Ухвала суду № 122474341, 21.10.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/8159/24

Провадження № 6/711/267/24

У Х В А Л А

про направлення справи до іншого суду за підсудністю

21.10.2024 суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ПозарецькаС.М., розглянувши матеріали справи за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» про заміну сторони у виконавчому провадженні,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» звернувся у Придніпровський районний суд м.Черкаси із заявою, в якій просить замінити сторону (стягувача) за виконавчим написом №22311 від 16.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК «Ел.Ен.Груп» заборгованості за кредитним договором, а саме з ТОВ«ФК

«Ел.Ен.Груп» на його правонаступника - ТОВ «ФК «СОНАТІ».

Заінтересованими особами зазначено: ОСОБА_1 (боржник), приватний виконавець ПлесюкО.С., Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (первісний стягувач).

Вирішуючи питання про прийняття даної заяви до судового розгляду, суддею встановлено, що справа не підсудна Придніпровському районному суду м. Черкаси, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду, виходячи з наступного.

Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 125 Конституції України закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до правового висновку, висвітленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, оскільки тільки у ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Статтею 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що заявник просить замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Частиною другою статті 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Тобто, питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду у судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень ч.2 ст.446 ЦПК України, а саме судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст.90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву "Місце виконання рішення", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Відповідний правовий висновок щодо визначення підсудності розгляду справ за правилами ч.12 ст.28 ЦПК України з врахуванням положень ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виснував Верховний Суд (постанова від 29.10.2020 у справі №263/14171/19), вказуючи додатково на те, що місце виконання судового рішення (місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання) та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем є відмінними правовими категоріями та можуть не співпадати.

Зі змісту заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні вбачається, що місце проживання боржника ОСОБА_1 , значиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, у виконавчому написі №22311, вчиненому 16.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК «Ел.Ен.Груп» значиться місце реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_2 , а місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження №68632948 від 14.02.2022 з примусового виконання виконавчого напису №22311 від 16.08.2021, із урахуванням постанови від 18.10.2024 про виправлення помилки у процесуальному документі, зазначено зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд звертає увагу на те, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, у тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Отже, у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання/перебування фізичної особи не має правового значення.

Тобто, у цьому конкретному випадку місцем виконання виконавчого документу є саме місце проживання боржника, яке зареєстроване у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_2 ).

Вказана адреса територіально відноситься до Золотоніського району Черкаської області.

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_1 або її роботи на території Придніпровського району міста Черкаси, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять, у зв`язку з чим суддя дійшла висновку, що заявник помилково звернувся із цією заявою до Придніпровського районного суду м.Черкаси.

Так, частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги- не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ЦПК України).

Крім того, таке рішення суду повністю відповідає положенням статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський Суд з прав людини висловив міркування у пункті24 про те, що як було встановлено фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, відповідність вимозі «суд встановлений законом» передбачає існування та дотримання таких передумов: законодавча основа створення та функціонування суду; діяльність суду на підставі та відповідно до норм закону; реалізація судом визначених законом повноважень у спосіб, передбачений законом, тобто з дотриманням процесуальних правил.

За нормами статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини та норми чинного законодавства, суддею не встановлено жодних обставин, які б давали можливість розгляду цієї справи саме Придніпровським районним судом м.Черкаси, а тому суддя вважає, що дана справа повинна бути передана до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), що відноситься до території Золотоніського району Черкаської області.

Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 260, 261, 353, 354, 442, 446 ЦПК України суддя,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 711/8159/24 за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» про заміну сторони у виконавчому провадженні, передати за підсудністю на розгляд до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області (вул.Шевченка,76, м.Золотоноша, Черкаськаобл., 19701).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 21.10.2024.

Суддя: С. М. Позарецька