Рішення № 122512982, 18.09.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Справа № 160/5956/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника позивача Сидорова Ю.В.

представника відповідача Маланії М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/5956/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №86/32-00-50-02 від 16.02.2024 за формою «В1», яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 1171876,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 585938,00 грн.; №1044/32-00-50-02 від 30.11.2023 за формою «ПС», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Позивач отримав від контрагентів товар та використав його у власній господарській діяльності. Податкові накладні, складені в результаті господарських операцій, зареєстровано у ЄРПН. Вважає, що прийняті на підставі висновків акту перевірки податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5956/24. Розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

22.03.2024 року від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивачем відображено в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг тощо). За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 з урахуванням норм п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України, та як наслідок завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування в серпні 2023 року на 1 171 876 грн. Отже, висновки зроблені за результатами перевірки щодо встановлених порушень, є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

12.04.2024 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві.

17.04.2024 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

01.05.2024 року відповідачем до суду подано пояснення, в яких зазначено що надані позивачем документи не спростовують позицію контролюючого органу, викладену в акті перевірки та відзиві на позовну заяву.

22.05.2024 року позивачем до суду подані додаткові пояснення, в яких підтримано позицію викладену в позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2024 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 18.09.2024 року у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 24432974 та перебуває на обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

З 24.10.2023 року по 13.11.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт № 1131/32-00-50-02-16/24432974 від 16.11.2023 року.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ПДВ за серпень 2023 встановлено порушення: п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2023 року на суму ПДВ 21 052 912 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму ПДВ 21 052 912 грн.; пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3, п.44.5, 44.6, ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами) в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, за результатами чого складено акт про ненадання до перевірки оригіналів, належним чином завірених копій первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів від 13.11.2023 за №213/32-00-50-02 17/24432974.

На підставі акту № 1131/32-00-50-02-16/24432974 від 16.11.2023 року податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №1043/32-00-50-02 за формою «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника у банку на суму 21052912,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10526456,00 грн.;

- №1044/32-00-50-02 за формою «ПС», яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2040,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до Державної податкової служби України.

За результатом розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України скасовано податкове повідомлення-рішення №1043/3200-50-02 за формою «В1» від 30.11.2023 року та прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16.02.2024 року, №86/32-00-50-02, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1 171 876 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 585 938 грн., ППР №000/958/32-00-07-01-19 за формою «ПС» від 30.11.2023 року залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються та регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 20.1.4., 20.1.6., 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 189.1. статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 ( Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із наведеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 16.02.2024 року №86/32-00-50-02 слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок не підтвердження при проведенні перевірки реальності угод по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами - постачальниками, що призвело до завищення сум податкового кредиту за серпень 2023 року на суму ПДВ 1 171 876 грн.

Реальність взаємовідносин, за висновками податкового органу, не можливо підтвердити, оскільки у контрагентів позивача недостатня чисельність працюючих, відсутність власного чи і орендованого транспорту, відсутність фактичних виробників (імпортерів) по ланцюгу придбання/реалізації тощо.

В судовому засіданні були досліджені письмові докази по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами позивача, на підставі яких судом було встановлено, що у перевіряємому періоді Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Мегабізнес», ТОВ «Торговий Дім «МСК», ТОВ «Екофрост», ТОВ «Виробниче підприємство «Ірбіс», ТОВ «Метротайл-Україна», ТОВ НВП «Спецінструмент», ТОВ Науково - виробниче підприємство «Техноекс», ТОВ «Нікопрогресбуд».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мегабізнес» 20.03.2023 року укладено договір №240, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, узгодженими у специфікації(ях) до даного договору, в об`ємах та згідно строків, зазначених у замовленнях на поставку, що є невід`ємними частинами даного договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Сторонами підписано видаткові накладні №2507.2 від 25.07.2023 року на суму 40320,00 грн., №1008.1 від 10.08.2023 року на суму 145200,00 грн., №1008.2 від 10.08.2023 року на суму 9600,00 грн., №1008.3 від 10.08.2023 року на суму 63360,00 грн., №1008.4 від 10.08.2023 року на суму 61200,00 грн., якими підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №10/08 та 10/08-1 від 10.08.2023.

05.07.2021 року між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «МСК» укладено договір поставки №1487, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

ТОВ Торговий Дім «МСК» на адресу позивача здійснено постачання товару, що підтверджується видатковою накладною №498 від 10.07.2023 року на суму 9777,60 грн., видатковою накладною №551 від 31.07.2023 року на суму 64153,68 грн., видатковою накладною №581 від 14.08.2023 року на суму 35400,00 грн.

Перевезення товару підтверджується експрес-накладними «Нова пошта» №59001001974615 від 31.07.2023 року, №5900093488509 від 11.07.2023 року, №20450758375167 від 15.08.2023 року.

14.06.2022 року між позивачем та ТОВ «Екофрост» укладено договір №589, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

Сторонами підписано видаткову накладну №71579 від 03.08.2023 року, на суму 49 199,75 грн., якою підтверджується отримання позивачем відповідного товару.

Перевезення товару підтверджується експрес-накладною «Нова пошта» №20450752726447 від 03.08.2023 року.

Також судом встановлено, що 07.03.2023 року між позивачем та ТОВ «Виробниче підприємство «Ірбіс» укладено договір №220, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

На виконання умов договору 14.08.2023 року ТОВ «Виробниче підприємство «Ірбіс» було здійснено поставку товару, за замовленням ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджується видатковою накладною №42 на суму 189 120,00 грн.

22.12.2021 року між позивачем та ТОВ «Метротайл-Україна» укладено договір №2878 відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Метротайл-Україна» за замовленням ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», було здійснено поставку товару, за видатковою накладною №20/7-1 від 20.07.2023 року на суму 182 118,14 грн.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною №20/07-1 від 20.07.2023 року.

10.01.2022 року між позивачем та ТОВ НВП «Спецінструмент» укладено договір №50, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

ТОВ НВП «Спецінструмент» на адресу позивача здійснено постачання товару на суму 104 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №207 від 24.07.2023 року.

07.04.2021 року між позивачем та ТОВ Науково - виробниче підприємство «Техноекс» укладено договір №807, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію за цінами, відповідно до специфікації(цій) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.

На виконання умов договору ТОВ Науково - виробниче підприємство «Техноекс» було здійснено поставку товару за видатковою накладною №1016 від 26.07.2023 року на суму 40 304,40 грн. та за видатковою накладною №1017 від 26.07.2023 року на суму 24 600,00 грн.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.07.2023 року №2307262.

11.07.2023 року між позивачем та ТОВ «Нікопрогресбуд» укладено договір на капітальну закупівлю №971 відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати реконструкцію внутрішніх систем опалення і електричних мереж віддалених об`єктів ГД (РУ, УЗТ, ДСГ ГД УСГіПВ) на об`єкті «Гірничий департамент» у повному обсязі основних та супутніх зобов`язань згідно технічного завдання (додаток 4 до цього договору) та технічної пропозиції підрядника (додаток 12 до цього договору), а замовник прийняти та оплатити його відповідно до умов договору.

Виконання зобов`язань підтверджується актом поставки обладнання №01/07/971 від 26.07.2023 року на суму з ПДВ 6 012 864,00 грн., листом візування №1 за липень 2023 року, реєстром обладнання до акту 01/07/971 поставки підрядника від 24.07.2023 року на загальну суму 6 012 864,00 грн., актом приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 24.07.2023 року.

Перевезення ТМЦ підтверджується товарно-транспортною накладною №Р232 від 20.07.2023 року.

На виконання господарських операцій було складено та зареєстровано податкові накладні.

Також, на підтвердження виконання перелічених договорів було оформлено та надано специфікації, рахунки на оплату, прибуткові ордери, сертифікати якості, перепустки, ін.

На переконання суду зазначені обставини та належним чином оформлені документи вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

З досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, паспорти відповідності на товар, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні не є первинними бухгалтерськими документами, які є обов`язковими для врахування в бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне.

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, а також відсутність прослідковування по ланцюгу постачання відповідної продукції контрагентів постачальників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Між тим, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Також, сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання платником податків у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення та не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19.

Стосовно посилань відповідача, в обґрунтування порушень податкового законодавства на включення де-яких контрагентів до переліку ризикових згідно з п. 8 Критеріїв ризиковості, на аналіз інформаційних баз даних податкової звітності та Єдиного реєстру податкових накладних підприємств-постачальників товарів, задіяних у ланцюгу постачання, то з цього приводу слід зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 року у справі №804/9057/13-а.

Факт ненадання Товариством документів, які стосуються контрольно-пропускного режиму роботи позивача, які відповідач запитував під час перевірки, сам по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, враховуючи те, що здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, наявністю ділової мети, рухом активів тощо.

В даній справі відповідачем не зроблено аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.

Таким чином, у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відсутній обов`язок щодо перевірки контрагентів на наявність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, та, окрім іншого, крізь призму індивідуальної відповідальності платника податків ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його контрагентами, та як наслідок завищення податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, господарські операції між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та його контрагентами є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірними правочинами, вчинені правочини об`єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, або порушення ними податкового законодавства, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств. Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, оскільки під час розгляду даної справи, судом встановлено факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками, то висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення - рішення №86/32-00-50-02 від 16.02.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №1044/32-00-50-02 від 30.11.2023 року форми «ПС», про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2040 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно даного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом було нараховано штрафні санкції на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, в якому визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, в ході проведеної перевірки відповідачем надавались запити позивачеві про надання документів від 24.10.2023 року та 03.11.2023 року а також складений акт від 13.11.2023 року № 213/32-00-50-02-17/24432974 «Про ненадання підприємством до перевірки первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2023 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість».

