Вирок № 122496156, 22.10.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №201/905/24

1-кп/760/2626/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 12023000000002239 від 28.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Маріуполь, Донецької області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2022 року керівники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України Донецької та Луганської областей, звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними збройної агресії «українського режиму проти населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати спеціальну воєнну операцію в Україні.

Цього ж дня збройні формування Російської Федерації (далі - ЗФ РФ), які діяли за наказом політичного і військового керівництва РФ і ЗФ РФ, здійснили широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У зв`язку з широкомасштабним вторгненням ЗФ РФ на територію України 24.02.2022 в місті Маріуполі та Маріупольському районі Донецької області велись активні бойові дії, які тривали до 05 березня 2022 року. З указаного дня місто Маріуполь та весь Маріупольський район Донецької області являється тимчасово окупованим. З дня окупації міста Маріуполя та Маріупольського району Донецької області органи місцевого самоврядування України, в тому числі Маріупольська міська рада, припиняють виконувати свої повноваження.

У громадянки України ОСОБА_5 , яка перебуваючи на тимчасово окупованій території в місті Маріуполі Донецької області, та не перемістилась на підконтрольну органам державної влади України територію, але маючи на це змогу, виник умисел вчинити умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України шляхом здійснення колабораційної діяльності.

Будучи депутатом Маріупольської міської ради від політичної партії «Опозиційна платформа - «За життя», перебуваючи в тимчасово окупованому місті Маріуполі Донецької області, достовірно знаючи про утворення у 2014 році підконтрольного Російській Федерації самопроголошеного органу «Донецька народна республіка», який узурпував виконання властивих органам державної влади та органам місцевого самоврядування України функцій на тимчасово окупованій території України, у структурі якого утворили органи місцевого самоврядування, інші «муніципальні утворення» відповідно до законодавства наведеного самопроголошеного органу та Російської Федерації, у тому числі «Адміністрацію міста Маріуполь» як виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення, усвідомлюючи, що названий самопроголошений орган та інші утворені в його структурі міністерства, відомства, служби, установи є незаконними органами влади та поширюють свою окупаційну владу в населених пунктах шляхом утворення територіальних органів міністерства, відомств, служб, установ, в тому числі органів місцевого самоврядування, інших «муніципальних утворень» відповідно до законодавства наведеного самопроголошеного органу та Російської Федерації, в 2022 році більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, ОСОБА_5 добровільно погодилась обійняти посаду помічника голови Адміністрації міста Маріуполя (виконавчо-розпорядчого органу муніципального утворення), утвореної в тимчасово окупованому місті Маріуполі Донецької області 7 квітня 2022 року.

Обійнявши вищевказану посаду, ОСОБА_5 реалізує до цього часу організаційно-розпорядчі функції, зокрема такі:

1) готує пропозиції голові Адміністрації міста Маріуполя щодо реалізації його повноважень;

2) готує за участю з управліннями голови Адміністрації міста Маріуполя, інших самостійних структурних підрозділів Адміністрації міста Маріуполя аналітичні, довідкові та інформаційні матеріали для голови Адміністрації міста Маріуполя;

3) готує пропозиції щодо перспективних та поточних планів роботи голови Адміністрації міста Маріуполя;

4) бере участь спільно з управліннями голови Адміністрації міста Маріуполя, іншими самостійними структурними підрозділами Адміністрації, республіканськими органами виконавчої влади у підготовці офіційних та інших візитів, офіційних зустрічей, бесід, переговорів, робочих поїздок голови Адміністрації міста Маріуполя, його зустрічей з громадянами, представниками громадських об`єднань;

5) забезпечує за рішенням голови Адміністрації міста Маріуполя діяльність дорадчих та консультативних органів при голові Адміністрації міста Маріуполя;

6) готує проекти доручень голови Адміністрації міста Маріуполя та виконує окремі доручення голови Адміністрації міста Маріуполя.

Отже, громадянка України ОСОБА_5 , обійнявши посаду керуючої справами Адміністрації міста Маріуполя (виконавчо-розпорядчого органу муніципального утворення) в тимчасово окупованому місті Маріуполі Донецької області, своїми умисними діями вчинила колабораційну діяльність, спрямовану на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні колабораційної діяльності, передбаченої ч. 5 ст.111-1 КК України а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акта та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої. У зв`язку з цим обвинувачену ОСОБА_5 не допитано судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України , цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи обізнана, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явилась, не зважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр». Оголошення про її виклик, також, публікувались на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора .

У судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 зазначив, що у нього відсутні будь-які сумніви в об`єктивності та правильності здійснення досудового розслідування за спеціальною процедурою, оскільки така визначена Національним законодавством. Вважає, що інкриміноване обвинуваченій ОСОБА_5 , кримінальне правопорушення буде оцінено правильно. Доказів, які б спростовували чи викликали сумнів в інкримінованому обвинуваченій кримінальному правопорушенні у нього не має. Зазначив, що надані суду докази досліджені в повному обсязі і в суду є наявна об`єктивна можливість надати оцінку таким та прийняти законне рішення.

