Рішення № 122481622, 22.10.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2024 року № 520/18597/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд.22-В,м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, 61022, 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850017029 від 28.05.2024р. визнати протиправним і скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, нарахувавши грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій в сумі 69939,80грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачами, допущено протиправні дії щодо відмови у здійсненні нарахування грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій.

Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач, Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

12.04.2024 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про проведення перерахунку пенсії у зв`язку із призначенням грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. із наступними змінами та доповненнями.

З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. За правилами екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України у Волинській області визначене для її розгляду.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області винесло рішення №204850017029 від 28.05.2024р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Прикінцевих положень ЗУ №1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850017029 від 28.05.2024р. зазначено, що при проведенні аналізу поданих документів встановлено, що заявниця з 14.09.1990 працює на посаді лікаря-невропатолога дитячого психіатричного відділення та лікаря функціональної діагностики в центральній клінічній лікарні №5, яка 04.08.2004 була перейменована в Державний лікувально-профілактичний заклад Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці, яка відноситься до державної форми власності.

Державний лікувально-профілактичний заклад "Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці" 21.10.2015 реорганізована шляхом злиття у ПАТ Українська залізниця та на його базі утворено структурний підрозділ Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1 філії "Центр охорони здоров`я" публічного акціонерного товариства Українська залізниця та з 22.03.2019 перейменовано на "Харківську клінічну лікарню на залізничному транспорті №1 філії Центр охорони здоров`я" акціонерного товариства "Українська залізниця", які не відносяться до державної або комунальної форми власності.

По документах, які надані на дату звернення за перерахунком пенсії стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України ЦРО пенсійне забезпечення становить 24 роки З місяці 6 днів. На день досягнення пенсійного віку відсутня інформація про роботу в закладах державної або комунальної форми власності.

Позивачка, вважаючи, що відповідачами порушено її право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Прикінцевих положень ЗУ №1058-ІV, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною 1 Закону №1058-IV врегульовано відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Пункту 1 Порядку №1191 визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909), розділом 2 "Охорона здоров`я" якого передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), що працюють у таких закладах охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, діагностичні центри.

Згідно з довідкою Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 від 01.04.2024р. №1009/к, ОСОБА_1 прийнята в центральну клінічну лікарню №5 з 14.09.1990 року на 0,5 ставки лікаря невропатолога дитячого психіатричного відділення та 0,5 ставки лікаря кабінету функціональної діагностики (наказ №192 від 19.09.1990р.).

Дані про призначення та переведення ОСОБА_1 підтверджені архівною довідкою НАС-06-Т/04-21 від 20.03.2024р. Адміністративно господарської служби АТ «Укрзалізниця». А також трудовою книжкою ОСОБА_1 .

Центральна клінічна лікарня №5 перейменована в Державний лікувально профілактичний заклад «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» наказом Мінтранспорту України від 04.08.2004р. №162-Ц. Державний лікувально профілактичний заклад «Центральна клінічна лікарня Укрзалізниці» реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» та на його базі утворено структурний підрозділ «Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1» філії «Центр охорони здоров`я ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Закону України від 23.02.2012р. №4442 VI, постанови правління ПАТ «Укрзалізниця» від 21.01.2015р., протоколу №1 від 26.11.2015р., протокол №6. «Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1» філії «Центр охорони здоров`я ПАТ «Укрзалізниця» перейменовано на «Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті №1» філії «Центр охорони здоров`я АТ «Укрзалізниця» на підставі наказу №47 від 22.03.2019р. зі змінами №47 від 22.03.2019р. зі змінами від 29.03.2019р. №ЦОЗ-03/54.

Згідно до довідки ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології» Національної академії медичних наук №175 від 26.02.2024р. ОСОБА_1 з 08.05.2023р. працює за сумісництвом на посаді лікаря з функціональної діагностики відділення функціональної та ультразвукової діагностики стаціонару інституту.

Згідно з витягом з ЄДРПОУ від 12.04.2024р. №595677633494, Акціонерне товариство «Українська залізниця», має код ЄДРПОУ 40075815. Орган управління Кабінет міністрів України. Засновником АТ «Українська залізниця» є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України. Розмір частки засновника (учасника): 229879115000грн. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 229879115000,00 грн.

Отже, засновником та єдиним власником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є Держава Україна. Саме державі Україна належить 100% статутного фонду АТ Укрзалізниця, а отже і саме АТ "Українська залізниця" належить державі Україна.

Так само і структурні підрозділи та філії АТ «Українська залізниця» належать державі Україна, а отже є закладами з державною формою власності.

Слід зазначити, що форма власності акцій, емітентом яких є АТ Укрзалізниця та які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента, є державною (Постанова Верховного Суду у справі 09.10.2018 №826/11262/15).

Отже, позивачка працювала на посаді лікаря як працівник закладу охорони здоров`я у складі установи державної форми власності та виконувала трудові функції, з яким законодавство пов`язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області визначило, що по документах, які надані на дату звернення за перерахунком пенсії стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України ЦРО пенсійне забезпечення становить 24 роки 3 місяці 6 днів. На день досягнення пенсійного віку відсутня інформація про роботу в закладах державної або комунальної форми власності.

Суд зауважує, що стаж позивачки на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (в цілях призначення одноразової грошової допомоги), становить більше 30 років.

Жодних доводів щодо недостатності у позивачки спеціального трудового стажу для виплати грошової допомоги, оскаржуване рішення не містить.

Суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

До суду не надано доказів того, що відповідач вчинив будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, архівних довідок, тощо, для перевірки відомостей, зазначених позивачем, при цьому у спірному рішенні застосував найменш сприятливий для позивача спосіб тлумачення приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не врахував примітку 1-1, роботу позивача за сумісництвом, тощо, що є достатньою підставою для скасування спірного рішення.

За таких обставин, відповідач помилково прийшов до висновку, що позивач працювала в установі, яка не відноситься до комунальної чи державної форм власності.

Таким чином, спірне рішення відповідача, яким позивачці відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на протиправність рішення відповідача та для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає їх передчасними, спрямованими на майбутнє, отже такими, що задоволенню не підлягають, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, наразі спір з приводу вказаних обставин відсутній.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд.22-В,м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, 61022, 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №204850017029 від 28.05.2024р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 00 коп., в тому числі: за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд.22-В,м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026, 13358826) у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.