Вирок № 122475688, 22.10.2024, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/561/24

Провадження № 1кп/758/1005/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2024 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурорів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

потерпілих (цивільних позивачів) - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих (цивільних позивачів) - адвоката ОСОБА_8 ,

представника цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - ОСОБА_9 ,

представника цивільного відповідача ФГ «« ОСОБА_10 » - адвоката

ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023100000001130 від 26.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шабалинів Коропського району Чернігівської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, працюючого водієм у фермерському господарстві « ОСОБА_14 », зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2023 року, приблизно о 12 год. 33 хв., ОСОБА_13 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «MAN TGX 18.440 BLS», р. н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_3 , рухаючись по прилеглій території ТОВ «КиївХліб», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10, що у Подільському районі м. Києва, зупинився на регульованому перехресті вул. Набережно-Хрещатицька з вул. Спаською у місті Києві, на якому був увімкнений червоний сигнал світлофору з додатковою секцією у вигляді контурної стрілки зеленого кольору, встановленою на рівні червоного сигналу, яка дозволяла поворот праворуч при наданні переваги в русі транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.

Після увімкнення зеленого сигналу світлофора (дозволяючого рух), відновив рух та розпочав виконання маневру правого повороту на вул. Набережено-Хрещатицьку у місті Києві.

У цей час попереду, на регульованому пішохідному переході, розташованому на зазначеному перехресті та позначеному горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України та пішохідними світлофорами, проїзну частину вул. Набережно-Хрещатицької переходила пішохід ОСОБА_15 , на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору, наближаючись справа до смуги руху вантажного автомобілю марки «MAN TGX 18.440 BLS», р.н. НОМЕР_2 .

Під час руху ОСОБА_13 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України:

пункт 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

підпункт «б» пункту 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

пункт 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_13 виявились у тому, що він, керуючи вантажним автомобілем марки «MAN TGX 18.440 BLS», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Wielton NW3», р.н. НОМЕР_3 , перебуваючи на регульованому світлофорними об`єктами перехресті вул. Набережно-Хрещатицької з вул. Спаською у місті Києві, маючи об`єктивну змогу виявити початок руху пішохода по пішохідному переходу, та як наслідок, обрати безпечні прийоми керування, не зміг правильно оцінити дорожню обстановку, не переконався, що початок та зміна напрямку руху будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам, відновив рух уперед на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофору, в процесі якого змінив напрямок руху, розпочав маневр правого повороту, під час виконання якого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_16 , яка переходила проїзну частину вул. Набережно-Хрещатицької по регульованому пішохідному переходу на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору та мала перевагу в русі.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_17 спричинено тілесні ушкодження, внаслідок яких вона загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Так, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_15 було спричинено такі ушкодження: закрита травма грудей та живота ділянка осаднення на передній черевній стінці, множинні двосторонні фрагментарні переломи правих ребер з розривами пристінкової плеври та міжреберних м`язів, переломи лівих ребер, перелом правої лопатки, переломи хребта в грудному та поперековому відділі, обширні забої легень з відшаруванням плеври кров`ю та повітрям, розриви правої легені, розрив-розмізчення печінки, крововилив у коренів легень ознака струсу тіла; переломи кісток тазу, розриви крижово-здухвинних з`єднань; садно по внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на висоті 38 (см) від підошви з розмізченням жирової клітковини та відшаруванням шкіри; крововилив по задній поверхні у верхній частині правої гомілки, на висоті 20 (см) від підошви, з відшаруванням шкіри; крововилив по зовнішній поверхні правого колінного суглоба з переходом на стегно із розповсюдженням його в задню групу м`язів правого стегна, з розшаруванням на глибину; розрив з`єднання між правими малогомілковою та великогомілковою кісткою; ділянка осаднення в середній та верхній частині лівої гомілки по передньо-внутрішній поверхні; крововилив по зовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на висоті 33 (см) від підошви, крововилив на висоті 83 (см) від підошви по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній частині з розповсюдженням на сідницю; клаптева рана на лівій стопі, переломи кісток лівої стопи з масивним руйнування зв`язок стопи, розриви капсул та зчленувань між костями стопи, осколкові переломи діафізу 1-ї 5-ї плюснових кісток, розмізчення м`язів та розрив зчленувань між кістками передплюсни; розрив лівого гомілковостопного суглобу, переломи зовнішньої та внутрішньої кісточок лівої гомілки; розриви, розмізчення, розшарування м`язів лівої гомілки з відшаруванням шкіри та розмізченням жирової клітковини з розповсюдженням на стегно, крововиливами та з розшаруванням м`язів лівого стегна, з розмізченням м`язів в ділянці сідниці; відшарування шкіри з розмізченням жирової клітковини в ділянці тазу справа, з переходом на передню черевну стінку.

