Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 234/4443/21
Провадження № 2-с/175/60/24
У Х В А Л А
22 жовтня 2024 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-
В С Т А Н О В И В:
22 жовтня 2024 року (сформовано в системі «Електронний суд» 24 квітня 2024 року) ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу по справі № 234/4443/21, виданого 22 квітня 2021 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь КВП «Краматорський водоканал», суму боргу за централізоване водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2018 року по 01.03.2021 року у розмірі 2126,52 грн. та судовий збір у розмірі 227 грн.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов висновку, що подану заяву слід повернути з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 2, 4 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) наказ, що оспорюється.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до п. п. 4-2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (151 грн. 40 коп.).
Частиною 2 ст. 171 ЦПК визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26.07.2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 06.12.2007 року, заява № 15123/03. У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03.10.2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Суд, перевіривши матеріали заяви, дійшов висновку, що заява про скасування судового наказу подана не відповідає вищевказаним вимогам, а саме: заявником (боржником) не надано документально підтверджених доказів про час отримання судового наказу, що не дає можливості перевірити належні строки її подання; не додано квитанцію, що підтверджує сплату судового збору, наказ, що оспорюється; у заяві про скасування судового наказу не зазначено відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету стягувача.
Враховуючи, що те, що заява про скасування судового наказу по справі №234/4443/21 неналежно оформлена, суддя приходить до висновку, що її слід повернути заявнику без розгляду.
Керуючись ст. ст.170, 171 ЦПК України, суддя,-
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, - повернути без розгляду.
Копію ухвали направити боржнику.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Озерянська Ж.М.
Судове рішення № 122494118, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 22.10.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 234/4443/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: