Рішення № 122491974, 23.10.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12745/24

Провадження № 2-а/357/116/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Махненко Б. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Петухова С.С., Єжової Є.Ю.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, обгрунтовуючи тим, що 28 серпня 2024 року командиром 2 взвода 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 відносно нього винесена постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2926345. Відповідно до винесеної постанови, ним нібито було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме зі слів старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 за порушення пункту «а» 2.4 ПДР не пред`явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб.

Обставини справи: рухаючись на автомобілі марки Lincoln модель МКХ був зупинений патрульними поліцейськими за адресою: вулиця Сквирське шосе 178 (координати 49.821735, 30.100149) о 00 год. 03 хв. 28.08.2024 року. Підійшовши до автомобіля старший лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив що настала комендантська година та запросив надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. На виконання вимоги поліцейського він дістав телефон та почав запускати мобільний застосунок з електронними документами «ДІЯ», однак під час запуску додатка телефон вимкнувся. Повторна спроба запуску телефону не була вдалою, оскільки телефон повністю розрядився. Він повідомив про цю обставину старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , та попросив надати йому трохи часу для пред`явлення відповідних документів. Для ідентифікації його особи, він надав старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 наступну інформацію: ПІП; дату народження; індивідуальний податковий номер; серію, номер та дату видачі паспорта громадянина України. Тож за наданою ним інформацією старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , за допомогою своїх технічних засобів, зміг без проблем встановити його особу. Потім він надав для перегляду поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згодом, він пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, однак старший лейтенант поліції ОСОБА_2 зажадав щоб він передав посвідчення особисто йому в руки. На цю вимогу поліцейського він відповів що згідно ПДР він не має обов`язку передавати документи, а має їх пред`явити. Старший лейтенант поліції ОСОБА_2 наполегливо вимагав передати йому до рук посвідчення водія, та навіть декілька разів намагався вихватити це посвідчення в нього з рук. Отримавши рішучу відмову старший лейтенант поліції ОСОБА_2 виписав постанову про порушення пункту «а» 2.4 ПДР. На його вимогу надати копію даної постанови старший лейтенант поліції ОСОБА_2 відповів, що побаче її в «Дії». Свідками даної події були: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Просив суд скасувати постанову поліцейського, командира 2 взвода 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Бондаренка Дмитра Борисовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень 00 коп. ( а. с. 1 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 ( а. с. 4 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху ( ч. 1 ст. 169 КАС України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвалою судді від 12.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови було залишено без руху ( а. с. 7-11 ).

11 липня 2024 року за вх. № 37562 судом отримано від представника позивача заяву про усунення недоліків по справі ( а. с. 22-23 ) з додатками ( а. с. 24-29 ).

23 вересня 2024 за вх. 49234 судом отримано заяву від позивача про усунення недоліків ( а. с. 13 ).

Разом із вищевказаною заявою було додано квитанцію про сплату судового збору, позовну заяву, оскаржувану постанову, паспортні дані та пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( а. с. 13а, 14-20 ).

Позовна заява надана разом з іншими документами після усунення недоліків, ідентична первісній.

Ухвалою судді від 24 вересня 2024 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови. Повідомлено, що справу буде розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 03 жовтня2024 ( а. с. 21 ).

03 жовтня 2024 розгляд спрваи було відкладено на 21.10.224 у зв`язку з неявкою сторін ( а. с. 25 ).

10 жовтня 2024 за вх. № 52414 судом отримано відзив на позовну заяву від Департаменту патрульної поліції ( а. с. 31-37), його представника ОСОБА_5 ( а. с. 38 ) з додатком ( дисками відеозапису в кількості 3 штуки) ( а.с. 38 ) та копію оскаржуваної постанови ( а. с. 40 ).

Відзив мотивован наступним.