Згідно вказаному акту в ході проведення перевірки підприємством на письмові листи-вимоги не надано або надано не в поновному обсязі документів, наведених у додатку № 1 до акту.

Виходячи із змісту запитів про надання документів, акту від 13.11.2023 року про ненадання підприємством документів, суд погоджується з позивачем, що перелічені документи не є бухгалтерськими документами або є дублюючими документами з огляду на їх складення підприємством, тобто є внутрішньо обліковими, у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», оскільки не містять відомостей про відповідну господарську операцію, результати якої підлягають відображенню в бухгалтерському обліку і свідчать про рух активів, та не підтверджують її здійснення, не є статистичними та не впливають на розмір та сплату податків та зборів, як то передбачено статті 44 Податкового кодексу України, а інші документи складаються безпосередньо на самому підприємстві і є внутрішньо обліковими.

Крім того судом встановлено, що позивачем до перевірки були надані первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліках, пов`язані з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, що підтверджено також відповідною інформацією в акті перевірки № 1131/32-00-50-02-16/24432974 від 16.11.2023 року.

Отже, під час проведення перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було надано первинні документи, які містять відомості про господарську операцію (обсяг, зміст, одиницю виміру) та які в своїй сукупності засвідчують факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Віднесення перелічених в акті від 13.11.2023 року № 213/32-00-50-02-17/24432974 документів до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для застосування штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Також розрахунку штрафної санкції, викладеного в додатку 1 до податкового повідомлення-рішення №1044/32-00-50-02 від 30.11.2023 року встановлено, що до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» протягом року було застосовано штрафні санкції за таке саме порушення відповідно до наступних податкових повідомлень-рішень: від 10.01.2023 №12/32-00-50-02-21, від 09.05.2023 №382/32-00-50-02-21, від 11.07.2023 №677/32-00-50-02-21, від 14.09.2023 №000/870/32-00-07-01-19, від 16.10.2023 №000/958/32-00-07-01-19, від 06.11.2023 № №996/32-00-50-02.

Відповідач у даному розрахунку посилається на застосування штрафних санкцій в подвійному розмірі з урахуванням наявності податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції в одинарному розмірі.

З урахуванням наведеної інформації відповідач зазначає, що наявність повторного порушення норми статті 121 Податкового кодексу України підтверджується інформацією, наведеною в зазначених податкових повідомленнях-рішенням, в результаті чого штрафну санкцію за ненадання до перевірки оригіналів документів чи їх завірених належним чином копій розраховано у відповідності до норм чинного податкового законодавства.

Судом щодо зазначених відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10.01.2023 №12/32-00-50-02-21, від 09.05.2023 №382/32-00-50-02-21, від 11.07.2023 №677/32-00-50-02-21, від 14.09.2023 №000/870/32-00-07-01-19, від 16.10.2023 №000/958/32-00-07-01-19, від 06.11.2023 №996/32-00-50-02, встановлено наступне.

У межах адміністративної справи №160/8083/23 оскаржується податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №12/32-00-50-02-21 від 10.01.2023.

У межах адміністративної справи №160/20154/23 рішенням суду 14 листопада 2023 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №382/32-00-50-02-21 від 09.05.2023.

У межах адміністративної справи №160/26761/23 оскаржується податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №677/32-00-50-02-21 від 11.07.2023 року.

У межах адміністративної справи №160/34217/23 оскаржується прийняте Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення-рішення від 14.09.2023 № 000/870/32-00-07-01-19.

У межах адміністративної справи № 160/119/24 рішенням суду від 17 травня 2024 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 16.10.2023 №000/958/32-00-07-01-19.

У межах адміністративної справи № 160/3699/24 рішенням суду від 04 квітня 2024 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2023 №996/32-00-50-02.

Повторність у правопорушенні, передбаченому статтею 121 Податкового кодексу України, настає в разі, якщо платник вчинить одне з аналогічних правопорушень протягом року після накладення стягнення.

З урахуванням викладеного вбачається, що зазначені податкові повідомлення-рішення або оскаржуються або є вже скасованими, відтак прийняте ППР Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на суму 2040,00 грн., яке враховує повторність аналогічного порушення норм статті 121 Податкового кодексу України, є протиправним.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1044/32-00-50-02 від 30.11.2023 року.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг"відповідно до платіжної інструкції № 600005215 від 01.03.2024 року сплатило судовий збір за подання до суду даного позову в розмірі 26 397,81 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 24432974) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №86/32-00-50-02 від 16.02.2024 року, №1044/32-00-50-02 від 30.11.2023 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суму сплаченого судового збору у розмірі 26 397,81 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 27 вересня 2024 року.

Суддя С.І. Озерянська