Ухвала суду № 122503675, 23.10.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8583/24

Провадження № 1-кс/461/6505/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

23.10.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , начальника квартирно-експлуатаційної служби ВЧ НОМЕР_1 , старшого лейтенанта, раніше не судимого,

встановив:

слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000211від 17.10.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2КК України.

Старший слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 ,за погодженнямпрокурора Львівськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Західногорегіону,звернувся дослідчого суддіз клопотаннямпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодо ОСОБА_4 покликаючись на те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.Також,вказує нанеобхідність забезпеченнявиконання підозрюванимпокладених нанього процесуальнихобов`язків,з оглядуна наявністьризиків,передбачених п.п.1,2,3,4ч.1ст.177КПК України,а самепідозрюваний можепереховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .

Враховуючи зазначене, орган досудового розслідування вбачає необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала, з мотивів наведених у ньому.

Підозрюваний та його захисники, кожен окремо, просили відмовити у задоволенні відповідного клопотання, зазначивши, що вважають таке необґрунтованим. Зокрема, захисники вказали на наявність у підозрюваного постійного місця проживання та позитивні дані про його особу, а також зазначили, що вважають невірною кваліфікацію його дій.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбачених у вказаній статті.

Органом досудового розслідування дії підозрюваного кваліфікуються за ч.3ст.369-2КК України за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Згідно приписівст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.

Встановлено, що 22.10.2024 о 14.55год. ОСОБА_4 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

22.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Підозра ОСОБА_4 увчиненні інкримінованого кримінального правопорушенняобґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-заявою ОСОБА_8 ;

-матеріалами виконання доручень оперативними працівниками;

-протоколами допитів свідка ОСОБА_8 ;

-протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів;

-протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_4 ;

-протоколом затримання ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Характер інкримінованого особі правопорушення, санкція статті за якою кваліфіковано дії підозрюваного, дані про його соціальні зв`язки вказують на високий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Оцінюючи ризикнезаконного впливуна іншихучасників даногопровадження,зокрема свідківслідчий суддявраховує положенняст. ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.

Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що інші ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.

Слідчий суддя виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Даних щодо наявності обставин, які повністю нівелюють відповідні ризики в ході розгляду клопотання не встановлено.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги дані про вік та стан здоров`я підозрюваного, характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його соціальні зв`язки та сімейне становище. Водночас, у ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного не встановлено.

Також,ухвалюючи рішенняза клопотанням,у даному конкретному випадку враховую, що ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами клопотання, як і підтверджуються інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення за клопотанням, враховую також практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У свою чергу, доводи слідчого та прокурора про необхідність застосування практики Європейського Суду з прав людини є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному провадженні посилаючись на зазначену у клопотанні практику Європейського Суду з прав людини, прокурор та слідчий намагаються використати її не на користь особи, а з метою обтяження та погіршення її становища, а саме застосування більш суворого запобіжного заходу, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження та дотримання прав, свобод та законних інтересів його учасників, відтак такі доводи відхиляються судом.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що твердження прокурора наведені в ході розгляду клопотання щодо винуватості підозрюваного та вчинення ним кримінального правопорушення, як доведений факт з огляду на наявність повідомлення про підозру у вчинені кількох кримінальних правопорушень, суперечать принципу презумпції невинуватості, оскільки ні слідчим, ні прокурором до матеріалів клопотання не долучено жодного обвинувального вироку щодо підозрюваного. Також, варто відзначити, що вказуючи на порушення обов`язків підозрюваним у межах іншого кримінального провадження, ні слідчий, ні прокурор не зазначили, які саме обов`язки порушив ОСОБА_4 і в чому це проявилося. Більше того, матеріали клопотання не містять належних доказів на підтвердження застосування таких обов`язків щодо підозрюваного.

З урахуванням наведеного, оцінивши у сукупності наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, а також оцінивши клопотання з точки зору його обґрунтованості, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігти наведеним ризикам, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно до ч.5ст.12КК України,тяжким злочиномє передбаченецим Кодексомдіяння (діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше двадцятип`яти тисячнеоподатковуваних мінімумівдоходів громадянабо позбавленняволі настрок небільше десятироків.

Злочин інкримінований підозрюваному передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.5 ст. 182 КПК України).

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Разом з тим, враховую те, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов`язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

У даному конкретному випадку слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до категорії тяжких злочинів. Окрім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умисно, пов`язаного з одержанням неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди.

Разом з тим, також враховую і те, що підозрюваний має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на одну з яких сплачує аліменти, а також являється діючим військовослужбовцем. Крім того, за твердженням підозрюваного, не спростованим слідчим та прокурором середньомісячний дохід ОСОБА_4 становить близько 27000 гривень.

Таким чином, на підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вчиненого умисно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що має високий рівень суспільної небезпеки, вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960 гривень.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят діб).

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень.

Підозрюваний ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;

-не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 який розташований у АДРЕСА_2 тасвідком ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали до 20 грудня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1