Постанова № 1225205, 18.12.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р.

Справа № 10/537/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Войтович В.А., по дов.

Від відповідача: Валешинська Н.І., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу „Родючість”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.08.2007 року

по справі № 10/537/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Континіум-Укр-Ресурс”, м. Луцьк

до Заявника апеляційної скарги

про стягнення 68 464,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Континіум-Укр-Ресурс” (далі –позивач) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу „Родючість” (далі - відповідач) про стягнення з останнього суми 68 464,75 грн., у тому числі 17518,75 грн. заборгованості за поставлене позивачем дизельне паливо, 3208,09 грн. пені, 45400 грн. штрафу, 1541,65 грн. збитків від інфляції і 796,26 грн. 3% річних.

Рішенням місцевого господарського суду від 21.08.2007 р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено частково; з Акціонерного товариства відкритого типу „Родючість” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Континіум-Укр-Ресурс” стягнуто 17 518,75 грн. боргу, 45 400 грн. штрафу, 1 541,65 грн. збитків від інфляції, 796,26 грн. – 3 % річних, 652,57 грн. держмита та 112,47 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено з посиланням, що пеня в сумі 3 208,09 грн. за прострочку платежу пред’явлена в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи. Через канцелярію суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло доповнення до апеляційної скарги, згідно якого відповідач визнав борг в сумі 17 518,75 грн., пеню в сумі 3 208,09 грн., індекс інфляції в сумі 1 541,65 грн. і 796,26 грн. 3 % річних, а пред’явлений штраф в сумі 45 400 грн. не визнає, вважаючи його необгрунтованим.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи і судом встановлено, що 23 червня 2004 року позивач та відповідач уклали договір поставки товарів № 3025, за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) дизельне паливо (товар) в загальній кількості 1000+/-5 тонн, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (пункти 1.1, 2.1).

Як вбачається із матеріалів справи, за поставлене позивачем дизельне паливо по договору від 23.06.2004 р. № 3025 відповідачу у останнього перед позивачем залишилась заборгованість у сумі 17 518 грн. 75 коп.

Позивач, розраховуючи штраф в сумі 45 400 грн., який просить стягнути з відповідача, посилається на пункт 7.2 договору, вказуючи при цьому, що саме цим пунктом договору передбачена відповідальність Покупця (відповідача) в розмірі 2% від суми початкової вартості товару за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань (в даному випадку по даним позивача заборгованість відповідача за отримане дизельне паливо складає 17518,75 грн.).

Доводи позивача щодо стягнення штрафу в сумі 45 400 грн. не відповідають умовам вказаного договору поставки товарів, укладеного між сторонами і, зокрема, пунктам 7.1, 7.2 і 7.3 цього договору.

Так, згідно п. 7.1 договору передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору без посилання на будь-який інший пункт договору, а в пункті 7.2 останнього, на який посилається позивач, взагалі не вказано, хто повинен нести відповідальність, передбачену цим пунктом. Припущення з цього приводу недопустимі, оскільки в договорі повинні бути чітко визначені його умови.

Відповідальність Покупця (відповідача) за даним договором передбачена пунктом 7.3, згідно якому він несе відповідальність за:

- несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору;

- несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Продавець має право стягнути завдані збитки, спричинені несвоєчасним проведенням розрахунків за Товар та зміні курсу долару США до гривні, які обраховуються за формулою, що вказана в цьому пункті договору.

Тому суд першої інстанції помилково погодився з доводами позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 45400 грн. згідно пункту 7.2 договору.

Натомість, позивач, як Постачальник дизельного палива, не надав суду доказів, що він у повному обсязі виконав свої зобов'язання по укладеному договору з відповідачем, згідно п. 2.1 якого він зобов'язаний був поставити Покупцю (відповідачу) 1000 (одну тисячу (плюс-мінус п'ять) тонн.

Оскільки відповідач до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції надав завірені копії платіжних доручень зі штампом банку за червень-жовтень 2004 року і за березень 2005 року про перерахування позивачу всієї вартості дизельного палива (1000 тонн), передбаченого до поставки пунктом 2.1 договору від 23.06.2004 р. № 3025, суд апеляційної інстанції у процесі розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача зобов'язав позивача провести звірку розрахунків з відповідачем по пред'явленому позову і акт звірки з підписами керівників сторін, скріплений печатками останніх, надати суду.

