Рішення № 122501061, 14.10.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/5501/21

н/п 2/953/164/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Веремійчик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 84399, 82 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 10.12.2014 року між ПАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500966747, відповідно доякоговідповідач отримав кредит в розмірі 24815,57 грн.. Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 (графіком погашення кредиту). Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 15,99% річних. Пунктом 2.3. Договору, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій є 11.12.2019 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 24815, 57 грн., проте відповідачналежним чином свої зобов`язання не виконав, порушив умови договору, у зв`язку з чимстаном на 04.01.2021 року виникла заборгованість у розмірі 84399 грн. 82 коп., яка складається з: 2235, 44 грн.- нараховані 3% річних, 4504, 03 грн. втрати від інфляції, 3910, 69 грн. подвійна облікова ставка НБУ, 24815, 57 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 7934, 40 грн. заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), 9600 грн. заборгованість з пені. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа- Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, за яким ПАТ «Альфа- Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорам кредиту, в тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року. Також, 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» були відступлені права вимоги ТОВ «ФК «Веста», за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року. 16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Веста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, за яким ТОВ «ФК «Веста» були відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року до ТОВ «Вердикт Капітал. Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 84399,82 грн., судового збору в розмірі 2102, 00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

21 липня 2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом. Вважає, що слід застосовувати строк позовної давності щодо кожного щомісячного платежу. Позивач вказав, що заборгованість розрахована на 04.01.2021 року, за межами загального трирічного строку позовної давності є вимоги відповідача щодо виконання зобов`язань за періодичними місячними платежами починаючи з 11.01.2015 по 11.12.2017 включно (36 платежів). За межами спеціального річного строку позовної давності є вимоги щодо сплати штрафів за період до 04.01.2020, тобто всі вимоги по сплаті штрафів. Крім того, до позовної заяви долучений розрахунок заборгованості ОСОБА_2 , за №490927665, що становить 79749, 66 грн. та 7934, 49 грн., до якої відповідач не має жодного відношення. Також, даний розрахунок заборгованості не дає змоги визначити природу заборгованості та встановити правильність її визначення. Окрім того, кредитний договір було укладено замість кредитного договору №500445444 від 27.12.2013 року, за яким отримано кредит в сумі 28162, 39 грн. під 14,99 %. Договір було переукладено 10.12.2014 в зв`язку з підвищенням процентної ставки до 15, 99 %. При цьому банк помилково вказав невірну суму кредиту в новому договорі 24815, 57 грн., в той час, коли основна сума кредиту була меншою за 24000 грн. Враховуючи пропуск позивачем позовної давності та неправильності обчислення суми заборгованості, заявлена сума інфляційних збитків, 3% річних та подвійної облікової ставки НБУ також не підлягає стягненню з відповідача.

21 вересня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача. Так, представник посилався на те, що у відповідності до п.23 Розділу №2 Кредитного договору, сторони домовились, про те, що позовна давність за спорами, що впливають з Договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойок, тощо, становить 50 років. Вказане застереження до Договору є Договором про збільшення позовної давності. Із врахуванням положень та умов Розділу №2 Кредитного договору, із умовами якого був ознайомлений позичальник, сторонам и було погоджено збільшення строку позовної давності до 50 років на підставі ч.1 ст. 259 ЦК України. Більш того ,у відповідності до п.2.3 дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахувань відсотків та комісій є 11.12.2019. Щодо розрахунку заборгованості, то в додатку №1 до Договору факторингу від 21.06.2016 року, містяться відомості з приводу заборгованості відповідача перед кредитором по основній сумі боргу, відсотках, пені, відповідні суми боргу є підтвердженими, за дійсність вимоги відповідає первісний кредитор.

Ухвалою суду від 12.04.2023 задоволено клопотання сторони позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.06.2023 року до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Ухвалою суду від 11.09.2023 замінено позивача у справі ТОВ «Вердикт Капітал» на ТОВ «Дебт Форс».