Відповідно до винесеної Відповідачем Постанови, 28.08.2024 о 00 год 03 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lincoln», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, здійснював керування під час дії комендантської години та був зупинений, на законну вимогу поліцейського водій не пред`явив у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.п. 2.1 .а), п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

При цьому, не пред`явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

В графі номер 7 Постанови «До постанови додається», Поліцейським було вказано відео з боді камер Motorola VB 400 477931, 477915 та відео з службового реєстратора Хіаоті 70 таі, які використовувались Поліцейськими у відповідності відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Досліджуючи матеріали відео фіксації можливо встановити наступні обставини події: о 00 год. 03 хв. - Позивача було зупинено та було повідомлено про законну причину зупинки, а саме про те, що позивач здійснює рух на транспортному засобі під час дії комендантської години; о 00 год. 04 хв. на вимогу пред`явити документи, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, водій відразу зазначив, що всі документи в електронному форматі зберігаються в додатку «Дія», однак його телефон розряджений та пред`явити їх він не зможе; о 00 год. 05 хв. вбачаючи у водія ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейським було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер»; о 00 год. 08 хв. пройшовши огляд, показник приладу склав 0,59 проміле алкоголю в крові; о 00 год. 14 хв. водію було запропоновано пройти огляд у медичній установі, оскільки останній не погодився з показом приладу «Драгер» на що водій відмовився в категоричній формі; о 00 год. 21 хв. позивач зазначив, що посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб з собою не має та пред`явити не має можливості та сів керувати транспортним засобом без документів (00 год. 34 хв. запису); о 00 год. 41 хв. на повторну вимогу пред`явити документи, водій зазначив, що вони в електронному вигляді, якщо поліцейському потрібно то нехай і дивиться; о 00 год. 43 хв. поліцейським було почато проведення розгляду справи, який в подальшому проведений без порушень та згідно чинного законодавства зачитані права передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, оскільки на момент розгляду справи та до прийняття рішення про притягнення до відповідальності водій так і не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Після чого позивачу не одноразово було запропоновано отримати копію постанови, в подальшому, яку було передано позивачу до рук. Та відповідно до наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року, копія постанови вручається під підпис, однак підписувати постанову для її отримання позивач не бажав. Однак попри небажання підписувати оскаржувану постанову та отримувати її копію, копія постанови було направлено по місцю проживання позивача, яка в подальшому була отримана 21.09.2024 року.

Відповідач зазначає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП.

Просили суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.10.2024 позивач підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в ній, просив позов задовольнити.

Представники відповідача Петухов С.С. та Єжова Є.Ю., кожний окремо, заперечувалаи проти позовних вимог позивача, просили відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 22.10.2024.

22 жовтня 2024 в судовому засіданні після перерви, суд продовжив розгляд справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 додав, що в нього є сумніви щодо відеозапису стосовно його цілостності та послідовності, вказував на порушненя Інструкції.

З боку представників відповідача в судовому засіданні доповнень не надходило, підтримали пояснення та позицію, яка була викладена в судовому засіданні 21.10.2024.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки звернувся до суду у передбачений 10-денний строк, оскаржувана постанова винесена 28.06.2024, з позовом позивач звернувся 05.09.2024, про що свідчить відповідний штамп суду.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, оскаржуваною постановою у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2926345 від 28.08.2024, яка була винесена командиром 2 взвода 2 роти 1 батальйону ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП старшим лейтенантом поліції Бондаренко Дмитром Борисовичем, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП ( а. с. 15 ).

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 28.08.2024 о 00 год 03 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lincoln», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідченні водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, за що адміністративна відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф в розмірі 425 гривень.

До матеріалів спрваи долучено оригінал оскаржуваної постанови.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ч. 1, ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.

Так, складаючи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача, яке виразилося в тому, що останній 28.08.2024 о 00 год 03 хв. керуючи транспортним засобом «Lincoln», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП. Поліцейським в постанові зазначено, що до неї додається відеозапис з б/к Мotorolla 477931, 477915 та відео з відеореєстратора 70 маі.

У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).

Відповідно до п. 2.4 ПДР водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

При цьому, не пред`явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 161/11159/16.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а, у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі № 201/6167/17, у постанові КАС ВС від 08.11.2018 по справі № 545/1792/16-а, у постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі № 175/1224/16-а.

Отже, вчинення з боку позивача порушення, за що передбачена адміністративна відповідальність, такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17.

Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В судовому засіданні було оглянуто відеозапис, який наданий з боку відповідача разом з відзивом.

На вказаному запису, оглянутого в судовому засіданні ( 21.10.2024 ), доводи позивача викладені в позовній заяві спростовуються.

Так, позивач в позовній заяві вказував на те, що на виконання вимоги поліцейського він дістав телефон та почав запускати мобільний застосунок з електронними документами «Дія», однак під час запуску додатка телефон вимкнувся, повторна спроба запуску телефону не була вдалою, оскільки телефон повністю розрядився.

Однак, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що 00 год. 03 хв. позивача було зупинено та було повідомлено про законну причину зупинки, а саме про те, що позивач здійснює рух на транспортному засобі під час дії комендантської години. О 00 год. 04 хв. на вимогу пред`явити документи, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, водій відразу зазначив, що всі документи в електронному форматі зберігаються в додатку «Дія», однак його телефон розряджений та пред`явити їх він не зможе.

Стосовно посилань у адміністративному позову позивачем, що згодом він пред`явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, однак старший лейтенант поліції ОСОБА_2 зажадав щоб він передав посвідчення особисто йому в руки, наполегливо вимагав передати йому до рук посвідчення водія, та навіть декілька разів намагався вихватити це посвідчення в нього з рук та не отримавши виписав оскаржувану постанову, зазначене також не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи та спростовано оглянутим відеозаписом в судовому засіданні.

Так, на запису чітко видно, як о 00 год. 21 хв. позивач зазначив, що посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб з собою не має та пред`явити не має можливості та сів керувати транспортним засобом без документів (00 год. 34 хв. запису) та на повторну вимогу пред`явити документи, водій зазначив, що вони в електронному вигляді, якщо поліцейському потрібно то нехай і дивиться ( 00 год. 41 хв. запису ).

На запису о 00 год. 43 хв. поліцейським було почато проведення розгляду справи, який в подальшому проведений згідно чинного законодавства, зачитані права передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України і оскільки на момент розгляду справи та до прийняття рішення про притягнення до відповідальності водій так і не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Окрім цього, на відеозапису видно, що в подальшому працівник поліції просив позивача також надати і поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, такий на вимогу працівника поліції не був наданий.

В постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.12.2019 (справа №766/10693/17) зазначено, що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що нормами чинного законодавства чітко встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати цей поліс при собі, та пред`явити його на вимогу поліцейського. Проте, як вбачається з запису нагрудного відео реєстратора, долученого до матеріалів справи в суді першої інстанції, позивач дійсно відмовився надати страховий поліс на вимогу поліцейського, чим порушив пункт 2.4. розділу 2 ПДР України.

Виходячи з наведених вище правових норм, Верховний Суд приходить до висновку, що право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Сама по собі наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред`явленні відповідного договору на вимогу працівників поліції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/6677/16-а.

Так, в подальшому на оглянутому відеозапису видно, як жінка привезла посвідчення водія, яке позивач намагався показати поліцейському, але це вже було після тогго, як відносно останнього було винесено оскаржувану постанову.

При цьому ж, знов не було надано свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб, жінка зазначила, що воно знаходиться вдома.

Не міститься на оглянутому відеозапису, що поліцейський намагався вихватити це посвідчення з рук позивача.

Окрім цього суд звертає увагу, що з часу зупинки позивача ( 00 год. 03 хв. ) і до часу складання оскаржуваної постанови ( 00 год. 44 хв. ) пройшло майже година, за цей час так і не було надано на вимогу поліцейського з боку позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, як і полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно положень частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

За правилами частини третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС УКраїни суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши зібрані у справі докази, фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що відповідачем доведено порушення з боку позивача Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.4а, чим останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вимоги ст. 77 КАС України не виключають обов`язок позивача доводити ті обставини на які він посилається у своєму позові.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 р. у справі 520/2261/19.

Так, до позову з боку позивача було додано пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак суд не приймає вказані пояснення до відома, оскільки особи які їх складали не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення.

Водночас, позивач не звертався до суду з відповідним клопотання про їх допит у якості свідків в судовому засіданні.

Тому, за таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є доведеним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять тієї сукупності доказів та доведеності наявності в діянні позивача, кваліфікованого адміністративного правопорушення.

Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( стаття 72 КАС Ураїни ).

Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_6 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а розмір судового збору, який підлягає застосуванню складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 757/52466/18-а та Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи ( а. с. 13 ).

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, не підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань і судовий збір в сумі 605,60 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 77, 78, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 182, 205, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстраці та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов