Рішення № 122478931, 22.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/12384/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 №063550005716 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача призначити з 15.03.2024 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду її роботи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення період з 01.08.1990 по 28.12.1993, а також до її страхового стажу період її роботи з 28.12.1990 по 28.12.1993 та період виховання постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС її дитини з 29.12.1993 по 31.03.1999.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач незаконно відмовив у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, не врахувавши період роботи з 01.08.1990 по 28.12.1993 в колгоспі «Щорса», який територіально знаходився в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, а також період декретної відпустки з 28.12.1990 по 28.12.1993 та період виховання постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС дитини з 29.12.1993 по 31.03.1999.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов відповідач просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 25 років. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 15 років 8 місяців 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки № Г-165 від 01.11.2023, оскільки ім`я позивача не відповідає даним паспорта. Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Козятинським РС УДМС України у Вінницькій області 01 листопада 2016 року позивач - ОСОБА_1 . Підтвердити відповідність імені на підставі висновку інституту мовознавства ім. О.О. Потебні щодо підтвердження ім`я ОСОБА_2 немає підстав, оскільки це не передбачено чинним законодавством. За доданими документами до страхового стажу не враховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2 , оскільки ім`я мами у свідоцтві про народження дитини не відповідає даним паспорта. Крім того, у витязі №00043460417 від 06.02.2024 про зміну прізвища ім`я заявниці не відповідає даним паспорта. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілий від аварії на Чорнобильський АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (не менше 25 років).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

15.03.2024 позивач звернулася про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

22.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 063550005716 про відмову у призначенні пенсії, оскільки до періодів проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не враховано період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки № Г-165, оскільки ім`я позивача не відповідає даним паспорта. А також не враховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , оскільки ім`я мами у свідоцтві про народження дитини не відповідає даним паспорта.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років зменшення віку передбачено на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Згідно з частиною 2 статті 56 вказаного Закону, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Із змісту наведених правових норм слідує, що призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за вибором особи або за фактом роботи на територіях радіоактивного забруднення, або проживання.

Позивач до позовної заяви додала довідку, видану архівним відділом Коростенської районної державної адміністрації 03.11.2023 № 07-45/03/5475, згідно з якою вона постійно проживала і була зареєстрована в с. Базар Народицького району Житомирської області станом на 26.04.1986 по 08.12.1988, з 10.08.1989 по 25.10.1989, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Це є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку.

Також про підтвердження свого трудового стажу ОСОБА_1 надала довідку Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області № 01-16/2928 від 31.10.2023, в якій вказано, що позивач з 01.08.1990 по 28.12.1993 працювала у колгоспі "Щорса" в с. Базар Народицького району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Наведене підтверджує те, що позивач станом на 01 січня 1993 року пропрацювала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення понад 2 роки і має право на зниження пенсійного віку.

Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 13 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Також як вбачається із спірного рішення про відмову у призначенні пенсії, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі відповідно до архівної довідки № Г-165 від 01.11.2023 і не враховано період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2 , оскільки ім`я заявниці не відповідає даним паспорта.

Суд при цьому зазначає, що у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 від 01.11.2016 прізвище, ім`я і по батькові позивача вказано ОСОБА_1 . Такі ж дані містять довідки № 01-16/2928 від 31.10.2023, № 07-45/03/5475 від 03.11.2023, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 . Разом з тим, у свідоцтві про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 вказано ім`я матері " ОСОБА_4 ". Довідка № Г-165 від 01.11.2023, на яку посилається відповідач, у матеріалах справи відсутня. На підтвердження періоду роботи з 01.08.1990 по 28.12.1993 у колгоспі "Щорса" є довідка № 01-16/2928 від 31.10.2023.

На запит представника позивача Інститутом мовознавства ім. О.О. Потебні надано роз`яснення від 14.03.2024 № 131/51, згідно з яким ім`я " ОСОБА_5 " є однією з розмовно-просторічних форм українського імені ОСОБА_6 . Ім`я " ОСОБА_7 " - це російський відповідник імені ОСОБА_6 . Імена ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 можуть використовуватися як для позначення різних людей, так і для позначення тієї самої людини. З позиції лінгвістичної кваліфікації ідентифікатором фізичної особи є не тільки її ім`я, прізвище та по батькові, а й інші показники. Загалом кажучи, ідентифікація людини не є лінгвістичним питанням.

З матеріалів справи вбачається, що саме позивач є матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_5 від 24.11.1994.

Період роботи позивача з 01.08.1990 по 28.12.1993 у колгоспі "Щорса", який співпав з декретною відпусткою, підтверджується довідкою № 01-16/2928 від 31.10.2023 і підлягає зарахуванню до стажу роботи.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 75 КАС України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, період виховання постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС дитини з 29.12.1993 по 31.03.1999 зарахуванню до загального стажу не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, передбачених наведеними вище нормами пенсійного законодавства.

Таким чином, позивач не довела належними та допустимими доказами того факту, що у спірний період з 29.12.1993 по 31.03.1999 вона здійснювала догляд за потерпілою дитиною 1990 р.н. до досягнення нею 12-річного віку, оскільки не надано будь-яких належних доказів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію суд зазначає наступне.

Питання призначення пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача за наслідками розгляду поданих особою заяви і документів та з дотриманням встановленої процедури.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку.

Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов`язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене, з метою відновлення порушеного Головним управлінням права позивача на пенсію суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 15.03.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку і прийняти відповідне рішення з врахування висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 №063550005716 щодо відмови у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2024 і вирішити питання призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.08.1990 по 28.12.1993 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

22.10.24