Рішення № 122523135, 09.10.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/660/20

Провадження № 2/191/239/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в загальному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, вимоги у якому обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 з 20.03.2007 року є власником земельної ділянки, розміром 2,00 га, кадастровий номер: 1224855300-01-003-0201, що розташована на території Іларіонівської селищної ради у Синельниківському районі Дніпропетровської області. Але, у 2019 році позивач дізналась, що ОСОБА_2 заволоділа її земельною ділянкою і поводить на ній сільськогосподарську діяльність. Так, в реєстрі речових прав на нерухоме майно та у відомостях Державного земельного кадастру позивач побачила, що її земельна ділянка із кадастровим номером 1224855300-01-003-0201, належала ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 27.09.2011 року. Позивач не здійснювала жодних правочинів про обмін земельними ділянками, наміру обміняти належну їй земельну ділянку на іншу не проявляла, і не отримувала іншої земельної, в обмін на належну їй.

В зв`язку із викладеними обставинами, посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. ст. 378, 387, 388 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просить суд витребувати на її користь з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 земельної ділянки, розміром 2 га, розташованої на території Іларіонівської селищної ради у Синельниківському районі Дніпропетровської області (кадастровий номер 1224855300-01-003-0201, стягнути понесені судові витрати.

27.05.2020 року до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач ОСОБА_2 посилалась на те, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 16.03.2012 року, виданого на підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації №541/0/3-11 від 27.09.2011 року, вона є власником земельної ділянки, площею 2,0000 га, кадастровий номер - 1224855300:01:003№0201, розташованої на території Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Вказала, що спір щодо земельної ділянки виник між позивачем та нею у 2012 році, так як саме з того часу ОСОБА_2 почала її обробляти, сплачувала податок за землю. Вважає, що позивач пропустила строк позовної давності, просила відмовити в позові (том 1 а.с.69).

До початку проведення судового засідання представником позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , надано суду заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі.

ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що, що її батько з 2007 по 2019 рік обробляв і не займався земельною ділянкою, яка перебувала у власності відповідача. У 2019 вона дізналась, що власником земельної ділянки є ОСОБА_2 . Позивач заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до початку проведення судового засідання надав суду заяву, в якій розглянути справу без їх участі та застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність, оскільки про порушене право вона дізналась у 2014 році, а до суду звернулась за захистом порушеного права з пропуском трирічного строку.

Представники третіх осіб Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до початку проведення судового засідання надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що навесні 2014 року вона з сім`єю знаходилась у батьків у с. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області, де вона стала свідком телефонної розмови матері, яка є відповідачем по справі, в якій їй повідомили, що ОСОБА_6 обробляє належну відповідачу земельну ділянку, з яким відповідач домовились зустрітись біля сільської ради з документами, але він не прийшов.

Суд, заслухавши свідка, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, зазначає наступне.

На підставі розпорядження голови Синельниківської районної державної адміністрації від 20 березня 2007 року №181-р-07 надано ОСОБА_7 , із земель державної власності громади території Іларіонівської селищної ради, у власність 2,00 га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с.14), про що цієї ж дати складено відповідний акт (том 1 а.с.15) та 02 квітня 2007 року на ім`я ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку, з кадастровим номером №1224855300-01-003-0201 (том 1 а.с.117-118).

В подальшому, а саме 01.09.2009 року, згідно розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації №538-р-09 від 01.09.2009 року, ОСОБА_7 , як власнику земельної ділянки, за її заявою від 22.06.2009 року, надано дозвіл на обмін земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, розташованою на території Іларіонівської селищної ради, на рівноцінну земельну ділянку на території цієї ж ради (том 1 а.с. 34, 35). 30.12.2010 року внесено зміни до вказаного розпорядження в частині продовження терміну розробки документів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у зв`язку з тривалим підготуванням проектів землеустрою (том 1 а.с.39).

Крім того, на вищевказану земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер №1224855300-01-003-0201, на підставі розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації від 12.02.2010 року №80-р-10 та 27.09.2011 №Р-541/0/3-11, ОСОБА_2 було розроблено та затверджено проект землеустрою та передано у її власність дану земельну ділянку, в підтвердження чого видано державний акт на право власності Серії ЯК №308966 від 05.03.2012 року.

Відповідачем ОСОБА_2 надано копії квитанцій про сплату в період 2012-2021 років земельного податку з фізичних осіб (том 1 а.с.220-221).

У частинах першій-третій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (пункт б) частини першої статті 121 ЗК України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Даний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що «рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди. […]

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

З наданих суду документів, встановлено, що процедура отримання позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, згідно з вимогам закону, відбулася першочергово, на відміну від отримання, в такому ж законному порядку, права власності на ту ж саму земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2 .

Так, під час розгляду справи, є встановленим, що спірна земельна ділянка кадастровий номер №1224855300-01-003-0201 була виділена та передана у власність у 2007 році позивачу ОСОБА_1 , і у 2012 році відповідачу ОСОБА_2 .

Так, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Під час розгляду справи треті особи Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не зазначали про те, що відповідач ОСОБА_2 незаконного, без відповідної правової підстави, набула у власність спірну земельну ділянку. Суду було надано копії документів дотримання нею порядку набуття у власність земельної ділянки, яка є предметом позову.

За ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Вимоги віндикаційного позову, до якого застосовується загальний строк позовної давності, мають наслідком реєстрацію права власності за позивачем, проте у даній справі це право є зареєстрованим до теперішнього часу за ОСОБА_1 і не припинялося з 2007 року.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права у виді витребування зареєстрованої за нею на праві власності земельної ділянки від відповідача ОСОБА_2 , яка так само є її власником, згідно правовстановлюючого документу, є неналежним, тобто таким, що не призведе до відновлення порушеного права ОСОБА_1 , яка набула у власність спірну земельну ділянку раніше від відповідача, тому в задоволенні позову слід відмовити.

За відсутності підстав для задоволення позову, заявлена відповідачем позовна давність не може бути застосована.

У зв`язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат, понесених позивачем не здійснюється, так як покладається на ОСОБА_1 , в порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12,13,76,78,95,141,142,258-259,263-265,354 274 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Синельниківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2024 року.

Суддя А. В. Твердохліб