Рішення № 12248084, 12.10.2010, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №2-5620/2010

«12» жовтня 2010 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Олефіренко Н.А.

секретаря - Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, позивач по справі, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати дії відповідачів по нарахуванню та виплаті йому одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення протиправними; зобовязати відповідачів здійснити нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 22.02.2008 року з урахуванням раніше проведених виплат; зобовязати відповідачів при зміні розміру мінімальної заробітної плати , робити йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.

Позовні вимоги мотивує тим, він являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, інвалідом 3-ї групи по захворюванням, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДНА № 023244 від 13.03.2008 року, експертним висновком №9353 від 12.08.2004 року та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради. Відповідачем здійснено йому як інваліду 3 групи по захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплату одноразової компенсації у розмірі значно меншому, ніж передбачено відповідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме у сумі 189,60 грн. Хоча згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен був сплатити йому одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Його звернення про перерахунок компенсації відповідач залишив без задоволення, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.Також, Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, проте відповідач сплатив йому допомогу у сумі 100 грн. Таким чином, позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Конституції України.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради надало заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, проти позовних вимог заперечує, вважає свої дії правомірними у відповідності до чинного законодавства, так як Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату компенсації та допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. 26 липня 1996 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої позивачу нараховано компенсацію у сумі 189,60 грн. Г головним розпорядником коштів вищого рівня Головним Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації було виділено кошти у сумі 189,60 грн., які й були сплачені позивачу. Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради не може бути відповідачем, оскільки є розпорядником коштів нижчого рівня, та здійснює виплати в межах розподілених коштів.

Відповідач Головне Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації надало заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, проти позовних вимог заперечує, вважає що не може бути відповідачем за даним позовом , оскільки головним розпорядником коштів є Міністерство праці та соціальної політики України. Головне управління безпосередньо не здійснює виплату допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Перевіривши наведені доводи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач дійсно є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області. У 2009 році позивач допомогу на оздоровлення не отримував у звязку з арештом рахунків відповідача, позивачу сплачено одноразову допомогу за шкоду, заподіяну здоров'ю у сумі 189,60 грн., що підтверджується довідкою від 24.01.2010 року. Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідам 3 групи 30 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Розмір одноразової компенсації за встановлення 3 групи інвалідності встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року. Спору про право на отримання одноразової компенсації за інвалідність та на отримання щорічної допомоги на оздоровлення між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат.

Як вбачається з довідки МСЕК серії ДНА № 023244 від 13.03.2008 року позивач має третю групу інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

При вирішенні питання про позовні вимоги, які стосуються одноразової допомоги за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд виходить з наступного. При виплаті одноразової компенсації за встановлення 13.03.2008 року 3 групи інвалідності відповідач керувався підзаконним актом постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, яка значно звужує право позивача на отримання одноразової компенсації з встановлення 3 групи інвалідності, що суперечить ст. 22 Конституції України. Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату компенсації в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обовязки громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якій встановив конкретні розміри усіх доплат, пенсій та компенсацій як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри одноразової компенсації за встановлення 3 групи залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки правова норма про розмір одноразової компенсації за встановлення 3 групи інвалідності, встановлений ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були діючі, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Так, відповідно до принципу верховенства права та законності суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як розяснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Вирішуючи питання, що стосуються вимог про виплату щорічної допомоги на оздоровлення суд виходить з того, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У 2009 році позивач не здійснював виплату допомоги на оздоровлення у звязку з арештом рахунків. Проте, вказана обставина не може бути підставою для порушення гарантованого Конституцією України права позивача на соціальний захист.

Ствердження представників відповідача стосовно того, що Управління праці та соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області є неналежним відповідачем являються необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зазначено, що саме органи соціального захисту населення здійснюють виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадян за місцем їх проживання. Місцем проживання позивача зазначено місто Павлоград Дніпропетровської області, крім того, представник відповідача не заперечують проти того, що саме Управління праці та соціального захисту населення в місті Павлограді Павлоградської міської ради Дніпропетровської області здійснює виплати позивачу і в цьому управлінні знаходиться особова справа позивача як особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідачів у майбутньому при зміні розміру мінімальної заробітної плати робити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягають, оскільки право позивача ще не порушено, тому відсутні підстави для його захисту судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 16, ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись , ст.ст. 15, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особі, що стала інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат..

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю , як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, інваліду 3-ї групи по захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати з урахуванням різниці , яка була виплачена.

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 несплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотрирьох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати з урахуванням різниці , яка була виплачена.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Павлоградської міської ради Дніпропетровської області судовий збір на користь держави у розмірі 08 (вісім) грн. 50 коп.

Стягнути з Павлоградської міської ради Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) грн. на користь державного бюджету м. Павлограда Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 24237540, р/р 312117259700032, банк "ГУДКУ" в Дніпропетровській області МФО 805012.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н.А.Олефіренко