Смерть ОСОБА_18 , настала від поєднаної травми грудей, живота, тазової ділянки, нижніх кінцівок, закритої травми грудей та живота з переломами ребер та хребта, ушкодженням легень та печінки, переломами кісток лівої стопи та гомілки, ушкодженням м`яких тканин правої та лівої нижньої кінцівок, переломами кісток тазу, з розвитком крововтрати та шоку. Така причина смерті підтверджується наявністю множинних ушкоджень в ділянці грудей, живота тазу, кінцівок, зниженим кровонаповненням внутрішніх органів, скупченням крові у плевральних порожнинах та у порожнині очеревини, перерозподілом кровотоку у нирках, смугастими крововиливами під ендокардом лівого шлуночка серця.

Наявна у ОСОБА_15 поєднана травма закрита травма грудей та живота з переломами ребер та хребта, ушкодженням легень та печінки, переломами кісток лівої стопи та гомілки, ушкодженням м`яких тканин правої та лівої нижньої кінцівок, переломами кісток тазу, з розвитком крововтрати та шоку, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Всі наявні ушкодження утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів). Характер та локалізація ушкоджень, ознака струсу тіла вказують на утворення їх при автомобільній травмі - зіткненні автомобіля, що рухався з пішоходом. У момент первинного контакту в ділянку тазу та лівого колінного суглоба (садно по внутрішній поверхні правого колінного суглоба, на висоті 38(см) від підошви з розмізченням жирової клітковини та відшаруванням шкіри; крововилив по задній поверхні у верхній частині правої гомілки, на висоті 20 (см) від підошви, з відшаруванням шкіри; крововилив по зовнішній поверхні правого колінного суглоба з переходом на стегно із розповсюдженням його в задню групу м`язів правого стегна, з розшаруванням на глибину; розрив з`єднання між правими малогомілковою та великогомілковою кісткою. Ділянка осаднення в середній та верхній частині лівої гомілки по передньо-внутрішній поверхні. Крововилив по зовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на висоті 33 (см) від підошви, крововилив на висоті 83 (см) від підошви по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній частині з розповсюдженням на сідницю) потерпіла знаходилась у вертикальному положенні, в положенні кроку з упором на ліву ногу та була повернута лівою поверхнею тіла до автомобіля. Після первинного контакту відбулося падіння потерпілої на дорожнє покриття, подальше здавлення ділянки тазу та грудей між дорогою та елементами днища автомобіля, переїздом колесом цього автомобіля через ділянку лівої стопи, лівої гомілки, частково лівого стегна.

У діях водія ОСОБА_13 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, є причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, в діях водія ОСОБА_13 встановлено порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України.