Дослідивши наявні у провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, та які узгоджуються між собою, перевірених та оцінених у їх сукупності судом безпосередньо в судовому засіданні.

Зокрема вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідченні відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження.

Копією протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 19.04.2023 з додатком: переліком територій, які тимчасово окуповані російською федерацією.

(Т № 1 а.с.122-197)

Протоколом огляду відомостей у месенджері Телеграм за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.09.2023 з додатком: флеш-картою. Оглядом зафіксовано фоторепортаж Інтернет - видання «Новий Маріуполь» від 25.05.2022 російською мовою з новинами про події в місті Маріуполі. Видання поширило коментар особи на ім`я ОСОБА_6 , яку позначили як керуюча справами Адміністрації міста Маріуполя.

(Т № 1 а.с.198-201)

Протоколом огляду відомостей у месенджері Телеграм за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.09.2023 на 4 арк. з додатком: флеш-картою . Оглядом зафіксовано фоторепортаж Інтернет - видання «Новий Маріуполь» російською мовою від 05.05.2022 під назвою «Маріупольські держслужбовці продовжують підвищувати кваліфікацію», в якому йдеться про керуючу справами Адміністрації міста Маріуполя з іменем ОСОБА_7 та наводиться її фотозображення.

(Т № 1 а.с.202-205)

Копією протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 09.10.2023 за посиланням https://gisnpa-dnr.ru/пра/0001-150-20181225. Оглядом зафіксовано текст нормативно-правового акта незаконного самопроголошеного органу «Донецька народна республіка» російською мовою під назвою «Про затвердження Положення про Адміністрацію Голови Донецької Народної Республіки», в якому йдеться про функції та повноваження помічника глави адміністрації.

(Т № 1 а.с.206-214)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.10.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_5 як особу, яка до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну виконувала повноваження депутата Маріупольської міської ради Донецької області, а після обійняла посаду в незаконному органі влади «Адміністрації міста Маріуполя Донецької народної республіки», який створили на тимчасово окупованій території України.

(Т № 1 а.с215-216.)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.10.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну обійняла посаду в незаконному органі влади «Адміністрації міста Маріуполя Донецької народної республіки», який створили на тимчасово окупованій території України.

(Т № 1 а.с.216а-217а)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.10.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка до повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну виконувала повноваження депутата Маріупольської міської ради Донецької області, а після обійняла посаду в незаконному органі влади «Адміністрації міста Маріуполя Донецької народної республіки», який створили на тимчасово окупованій території України.

(Т № 1 а.с.217б-219)

Протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 27.11.2023, яким зафіксовано фотозображення ОСОБА_5 під час її перебування на тимчасово окупованій території України з 05.04.2023 по 28.04.2023 у статусі працівника незаконного органу влади на посаді керуючої справами Адміністрації м. Маріуполя.

(Т № 1 а.с.219 б-222 б)

Висновком експерта від 10.01.2024 №?СЕ-19-23/62605-ФП за результатами проведення портретної експертизи, відповідно до якої зображення особи, зафіксоване у протоколі огляду від 27.11.2023, та зображення ОСОБА_5 , надане для порівняльного дослідження, ймовірно належить ОСОБА_5

(Т № 1 а.с.223-226 б)

Отже, з метою винесення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що в основу вироку необхідно покласти вищевказані письмові докази у справі.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованих обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Враховуючи вимоги до вмотивованості судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого звертається увага на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У рішеннях ЄСПЛ ( «Салов проти України», «Серявін та інші проти України» та ін.) склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Отже, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України за ознаками колабораційної діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Суд також враховує, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Про час та дату всіх судових засідань ОСОБА_5 повідомлялася у передбачений законом спосіб через опублікування виклику у газеті «Урядовий кур`єр». Оголошення про її виклик, також, публікувались на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

При призначенні виду покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», повинен дослідити дані про особу обвинуваченого, з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, її минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), її матеріальний стан, тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб вчинення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Вчинене обвинуваченою ОСОБА_5 діяння, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_5 , необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, встановленої ч.5 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатися господарською діяльністю з застосуванням, додаткового покарання у виді конфіскації особистого майна.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Також, призначаючи покарання суд враховує, що, згідно ч.1 ст.59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженої і що, згідно ч.2 ст.52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ст.124 КПК України.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України і призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та займатися господарською діяльністю строком на 10 (десять) років з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна на користь держави.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання для виконання вироку.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою до набрання вироком суду законної сили - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 за проведення судово-портретної експертизи № СЕ-19-23/62605-ФП від 10.01.2024 процесуальні витрати у сумі 4 543 (чотири тисячі п`ятсот сорок три) гривні 68 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Суддя ОСОБА_1