будучи спадкоємцем першої черги за законом, ОСОБА_1 11.03.2023р. звернувся до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Маркелової І.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви приватним нотаріусом була заведена спадкова справа №11/2023, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

З наданих до суду матеріалів спадкової справи також вбачається, що нотаріусом здійснювався запит щодо встановлення місця реєстрації спадкодавця. З отриманої від Управління ЦНАП Коломийської міської ради відповіді було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_4 .

Постановою від 11.03.2024р. ОСОБА_4 відмовила заявнику у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в шестимісячний термін з дня смерті спадкодавця не було подано заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відомості про інших спадкоємців в матеріалах спадкової справи відсутні.

Отже, зібрані та досліджені у справі письмові докази підтверджують, що заявник, як єдиний спадкоємець першої черги за законом, претендуючи на спадкове майно померлого ОСОБА_3 , намагався у визначеному законодавством порядку оформити свої спадкові права в нотаріуса. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг, що мало наслідком його подальше звернення до суду задля встановлення факту його постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, який необхідний для підтвердження прийняття ним спадщини та повторного звернення до нотаріальної контори.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В акті №5, складеному комісією ОСББ «Дружній двір» від 23.07.2024р. зазначено, що в квартирі АДРЕСА_5 станом на 31.01.2022 року проживав ОСОБА_1 , який там зареєстрований, а також фактично з 2020 року мешкав його батько ОСОБА_3 , який був зареєстрований по АДРЕСА_4 .

Крім цього, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що являється сусідом заявника, він мешкає на першому поверсі, а ОСОБА_1 - на другому. Останнього, як і його батька свідок знає давно та з літа 2020 року він помітив, що ОСОБА_3 став мешкати у свого сина. Свідок неодноразово заходив до них в гості і бачив, що у заявника з батьком спільний побут і син піклується про нього. У 2022 році ОСОБА_3 раптово помер і ОСОБА_5 приходив на його похорон, який проводив ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав покази, в яких зазначив, що також являється сусідом ОСОБА_1 , в якого з 2020 року почав проживати його батько. Він по сусідські часто заходив до них в гості та був очевидцем, що внаслідок поважного віку та наявності хвороб, ОСОБА_3 потребував стороннього догляду. Заявник допомагав своєму батьку, готував їжу, годував, прибирав, водив батька на прогулянки. В 2022 році ОСОБА_3 помер і син займався його похованням.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..4, 12,13,81,141,263-265,293, 294, 315, 319, 354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного судубезпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року

Суддя: Третьякова І. В.