Порушення водієм ОСОБА_13 вимог пунктів 1.5,

2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_13 порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_15 , що передбачено за кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті та встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що приїхав на вигризку за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька на підприємство «КиївХліб», приїхав ввечері 25 вересня, сказали ночувати, а на наступний день відправили на вигризку за адресою: АДРЕСА_2 , там була черга з двох машин. Приїхав за кермом автомобіля «MAN», р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Wielton», р.н. НОМЕР_3 , приблизно 10:00 ранку, вивантажився і поїхав на виїзд, доїхав до воріт, йому засвітився червоний сигнал світлофору, він зупинився, тривалість світлофору 20 секунд. Поки він стояв чекав зелений сигнал світлофору, потерпіла стояла на тротуарі. Коли засвітився зелений сигнал світлофору для нього і для пішоходів, він почав рух, у той час, на жовтий сигнал світлофору виїхав на великій швидкості автомобіль і він зупинився. Пропустивши автомобіль, він почав рух, доїхав до роздільних смуг, подивився чи проходить причіп, оскільки автомобіль довгий, побачив, що проходить і повернув, не побачивши потерпілу. Потім відчув наче потрапив у яму, на дорозі знаходять заасфальтовані люки, подумав, що у них в`їхав. Після того як повернув, побачив у дзеркало, що лежить людина, зупинився і побіг до людини. Швидка допомога їхала хвилин 20. Порушення Правил дорожнього руху України, зазначених у обвинувальному акті, визнає, тілесні ушкодження потерпілої не оспорює, не оспорює, що порушення ним ПДР України є причиною та наслідком смерті людини. Щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілих, просив не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки це право йому потрібно для роботи.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні цивільний позов підтримав у повному обсязі, просив такий задовольнити, суду повідомив, що загибла була його дружина, очевидцем події не був. Про ДТП дізнався від людини, яка подзвонила з її мобільного телефону. Зустріч із обвинуваченим після ДТП була минулого засідання на дворі, вибачався. Обвинувачений намагався зв`язатися з ним, однак він не бажав зустрічі. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Шкоду обвинувачений не відшкодовував. Позов підтримав у повному обсязі, просив такий задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_5 цивільний позов підтримала у повному обсязі, просила такий задовольнити, суду повідомив у судовому засіданні повідомила, що загибла була її матір`ю, про ДТП дізналась від батька. Просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений просив вибачення у неї особисто.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилась, у матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої просить розгляд кримінального провадження проводити за її відсутності, цивільний позов підтримала в повному обсязі, при призначенні покарання поклалась на розсуд суду.

Крім визнавальних показань обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується також такими доказами:

- висновком експерта від 24.11.2023 № СЕ-19/111-23/59673-ІТ, відповідно до якого, в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «MAN TGX 18.440 BLS», р. н. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_13 повинен був керуватись вимогами пункту 10.1 ПДР України, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «MAN TGX 18.440 BLS», р. н. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_13 експертом , з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 ПДР України, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «MAN TGX 18.440 BLS», р. н. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_3 , ОСОБА_13 , в яких експертом вбачаються невідповідності вимогам пункту 10.1 ПДР України, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди;

- висновком експерта від 27.10.2023 № СЕ-19/111-23/52343-ІТ, відповідно до якого на момент огляду автомобіля «MAN», р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом «Wielton», р. н. НОМЕР_3 ,гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_15 .

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Так, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином, з наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_15 .

Обвинувачений раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, одружений.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 (справа № 199/6365/19) зробив висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи» (справа «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року).

При призначенні покарання суд враховує той факт, що обвинувачений знехтував Правилами дорожнього руху України, зокрема, останній бачив потерпілу ОСОБА_15 на пішохідному переході, яка мала намір переходити проїзну частину, однак не надав їй перевагу у русі, також суд враховує думку потерпілих (доньки та чоловіка загиблої), які наполягали на призначенні покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк. Прокурор також вважав за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, наслідків від вчиненого, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого обставин, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2023 у справі № 599/1247/22 за наслідками розгляду кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України зазначив, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії. Також зазначено, що не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого засудженим, його характеристика у загальносоціальному плані, факт часткового відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненим ним кримінальним правопорушення та наміри відшкодувати всі витрати на лікування потерпілої та завдану їй моральну шкоду. Судом констатовано неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що підстав для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України та ст.69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_13 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування більш м`якого покарання судом не вбачається.

