Рішення № 122513068, 21.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Справа № 160/19454/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціального послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 045550023710 відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати визначене за екстериторіальним принципом Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про призначення пенсії 13 лютого 2024 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату пенсії, виходячи з 30 років 8 місяців 24 днів загального страхового стажу та 19 років 2 місяців 12 днів спеціального стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 2;

- судові витрати віднести повністю на рахунок відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з якого присуджене на користь ОСОБА_1 відшкодування стягнути на р/рUA 69 305482 0000 0262 0750 9320 00 2, відкритий у ТВБВ № 10003/0631 ОПЧ м. Дніпро Філії Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09305480) МФО 305482.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідач-1 у наданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що відмовляючи у призначенні позивачу пенсії Головне управління керувалося Законом №1058-IV, в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 11.10.2017 та на сьогодні) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися, а тому пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні пенсії.

12.08.2024 позивачем надано відповідь на відзив відповідача-1.

12.08.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

12.08.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України позивачка не набула права на пенсійну виплату оскільки не досягла необхідного для цього пенсійного віку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у термін 10 днів з дня отримання даної ухвали суду, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

15.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій, зокрема, позивачем заявлене клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 744 грн. 24 коп.

26.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало до суду докази, витребувані судом ухвалою від 14.08.2024.

27.08.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що за відомостями електронного кабінету представника позивача станом на 27 серпня 2024 року відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, витребувані судом докази у встановлений йому строк не подав, про поважні причини їх неподання не повідомляв, як не вказав на неможливість своєчасного подання таких доказів та просив стягнути в інтересах Державної судової адміністрації України в дохід державного бюджету з представника відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , за місцем роботи на АДРЕСА_1 ) 9 000 гривень штрафу за неподання витребуваних доказів.

Суд зазначає про необхідність відмовити у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на те, що відповідачем-2 надано вказані докази 26.08.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області засвідчений належним чином алгоритм розрахунку стажу ОСОБА_1 (Форма РС-право).

На виконання ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надано витребувані судом докази.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з довідкою від 02.09.2024 №271 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є. з 15.08.2024 по 30.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Згідно з довідкою від 01.10.2024 №334 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є.. відповідно до наказу голови суду від 04.09.2024 №561-к з 18.09.2024 по 20.09.2024 та наказу від 16.09.2024 №591-к з 20.09.2024 по 01.10.2024 перебувала у відрядженні.

Згідно з довідкою від 14.10.2024 №344 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є. 14.10.2024 перебувала у щорічній відпустці, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач 13.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045550023710 від 21.02.2024 у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відмовлено.

У рішенні зазначено, зокрема, що, "Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 13.02.2024.

Вік заявниці 51 рік 11 місяців.

Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) становить 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) становить 25 років.

Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2), становить не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Стаж роботи заявниці у важких і шкідливих умовах праці за Списком №2 становить 17 років 11 місяців 7 днів.

Страховий стаж особи становить 29 років 8 місяців 9 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Не працює.

Відмовити в призначенні за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявниця не досягла віку встановленою цією статтею.

Право на пенсійну виплату набуде 26.02.2027".

Не погоджуючись з вказаним з огляду на те, що позивач мав право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Щодо недосягнення позивачем встановленого законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах віку, суд зазначає наступне.

Так, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.».

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, оскільки норми вищевказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За вказаних обставин у справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відповідно до встановлених судом обставин, станом на 13.02.2024 (дата звернення до пенсійного органу) позивач досяг 50 років (25.02.1972 року народження), мав страховий стаж роботи 29 років 8 місяців 09 днів; пільговий стаж 17 років 11 місяців 7 днів.

