Рішення № 122533517, 10.09.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/3317/24

Провадження № 2/932/1455/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 вересня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Рибалці В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3887028 від 05.05.2021 року у розмірі 47 000 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що 05.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3887028, у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти у сумі 10 000 грн. з нарахуванням процентів та комісії зі строком кредитування 30 днів.

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права кредитора за вимогами до відповідача за кредитним договором.

На дату звернення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до суду, ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим допущено заборгованість, яка становить: - 47000 гривень, яка складається з:

- суми боргу по тілу кредиту 10 000 гривень;

- суми боргу по відсоткам 35 100 гривень;

- борг по комісії 1 900 гривень.

З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов кредитного договору, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.05.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач належним чином викликався до суду, однак у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв чи клопотань не надав. Правом на подання відзиву на позов не скористався.

У зв`язку з цим, враховуючи норми ст. 247, 280 ЦПК України, суд розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Так, судом встановлено, що 05.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3887028.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.5.1., 1.5.2., кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн. строком на 30 днів з 05.05.2021 року, з нарахуванням одноразової комісії за надання кредиту 1900 грн. та процентів за користування кредитом 5 100 грн., які нараховуються за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом.

05.05.2021 року, на виконання умов договору, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на кредитний рахунок ОСОБА_1 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45473807.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до змісту ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно п. 2.3.1.2. кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

Згідно п. 1.6. кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

В порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 47 000 гривень яка складається з:

- суми боргу по тілу кредиту 10 000 гривень;

- суми боргу по відсоткам 35 100 гривень;

- борг по комісії 1 900 гривень.

Заборгованість за відсотками була нарахована первісним кредитором в межах строку дії кредитного договору з 05.05.2021 року по 05.08.2021 року, в межах 30 днів основного строку дії договору та максимальних 60 днів продовженого строку дії договору, у відповідності до п.п. 1.5.2., 1.6., 2.3.1.2. кредитного договору, та склала 35 100 грн.

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права кредитора за вимогами до відповідача за кредитним договором, згідно наданого витягу з реєстру боржників.

Згідно з п.1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання. ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Однак, як встановлено судом, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком, наданим позивачем, який є повним, чітким, узгоджується з умовами кредитного договору, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Також суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права ТОВ «МІЛОАН», і позивач має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором.

Суд зазначає, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не надав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.

Згідно ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з того, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання позичальником договірних зобов`язань, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, у позовній заяві, з-поміж іншого, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

До позову долучено договір про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023 року та додаткову угоду 002997016372 від 09 лютого 2024 року до цього договору, укладені між адвокатським бюро Анастасії Міньковської та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконання цього договору з боку адвоката підтверджується актом від 20.02.2024 року про надання послуг на загальну суму 6 000 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Таким чином, визначення у договорі розміру гонорару, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи та тривалістю розгляду, відсутністю проведених судових засідань; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. у даній справі є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Застосовуючи принципи співмірності й розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 3 000,00 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з приписів ст.141 ЦПК України, з відповідача на рахунок позивача підлягає стягненню також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за кредитним договором №3887028 від 05.05.2021 року в сумі 47 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол

10 вересня 2024 року