Саме такий вид покарання у вигляді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо цивільного позову, заявленого у кримінальному провадженні, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Так, у вказаному кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА « ОСОБА_10 » та ПАТ «НАСК «ОРАНТА», у якому просять стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 95 100 грн. та моральну шкоду у розмірі 26 800 грн., на користь ОСОБА_7 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці щомісячно у розмірі 2361, 50 грн., починаючи з 26.09.2023 і до досягнення студентом 23 років, що сумарно складає 69664,15 грн. та моральну шкоду страхового відшкодування у разі смерті потерпілого у розмірі 26 800 грн., на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці щомісячно у розмірі 2361, 50 грн., починаючи з 26.09.2023 і до досягнення студентом 23 років, що сумарно складає 143500,33 грн. та моральну шкоду страхового відшкодування у разі смерті потерпілого у розмірі 26800 грн. Окрім того, просять стягнути з ФГ « ОСОБА_10 » відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 по 300 000 грн. У обґрунтування покликаються на те, що ОСОБА_6 залишився єдиним годувальником у сім`ї, а тому зазнав матеріальної шкоди у вигляді оплати за навчання доньки ОСОБА_5 , яка є студентом Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва, що підтверджується договором № 192-23/Б-1, платником за навчання є загибла ОСОБА_15 . Щодо стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_7 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці щомісячно у розмірі 2361, 50 грн., починаючи з 26.09.2023 і до досягнення студентом 23 років, що сумарно складає 143 500,33 грн. та 69 664,15 грн. відповідно. У обґрунтування заявлених вимог покликаються на те, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» п. 27.2 ст. 27 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Вказано, що розмір мінімальної заробітної плати на момент настання ДТП становив 6700,00 грн., з урахуванням наявності двох утриманців, що претендують на вказаний вид відшкодування, частка, яка припадає на кожного з них, становить 2361,50 грн. Щодо стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 моральної шкоди у сумі 80400,00 рівними частками зазначають таке. На підставі п. 27.3 ст. 27 вищезгаданого Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Цивільні позивачі є чоловіком та доньками загиблої, а тому мають право на відшкодування моральної шкоди у сумі 80 400, 00 грн., тобто по 26 800, 00 грн. кожному. Щодо стягнення моральної шкоди з ФГ « ОСОБА_10 » вказують, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Так, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки.

Представником цивільного відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подано відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки такі заявлено передчасно. Зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону,- МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Вважають, що вимоги позивача є безпідставними через відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вини. У той же час надав пояснення щодо вимог позивачів, на які останні матимуть право після отримання страховиком вироку. Так, вказав, що матеріальна шкода у вигляді відшкодування витрат на навчання за договором № 192/-23/Б-1 від 14.08.2023 у розумінні статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відноситься до майнової шкоди та не підлягає стягненню зі страхової компанії. Щодо моральної шкоди, заподіяної смерті фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) на підставі п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що становить 80 400,00 грн., то така підлягає відшкодуванню цивільним позивачам рівними частинами. Щодо шкоди, яка підлягає стягненню зі страхової компанії на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представник зазначив, що на таке відшкодування мають право особи, зазначені у ст. 1200 Цивільного кодексу України, зокрема дитина - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років). Зазначає, що договір № 192/-23/Б-1 підтверджує, що ОСОБА_5 є студентом, у той же час підтвердження того, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_7 була студентом позивачами не надано, що свідчить про відсутність права у останньої на відшкодування шкоди в порядку ст. 1200 ЦК України.

У матеріалах кримінального провадження також містяться письмові пояснення представника цивільного відповідача ФГ « ОСОБА_10 », у яких просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на таке. Вважає, що потерпілими не додано до позову будь-яких документів, які б свідчили про те, що потерпілим було завдано моральну шкоду. Окрім того, вважає, щосума моральної шкоди, загальний розмір якої становить 900 000 грн., є необґрунтованою та занадто завищеною. Розмір моральної шкоди не повинен призводити до безпідставного збагачення потерпілого, а має компенсувати йому понесені моральні та фізичні страждання та тяжкість вимушених змін у житті, зумовлених отриманням у результаті ДТП тілесних ушкоджень. Зазначає, що оскільки позивачі не отримували страхового відшкодування від страхової компанії і остання не здійснювала будь-яких виплат, то встановити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з статтею 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії Поліса №212873954, страхувальником є ФГ «« ОСОБА_10 », страховиком -ПАТ «НАСК «ОРАНТА», строк дії договору з 17.01.2023 по 16.01.2024 включно, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн.

Щодо заявлених вимог цивільного позивача ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 95 100 грн. суд дійшов висновків про неможливість задовлення указаної позовної вимоги з огляду на таке.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 вищевказаного закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана:з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, матеріальна шкода у вигляді суми контракту за навчання (95 100 грн.) доньки ОСОБА_5 , укладеного загиблою потерпілою ОСОБА_15 , не підпадає під виплату у випадку настання страхового випадку.

Щодо заявлених вимог цивільних позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці, щомісячно у розмірі 2361, 50 грн., починаючи з 26.09.2023 і до досягнення студентом 23 років суд зазначає наступне.

Пунктом 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до положень статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.Шкода відшкодовуєтьсядитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). У той же час зазначено, що розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого здійснюється з урахуванням розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Суд зазначає, що цивільні позивачі дійшли хибного висновку щодо розрахунку відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого, оскільки останні за основу розрахунку відшкодування брали вартість навчання у вищому навчальному закладі, при цьому не надавши будь-яких документів, які б підтверджували дохід потерпілої.

Окрім того, суд звертає увагу, що потерпілими неправильно було враховано строк закінчення обов`язку відшкодування шкоди, оскільки кінець навчання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з договором №193-20д, - 30.06.2024, а досягнення нею двадцятитрьохрічного віку настане 12.03.2026 року, тобто вже після закінчення навчання.

З огляду на викладене, суд висновує про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці щомісячно у розмірі 2361, 50 грн., починаючи з 26.09.2023 і до досягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_5 23 років.

Щодо позовних вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди на підставі п. 27. 3 ст. 27 ЗУ ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає таке.

Відповідно до п. 27. 3 ст. 27 ЗУ ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Так, на момент вчинення ДТП, 26.09.2023, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 6700 грн. Отже, ( 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі? 6700 = 80 400 грн, що у рівних частках на трьох потерпілих становить 26 800 грн.

Указана позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо заявлених потерпілими вимог в частині відшкодування моральної шкоди з Фермерського господарства «« ОСОБА_10 » суд зазначає таке.

Однак, ч. 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст.22 ЦК України, яка регулює питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визначено, що: 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Верховним Судом неодноразово зверталось увагу, що роботодавець відшкодовує моральну шкоду, яка заподіяна її працівником, лише якщо шкода була заподіяна неправомірними діями самого роботодавця.

Таких неправомірних дій з боку господарства «« ОСОБА_10 » при розгляді справи не встановлено.

Отже, в цій частині позову слід відмовити.

Вимог про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_13 потерпілими не заявлялось.

Відповідно до ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягає стягненню 3 585,0 грн. за витрати на проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертиз.

Відповідно до ст.100 КПК України суд також вирішує питання про долю речових доказів.

Питання щодо запобіжного заходу судом не вирішується, оскільки на момент розгляду справи до обвинуваченого такий не застосовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами, строком на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_13 відраховувати з моменту його затримання на виконання вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 3 585,0 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 00 коп.).

Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА « ОСОБА_10 » та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, у сумі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, у сумі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, у сумі 26 800 (двадцять шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 12.10.2023 у кримінальному провадженні № 12023100000001130 від 26.09.2023 на вантажний автомобіль «MAN TGX 18.440 BLS», р. н. НОМЕР_2 , та спеціалізований напівпричіп «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_3 .

Речові докази: одяг ОСОБА_15 , що зберігається у Центрі забезпечення № 1 ГУ НП у м. Києві, - знищити, цифровий диск для лазерних систем зчитування формату «СD-R», на якому збережено електронний файл відеозапису ДТП від 26.09.2023, - зберігати при матеріалах кримінального провадження, вантажний автомобіль «MAN», р. н. НОМЕР_2 , - повернути за належністю Фермерському господарству « ОСОБА_14 »,напівпричіп «Wielton», р. н. НОМЕР_3 , - повернути за належністю ПСП «ПОЛІССЯ».

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя:

ОСОБА_1