Після відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою відповідача для проведення звірки розрахунків між сторонами від відповідача 18.12.2007р. надійшло доповнення до апеляційної скарги на оскаржене рішення суду, згідно якому відповідач визнав затримку в оплаті дизельного палива по вказаному договору № 3025 від 23.06.2004 р. в сумі боргу —17518,75 грн., 3208,09 грн. пені за прострочку оплати, 1541,65 грн. збитків від інфляції і 796,26 грн. 3% річних. А в частині стягнення 45400 грн. штрафу згідно п. 7.2 договору позов в цій частині вважає необґрунтованим, оскільки обов'язок сплати штраф у розмірі 2% від вартості договору пункт 7.2 останнього передбачає при односторонній необґрунтованій відмові від виконання своїх зобов'язань, а він не відмовляється від сплати вказаної заборгованості, про що свідчить його відповідь від 17.04.2006 р. за № 01-03-72 на претензію позивача від 06.04.2006 р. за № 715 та інші дії відповідача.

Докази направлення позивачем претензії за № 1883 від 30.08.2006 р. відповідачу у матеріалах справи відсутні.

З зазначеного вище вбачається, що відповідач не відмовлявся від виконання своїх обов'язків по сплаті заборгованості в сумі 17518,75 грн., за що позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 2% від вартості договору згідно пункту 7.2 в сумі 45 400 грн.

Крім того, як зазначалось вище, цей пункт (7.2) договору № 3025 від 23.06.2004 р., укладеного між сторонами, не передбачає, хто повинен сплачувати такий штраф, а пунктом 7.3 цього договору чітко визначено, яку відповідальність несе Покупець (відповідач) за даним договором. В даному випадку припущення не допускаються.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17518,75 грн., 3208,09 грн. пені за прострочку оплати, нараховану позивачем за період з 04.10.2005 р. по 04.10.2006 р., 3% річних в сумі 796,26 грн. і 1541,65 грн. збитків від інфляції. У стягненні 45 400 грн. штрафу, нарахованого позивачем згідно п. 7.2 договору позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище.

При відмові у позові щодо стягнення пені за прострочку платежу суд першої інстанції не врахував положення ст. 258 ЦК України, відповідно до якої встановлена спеціальна позовна давність, у тому числі позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому строк позовної давності для стягнення з відповідача пені в сумі 3208,09 грн., як вбачається із розрахунку до позову, позивач не пропустив.

Що стосується посилання суду першої інстанції на частину 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на підставі якої суд відмовив у стягненні пені в сумі 3208,09 грн., то з цього приводу є роз'яснення Верховного Суду України у виданні “Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України” під редакцією заступника голови Верховного Суду України Яреми А.Г. і Ротання В.Г. Із цих роз'яснень випливає, що обмеження періоду впродовж якого здійснюється нарахування штрафних санкцій (пені) шістьма місяцями, що відраховуються від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, встановлене у ч.6 ст. 232 ГК України, суперечить положенням Цивільного кодексу України. Тому це правило Господарського кодексу не підлягає застосуванню до всіх господарських відносин.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення, не відповідає дійсності, оскільки до справи надані поштові повідомлення, які свідчать, що як позивач, так і відповідач (апелянт) були завчасно повідомлені про розгляд справи 21.08.2007 р., коли було прийняте оскаржене рішення суду. Як вбачається із повідомлень, відповідачу ухвала суду рекомендованим листом була доставлена 04.08.2007р.

Відповідно до частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З зазначених вище підстав оскаржене рішення суду підлягає зміні.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу “Родючість” на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.08.2007 року у справі № 10/537/06 задовольнити частково.

Зазначене рішення суду змінити.

Резолютивну частину цього рішення суду викласти в наступній редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Континіум-Укр-Ресурс” задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу “Родючість”, 54042, м. Миколаїв, вул. Перша Слобідська, 105 (р/р 260090162236 в Миколаївському відділенні “Укрексіббанк”, МФО 326739, код ЄДРПОУ 05489997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Континіум-Укр-Ресурс”, 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (р/р 26005008651 в КБ “Західінкомбанк” м. Луцьк, МФО 303484, код ЄДРПОУ 32269816) 17518 (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 75 коп. боргу, 3208 (три тисячі двісті вісім) грн. 09 коп. пені, 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 26 коп. 3% річних, 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 65 коп. збитків від інфляції, 230 (двісті тридцять) грн. 75 коп. держмита і 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Миколаївської області від 07 вересня 2007 року у справі № 10/537/06 на виконання рішення господарського суду від 21.08.2007 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: В.М. Тофан

Судді: О.О. Журавльов

М.В. Михайлов