11.12.2023 до суду надійшли додаткові пояснення сторони відповідача. Так, представник відповідача зазначив, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 21.03.2021 року, а сума заборгованості за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року стосується періодичних місячних платежів починаючи з 11.01.2015 по 11.12.2019. Відповідач вважає, що вимоги позивача щодо виконання зобов`язань за періодичними місячними платежами починаючи з 11.01.2015 і до 11.03.2018 включно (40 платежів) згідно графіку платежів за межами загального трирічного строку позовної давності і задоволенню не підлягають. Виходячи з викладеного, з застосуванням строку позовної давності сплаті за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року підлягають періодичні місячні платежі починаючи з 11.04.2018 по 11.12.2019 року , що становить 19383, 63 грн., з яких тіло кредиту становить 10991, 18 грн., а проценти складають 8392, 45 грн. Щодо нарахування штрафу та штрафних санкцій, то в даному випадку перебіг строку позовної давності буде починатись з 6 дня прострочення. Додатком №1 до кредитного договору №500966747 від 10.12.2014 року визначено, що останній платіж здійснено 11.12.2019 року, з урахуванням п.4 Кредитного договору, то момент до якого банк мав право нараховувати штраф та штрафні санкції 17.12.2019 року. Позовну заяву подав 21.03.2021. Отож, виходячи з вказаного, строк позовної давності стосовно штрафу та штрафних санкцій сплив 17.12.2020 і тому стягнення пені в розмірі 9600 грн. не підлягає задоволенню. Щодо 3% річних, то так ,як сума заборгованості на думку відповідача становить 19383 грн., то розмір 3% річних становить 742 ,40 грн. Щодо інфляційних витрат, то так ,як сума заборгованості на думку відповідача становить 19383 грн., то розмір інфляційних втрат становить 1749, 99 грн. Щодо нарахування подвійної ставки НБУ, то сплата подвійної ставки НБУ в розмірі 3910, 69 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки це не передбачено умовами кредитного договору №500966747 від 10.12.2014. Витрати на правову допомогу представник вважає такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності визначеної суми відшкодування витрат, а тому є неправомірними та завищеними.

19.04.2014 до суду надійшли письмові пояснення сторони позивача, аналогічні викладеним у відповіді на відзив. Також вказав, що первісним позивачем ТОВ «Вердикт Капітал» було надані всі докази на понесення витрат на правову допомогу. Вказали, що загальний розмір заборгованості, з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних за користування кредитом станом на 04.01.2021 відповідно до розрахунку заборгованості становить 84399, 82 грн.

22.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача, в яких представник посилалась на те, що 02.04.2020 року набув чинності ЗУ №540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого КМУ, визначені ст.ст. 258, 681 ЦК України строки, продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними в позові вимогами не сплинула (карантин закінчився лише 30.06.2023), а позов заявлено в межах строку позовної давності.

В судове засідання сторони не прибули, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, від представника позивача та представника відповідача на адресу суду подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Судом встановлено, що 10.12.2014 року між ПАТ "Альфа-банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500966747, відповідно доякоговідповідач отримав кредит в розмірі 24815,57 грн.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 (графіком погашення кредиту). Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 15,99% річних. Пунктом 2.3. Договору, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій є 11.12.2019 року.

Як вбачається із змісту Анкети-заяви про акцепт,остання містить особисті анкетні дані відповідача ОСОБА_1 та особистий підпис позичальника.

Крім того, у ній вказано, що відповідач підписанням цієї Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» підтверджує, що ця Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції є акцептуванням Публічної пропозиції у розумінніст.642 ЦК України»; він надає банку свою письмову згоду на обробку його персональних даних в порядку та на умовах, визначених умовами публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк». Він беззаперечно підтверджує те, що приймає пропозицію банку на оформлення кредитного договору і йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення всі умови договору, в т.ч. умови отримання та обслуговування картки.

Позивач ПАТ "Альфа-банк" свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 24815, 57 грн., проте відповідачналежним чином свої зобов`язання не виконав, порушив умови договору, у зв`язку з чимстаном на 04.01.2021 року виникла заборгованість за вказаним договором.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа- Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1, за яким ПАТ «Альфа- Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорам кредиту, в тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, за яким ТОВ «Кредитні ініціативи» були відступлені права вимоги ТОВ «ФК «Веста», за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року.

16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Веста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1, за яким ТОВ «ФК «Веста» були відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року до ТОВ «Вердикт Капітал».

09.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Дебт Форс» було укладено договір відступлення прав вимоги №09-03/23, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» були відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 року до ТОВ «Дебт Форс».

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкт господарювання та фізична особа.

Вирішуючи спір, суд прийшов до висновків, що між сторонами виникли права та обов`язки, які грунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71ЦК України «Кредит».

Відповідно дост.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.1 ч.2ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідност.634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно дост.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідност.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другійстатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526,530,610,611,612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) зазначено: «стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Суд виходить з презумпції правомірності та чинності правочину у формі акцепту пропозиції на укладання кредитного договору №500966747 від 10.12.2014 року, анкети-заяви на отримання кредиту «Рефінансування споживчих та готівкових коштів» підписаної ОСОБА_1 , яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Умовами кредитного договору визначено: сума кредиту 24815,57 грн, процентна ставка за користування кредитом становить 15,99 % річних, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 11.12.2019 року.

З приводу посилань представника відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності суд зазначає, що трирічний строк, після закінчення строку дії договору11.12.2019 на дату звернення з цим позовом до суду 22.03.2021 не закінчився, також судом враховано

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення первісного позивача до суду з цим позовом є 22.03.2021, тобто під час дії карантину. Ці обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, в тому числі станом на дату введення військового стану в Україні.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Оскільки 17.03.2020 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №530-ІХ (Закон №530), який набирав чинності з дня його опублікування 17 березня 2020 року, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), тому саме з 17 березня 2020 року має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24 травня 2022 року у справі №910/18489/20.

Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення ТОВ «Вердикт Капітал» із даною позовною заявою 22.03.2021 року та період нарахування останнім заборгованості, що становить з 11 січня 2015 року по 11 грудня 2019 року, трирічний строк позовної давності щодо періодичних платежів за період з 11 січня 2015 року по 10 квітня 2017 року включно позивачем пропущено.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за період з 11.04.2017 по 11.12.2019, оскільки перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу з 01.04.2017. Судом взято до уваги розрахунок, наданий позивачем, не спростований представником відповідача, таким чином, за тілом кредиту заборгованість за період з 11.04.2017 по 11.12.2019 становить 16027,46 грн; заборгованість відповідача по відсотках за період з 11.04.2017 по 11.12.2019 складає 10596,25 грн., пеня(фіксована сума) - 9600 грн, та на підставі ст.625 ЦК України, судом розраховано суму інфляційних втрат 3194,23 грн, та 3% річних 1443,79 грн - за період з 11.04.2017 по 11.12.2019.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, після закінчення строку договору(на 04.01.2021), то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Суд вважає, що відповідно до п. 2.3 кредитного договору №500966747 від 10 грудня 2014 року термін повернення кредиту визначено 11 грудня 2019 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам станом на 04.01.2021 року (в межах позовних вимог) відповідно до п. 2.3 договору відсутні.

Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року в справі №278/1679/13-ц зазначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Щодо нарахування подвійної ставки НБУ, то суд погоджується з доводами представника відповідача, що сплата подвійної ставки НБУ в розмірі 3910, 69 грн. не підлягає стягненню з відповідача, оскільки це не передбачено умовами кредитного договору №500966747 від 10.12.2014.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в межах позовної давності та строку дії договору. Таким чином з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 за період з 01.04.2017 по 11.12.2019, в розмірі 31861,50 грн, з яких: за тілом кредиту 16027,46 грн., за відсотками 10596,25 грн, 3% річних 1443,79 грн, інфляційні втрати - 3194,23 грн, пеню 9600 грн.

Судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Дебт Форс», який є правонаступником ТОВ «Вердикт Капітал» пропорційно розміру задоволених позовних вимог становитиме 798,76грн.(2270*35%)

Керуючись ст.ст.12,13,43,49,76-81,89,141,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ 43577608, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, літ.2А, оф.602) суму заборгованості за кредитним договором №500966747 від 10.12.2014 за період з 01.04.2017 по 11.12.2019, в розмірі 31861,50 грн, з яких: за тілом кредиту 16027,46 грн., за відсотками 10596,25 грн, 3% річних 1443,79 грн, інфляційні втрати - 3194,23 грн, пеню 9600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (код ЄДРПОУ 43577608, м. Київ, вул. Харківське шосе, 201/203, літ.2А, оф.602) судовий збір в сумі 798,76 грн.

В задоволенні решті вимог відмовити.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя : Я.В. Губська