Ухвала суду № 122504279, 23.10.2024, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9662/24

№ провадження 2/495/4622/2024

УХВАЛА

Про повернення позовної заяви

"23" жовтня 2024 р. м.Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог ст.ст. 175 і 177ЦПКУкраїни щодо форми та змісту позовної заяви.

Перевіривши отриману позовну заяву, суддя приходить до висновку, що вказана позовна заява підлягає поверненню з огляду на таке.

07 жовтня 2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області також надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Цивільній справі за цією позовною заявою було присвоєно №495/2912/24.

09 жовтня 2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області також надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Цивільній справі за цією позовною заявою було присвоєно №495/9301/24.

14 жовтня 2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області також надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Цивільній справі за цією позовною заявою було присвоєно №495/9421/24.

22 жовтня 2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області також надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Цивільній справі за цією позовною заявою було присвоєно №495/9662/24.

Чотири позовні заяви є ідентичними, так як є позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

За змістом ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як передбачено п.2 ч.2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Частинами 3, 4 ст.44 ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання даного позову в розумінні ст. 44 ЦПК України є зловживання позивачем процесуальними правами, а позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Окрім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи вищевикладене, а саме установлений факт зловживання процесуальними правами позивачем, що полягає у неодноразовому зверненні до суду з аналогічним позовом до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, суддя дійшов висновку про вжиття заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами позивачем та необхідність застосувати до позивача захід процесуального примусу у вигляді штрафу 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908,40 грн.

Частиною 5 статті 148 ЦПК України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Також суддя вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у відповідності до ч. 6ст. 148 ЦПК України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 175, 177, 185, 258-260, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності повернути позивачу.

Застосувати до ОСОБА_3 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, який підлягає стягненню в дохід державного бюджету у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; отримувач коштів: УК у Печерському районі/Печерський р-н/21081100; код отримувача ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: м. Одеса.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений 23 жовтня 2024 року.

Суддя