З огляду на викладене, відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Таким чином, відповідач, ухвалюючи оскаржуване рішення, дослідивши питання щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу за поданими документами всі періоди, залишив поза увагою наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а тому вказані дії щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести виплату пенсії, виходячи з 30 років 8 місяців 24 днів загального страхового стажу та 19 років 2 місяців 12 днів спеціального стажу роботи у важких та шкідливих умовах праці за Списком № 2.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У статті 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" наведений перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Зокрема, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру (пункт 1 частини 1 статті 11 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2, 10, 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частин 1, 5 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 12-1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У частині 2 статті 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться такі записи щодо періодів роботи позивача:

- 01.09.1989 26.06.1990 навчання в СПТУ №8 м. Комунарська;

- 28.06.1990 прийнята у відділ технічного контролю контролером на виробництві чорних металів на гарячих ділянках обтискного цеху 4 розряду до Комунарського металургійного комбінату;

- 01.06.2004 переведено у відділі технічного контролю контролером у виробництві чорних металів, зайнятим на гарячих ділянках обтискного цеху 4 розряду;

- 22.09.2007 переведено у відділі технічного контролю контролером у виробництві чорних металів, зайнятим на гарячих ділянках робіт ділянки обтискного цеху 5 розряду;

- 11.05.2012 призначено майстром контрольним, зайнятим на гарячих ділянках відділу технічного контролю обтискного цеху відділу технічного контролю;

- 23.01.2013 переведено у відділі технічного контролю контролером на виробництві чорних металів, зайнятим на гарячих ділянках робіт технології прокатки дільниці ТЛЦ-2, 4 розряду;

- 25.08.2020 звільнена за власним бажанням;

- 22.09.2020 прийнято до цеху уловлювання та сіркоочищення учнем апаратника стічних вод, зайнятим на біохімічних установках дільниці накопичувача рідких відходів до ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»;

- 01.02.2021 переведено у цеху уловлювання та сіркоочищення апаратником стічних вод, зайнятим на біохімічних установках 4 розряду;

- 08.06.2021 переведено у цеху уловлювання та сіркоочищення інженером з ремонту;

- 14.02.2024 звільнена за угодою сторін.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів роботи, які не мають дефектів їх вчинення. Заперечень щодо вказаного з боку відповідачів матеріали справи не містять.

Довідкою від 05.02.2024 за №03.03.01-96/к про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтверджується, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПРАТ МК «АЗОВСТАЛЬ» за період з 01.02.2021 по 07.06.2021 та виконувала роботи у цеху уловлювання та сіркоочищення за посадою апаратника очищення стічних вод, зайняті на біохімічних установках, що передбачено Списком №2 розділ IV. За період з 21.02.2021 по 07.06.2021 фактично відпрацьовано 04 місяці 10 днів за списком №2.

Разом з цим, причиною відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, вказаною в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №045550023710 від 21.02.2024 стало недосягнення позивачем пенсійного віку.

При цьому, зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди. Страховий стаж позивача становить 29 років 8 місяців 9 днів, пільговий за Списком №2 17 років 11 місяців 7 днів.

Як вбачається, позивач у позовній заяві вказує, що відповідачем протиправно не було зараховано до спеціального стажу роботи позивача за Списком № 2 періоди роботи у листопаді 2014 - липні 2015 та у березні-жовтні 2017 року, тоді як до загального страхового стажу не включена певна кількість днів у лютому-липні 2015 року, а також не визнається страховим стажем період трудових відносин з квітня 2022 року про що свідчать дані у довідці про індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5.

Суд зазначає, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу (Форма РС-право) позивача, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди 01.09.1989 по 26.06.1990, з 28.06.1990 по 31.12.1997, з 01.01.1998 по 19.11.1999, з 20.11.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.10.2014, з 01.11.2014 по 31.07.2015, з 01.08.2015 по 28.02.2017, з 01.03.2017 по 31.10.2017, з 22.09.2020 по 26.02.2021, з 27.02.2021 по 28.02.2021, з 01.03.2021 по 19.04.2021, з 20.04.2021 по 30.04.2021, з 01.05.2021 по 24.05.2021 та з 25.05.2021 по 31.03.2022.

Таким чином, період роботи позивача у лютому-липні 2015 року до страхового стажу зараховано повністю.

