Рішення № 122481618, 22.10.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2024 року № 520/16230/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0490529-2405-2037-UA63120270000028556 від 07.12.2023 на суму 58592,16грн. щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0490534-2405-2037-UA63120270000028556 від 07.12.2023 на суму 1708,15грн. щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0490537-2405-2037-UA63120270000028556 від 07.12.2023 на суму 81201,00грн. щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік;

- визнати протиправним і скасувати податкову вимогу № 0004118-1314- 2040 від 14.05.2024 про наявність податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 141501,31грн;

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення від 07.12.2023 № 0490529-2405-2037-UA63120270000028556, № 0490534-2405-2037-UA63120270000028556, № 0490537-2405-2037-UA63120270000028556 та вимогу № 0004118-1314-2040 від 14.05.2024 про наявність податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 141501,31грн. протиправними і такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

06.06.2018 ОСОБА_1 придбала 1/2 частку в праві власності на нежитлове приміщення корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2774,7 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договіром купівлі-продажу від 06.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О., зареєстровано в реєстрі за № 1228; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 126615421 від 06.06.201м; технічний паспортом на виробничий будинок нежитлову будівлю зварювального цеху літ. БУ-1 № 199 по АДРЕСА_2 від 09.11.2010.

Після придбання частки у праві власності на вказаний об`єкт нежитлової нерухомості власниками прийнято рішення про поділ нерухомого майна. Технічна можливість проведення такого поділу підтверджена висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 09.09.2019 № 1, підготовленим ФОП ОСОБА_2 .

Як наслідок, власники об`єкта нежитлової нерухомості корпусу СЦА літ. БУ-1 інвентарний номер 054, загальною площею 2774,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 здійснили його поділ, внаслідок чого утворилося два окремих об`єкта нерухомого майна:

1) нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019;

2) нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019.

Після проведення поділу власники об`єкта нежитлової нерухомості нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 прийняли рішення здійснити його продаж, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1120; актом № 1 прийому-передачі нежитлових приміщень від 27.08.2020 до договору купівлі-продажу від 27.08.2020.

03.06.2022 ОСОБА_1 здійснила дарування належної їй на праві власності 1/2 частки на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування 1/2 частки нежитлових приміщень від 03.06.2022, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рибалком Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 225, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 302023058 від 03.06.2022.

Позивачка була власницею нерухомого майна протягом наступного часу:

1) 1/2 частки на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 12.09.2019 по 03.06.2022;

2) 1/2 частки на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 12.09.2019 по 27.08.2020.

Судом встановлено, що відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення за 2020 рік від 07.12.2023 № 0490534-2405-2037-UA63120270000028556 на суму 1708,15грн (за період з 01.01.2020 року по 08.09.2020 року) за нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 62,0 кв. метрів та за 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2706,7 кв. метрів, сформовано податкове повідомлення-рішення за 2020 рік від 07.12.2023 № 0490529-2405-2037-UA63120270000028556 на суму 58592,16грн. та за 2021 рік від 07.12.2023 № 0490537-2405-2037-UA63120270000028556 на суму 81201,00грн.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про технічні характеристики нежитлової нерухомості, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, тобто платником не проведено процедуру внесення змін до реєстраційних даних відповідно до Закону №1952 та Порядку № 1127.

Відповідно до розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік і 2021 рік податковим органом при розрахунку податку на нерухоме майно до об`єктів, що знаходяться в м. Харкові, застосовано саме ставку податку у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати.

У ППР, що оскаржуються, податковим органом зазначений наступний тип об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення. Згідно технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019, і технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019 зазначені об`єкти нежитлової нерухомості є виробничими будівлями, тобто відноситься до будівель промисловості.

Не погоджуючись із такими рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Відповідно до визначень, наведених у підпунктах 14.1.153 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 розділу ХІІ "Податок на майно" Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до рішення XXI сесії Харківської міської ради VII скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові (зі змінами та доповненнями), встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові.

Згідно з п. 5 додатку 1 до цього рішення, ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) будівлі офісні 1 відсоток; 3) будівлі торговельні 1 відсоток; 4) гаражі 0,1 відсотка; 5) виключений (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 набрав чинності з 01.01.2019 р.) ; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі 0 відсотків; 8) інші будівлі 0,1 відсотка.

Отже, ставка податку коливається в залежності від цільового призначення нежитлового приміщення, яке перебуває у власності особи.

Як зазначалось вище, при формуванні спірних податкових повідомлень - рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єктів нежитлової нерухомості за 2020,2021 роки, контролюючим органом застосована ставка податку в розмірі 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Суд зауважує, що згідно наданого технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-5, 7-:-16, нежитлові приміщення антресолі № 1-:-10 корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 2706,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019, і технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами нежитлові приміщення першого поверху № 6, 6а, 6б корпусу СЦА літ. БУ-1, інвентарний номер 054, загальною площею 62 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 09.09.2019 зазначені об`єкти нежитлової нерухомості є виробничими будівлями, тобто відноситься до будівель промисловості.

Отже, відповідач у межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, відносяться до будівель готельних, офісних, торговельних чи будівель для публічних виступів (казино, ігорні будинки), до яких застосовується ставку 1%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, та за які відповідачем, в даному випадку нарахований податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, не є об`єктом оподаткування до яких застосовується ставку 1%.

Отже, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, отже вони є не обґрунтованими, що дає підстави для їх скасування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.153 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з абзацом першим п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 ПК України).

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягають скасуванню то і податкова вимога № 0004118-1314-2040 від 14.05.2024 сформована з їх урахуванням про наявність податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 141 501,31 грн. також є протиправною і підлягає скасуванню.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

З урахування вказано позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000грн., суд зазначає наступне.

Факт надання адвокатом послуг позивачу підтверджує договір про надання правничої (правової) допомоги № 07/06-24 від 07.06.2024; рахунок-фактура № СФ-1 від 07.06.2024 на суму 7 500,00 грн.; квитанція № 69717273 від 07.06.2024 на суму 7 500,00 грн.; рахунок-фактура № СФ-2 від 08.07.2024 на суму 7 500,00 грн.; квитанція № 70011084 від 08.07.2024 на суму 7 500,00 грн.; акт наданих послуг № 1 від 22.07.2024 на суму 15 000,00 грн., ордер про надання правничої (правової) допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зазначає, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підставі викладеного, з урахуванням принципу співмірності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2023 № 0490529-2405-2037-UA63120270000028556, № 0490534-2405-2037-UA63120270000028556, № 0490537-2405-2037-UA63120270000028556 щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 0004118-1314- 2040 від 14.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн.03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.