Вирок № 12249727, 06.08.2010, Любарський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-93/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2010 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді В.Б.Шидловського

при секретарі В.М.Лісничій

з участю прокурора М.М.Тещенка

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Любар кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Громада та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не військовозобов»язаного, судимого Любарським районним судом 22.12.2005 року по ст.289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнився 11.03.2009 року.

у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2010 року близько 19 год. 30 хв. підсудній ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння неподалік Любарської спеціальної школи інтернат, що в с.Громада по вул.Тельмана Любарського району, з метою крадіжки чужого майна, шляхом вільного доступу, відчинив двері автомобіля ВАЗ2101 д.н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2, однак знаходиться на праві оперативного керування (по дорученню) у ОСОБА_3, і з салону якого намагався таємно викрасти автомагнітолу «Pioner», вартістю 900 грн., про те свій злочинний умисел не довів до кінця, оскільки побачив, що до автомобіля наближаються ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і він почав втікати, однак безпосередньо був затриманий після вчинення даного злочину охоронцем Любарської школи інтернат ОСОБА_6, на території вказаної школи

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що 26.03.2010 року близько 19 год. 30 хв. він, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, проходив по вул.Тельмана в с.Громада Любарського району, де неподалік домогосподарства ОСОБА_3, побачив автомобіль ВАЗ2101, д.н.з. НОМЕР_3. Він підійшов до вказаного автомобіля, відчинив водійську дверку, яка не була замкнена, і почав виймати автомагнітолу «Pioner» із спеціально призначеної для неї шахти в панелі автомобіля, однак не встиг її вийняти та забрати з собою, оскільки побачив що до автомобіля наближаються ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і він почав втікати. Втікаючи він забіг на територію Любарської школи-інтернат, де був затриманий охоронцем даної школи ОСОБА_6.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз»яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, а тому застосовує спрощений порядок дослідження доказів.

Крім особистого визнання своєї вини підсудним його вина у скоєнні даного злочину підтверджується дослідженими по справі доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що 26.03.2010 року близько 18 год. 30 хв. він автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, та який по довіреності знаходиться у його розпорядженні, приїхав до свого домогосподарства, яке розташоване в АДРЕСА_1, та поставив автомобіль на узбіччі дороги - коло свого домогосподарства, і не замикнувши водійські дверки, пішов на територію свого домогосподарства, де разом із своїми знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порались по домогосподарству. Близько 19 год. 30 хв. він разом із вказаними вище особами, пішли у приміщення веранди житлового будинку, де сиділи відпочивали. В цей час ОСОБА_4 сказав, що у салоні його автомобіля засвітилось світло, після чого він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вибігли із домогосподарства до його автомобіля і побачили, що із салону автомобіля вийшов якийсь чоловік і побіг в сторону Любарської школи-інтернат. Вони почали його наздоганяти і забігши на територію школи-інтернат, побачили, що чоловіка який від них втікав затримав охоронець даної школи ОСОБА_6. Даним чоловіком виявився підсудний, який як він пояснив, мав намір викрасти автомагнітолу із його автомобіля. Після цього він визвав на місце події працівників міліції, які доставили ОСОБА_1 до райвідділу міліції. Повернувшись до свого автомобіля, він побачив що автомагнітола «Pioner», була наполовину витягнута із панелі автомобіля і він поставив її на місце.

Протоколом огляду місця події від 26.03.2010 року згідно якого, під час огляду автомобіля НОМЕР_1, який знаходиться на вул.Тельмана в с.Громада Любарського району, будь-яких механічних пошкоджень кузова та в салоні автомобіля не виявлено, все в салоні знаходиться на своїх місцях.

У протоколі відтворення обстановки та обставин події злочину від 22.06.2010 року описано яким чином 26.03.2010 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 намагався викрасти авто НОМЕР_2.

Згідно довідки від 29.03.2010 року, виданої ПП ОСОБА_7, вартість авто магнітоли «Pioner» бувшої у використанні, становить 900 грн.

Аналізуючи всі досліджені по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вина підсудного в замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості злочину, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання ним вини, його щире каяття та сприяння розкриттю злочину та обтяжують покарання - рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, особу підсудного, його ставлення до вчиненого, наслідки від злочину, а тому обирає його в межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Суд враховує також положення ч.3 ст.68 КК КК України, згідно якої за вчинення замаху на злочин строк та розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Разом з тим суд бере до уваги, що підсудний повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має сім»ю та постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудного без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень ст.75, 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України і обрати йому покарання за цим Законом у виді 2 років позбавлення волі

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням йому іспитового строку на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки.

У відповідності зі ст.76 КК України зобов”язати засудженого в період відбування покарання з випробуванням повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній підписку про невиїзд.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 187 (сто вісімдесят сім) грн. 80 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної експертизи перерахувавши їх на розрахунковий рахунок 31258272211843 МФО 811039 код 25574601 УДК в Житомирській області, одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, призначення платежу:“За експертні роботи”.

Речові докази по справі: авто магнітола «Pioner», яка знаходиться на зберіганні у потерпілого, після вступу вироку в законну силу передати її власнику ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Житомирської області через Любарський районний суд протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя

Любарського районного суду В.Б.Шидловський