Разом з цим, суд зазначає про незарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017.

Як вбачається з трудової книжки позивача, у вказаний період позивач працювала на посаді контролера на виробництві чорних металів, зайнятим на гарячих ділянках робіт технології прокатки дільниці ТЛЦ-2, 4 розряду.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Так, Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, передбачена посада контролера у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт.

Відтак, періоди роботи позивача з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017 підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Щодо періоду роботи з квітня 2022 у ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ», суд зазначає наступне.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 ПРАТ «МК „АЗОВСТАЛЬ» у період з квітня 2022 року відсутня інформація щодо нарахування позивачу заробітної плати та щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з цим, відповідно до трудової книжки позивача, позивач з 08.06.2021 по 14.02.2024 перебувала на посаді інженера з ремонту в ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Щодо цього суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Слід зазначити, що відсутність сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.

Отже, несплата страхувальниками за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України із зарплати позивача за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи за цей період.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником (роботодавцем) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу для призначення пенсії позивачу вказаних періодів його роботи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несплата роботодавцем страхованих внесків до Пенсійного фонду України не має наслідком позбавлення позивача права на зарахування періодів його роботи з 01.04.2022 по 14.02.2024, які підтверджені даними трудової книжки, до страхового стажу.

При цьому, враховуючи, що позивач за призначенням пенсії звернулась 13.02.2024, то зарахуванню до страхового стажу підлягає період з 01.04.2022 по 12.02.2024.

Таким чином, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував до страхового стажу роботи позивача період роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024, чим порушив пенсійні права позивача.

При цьому, суд враховує, що правом на подання пояснень щодо підстав незарахування вказаного періоду до страхового стажу відповідач не скористався та матеріали справи відповідних доводів не містять.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд робить висновок про необхідність зарахування періоду роботи позивача з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017 до пільгового стажу за Списком №2 та періоду роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024 до страхового стажу позивача.

При цьому, суд зазначає, що вказаної позовної вимоги позивачем не заявлено.

Разом з цим, відповідно до частини 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 - № 160/9500/21 зазначив, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В даному випадку, вихід за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017 до пільгового стажу за Списком №2 та періоду роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024 до страхового стажу позивача, пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява, та забезпечить повний захист прав позивача.

Тому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017 до пільгового стажу за Списком №2 та період роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024 до страхового стажу позивача.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи, а також щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В даному випадку, відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року, пенсійним віком є вік 50 років. Дата народження позивача 25.02.1972. День досягнення позивачем пенсійного віку є 25.02.2022. Дата звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії 13.02.2024.

Відтак, враховуючи, що позивач звернулась за призначенням пенсії пізніше трьох місяців з дня досягнення 50 років, пенсію слід призначити з дня звернення за призначенням пенсії, тобто, з 13.02.2024.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення № 045550023710 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017, а також до страхового стажу період роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 13.02.2024, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13744 грн 24 коп.

При вирішенні вказаного клопотання, судом враховано таке.

Як вбачається з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представником позивача надано: звіт про надану правову допомогу від 14.08.2024, протокол погодження гонорару від 16.02.2024, ордер серії АЕ №1273215 від 25.03.2024 та банківську виписку від 15.02.2024.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (Закон №5076- VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, представником позивача на підтвердження надання правничої допомоги до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги не надано.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, суд позбавлений можливості встановити наявність домовленості між позивачем та адвокатом про здійснення останнім правової допомоги, порядок та підстави надання правничої допомоги, її обсяг, порядок обчислення витрат на правову допомогу, та її вартість тощо.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, подані позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що вони не є такими, що належним чином підтверджують фактично надані послуги, а отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 13744,24 грн.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судового збору здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 045550023710 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 21 лютого 2024 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 01.11.2014 по 31.07.2015 та з 01.03.2017 по 31.10.2017, а також до страхового стажу період роботи з 01.04.2022 по 12.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 13.02.2024, на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відшкодування витрат на надання правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 21 жовтня 2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна