Вирок № 122473451, 22.10.2024, Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області (до 25.04.2025 - Комсомольський міський суд Полтавської області)

Справа№534/1571/23

Провадження №1-кп/534/183/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023170520000501 від 28.06.2023 за обвинуваченням,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Гірницького району, Донецької області, громадянин України, не одружений, не працює, військовозобов`язаний, на утриманні нікого не має, не має інвалідності, не є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 30.01.2021 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт. Звільнений 01.07.2021 по відбуттю покарання;

- 19.12.2022 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

У С Т А Н О В И В:

До Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов вищевказаний обвинувальний акт.

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_7 було таке.

ОСОБА_5 обвинувачувався в наступному.

1. 24 червня 2023 року близько 09 год. 57 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи на території садового товариства «Мічурінець» алея «0», по вул. Будівельників, 19 в м. Горішні Плавні Полтавської області, помітив на алеї велосипед марки «Україна», синього кольору, який належить ОСОБА_8 , після чого у ОСОБА_5 , виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку велосипеду марки «Україна», синього кольору, вартістю 1250 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 1250 гривень.

Таким чином дії ОСОБА_5 , прокурор кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

2. 27 червня 2023 року близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи біля магазину «Оптовичок» по просп. Героїв Дніпра, буд. №4 в м. Горішні Плавні Полтавської області, помітив біля магазину велосипед марки «Україна», чорного кольору, який належить ОСОБА_9 , після чого у ОСОБА_5 , виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», з корисливих мотивів шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку велосипеду марки «Україна», чорного кольору, вартістю 1250 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріального збитку на суму 1250 гривень.

Таким чином дії ОСОБА_5 , прокурор кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

3. 01 липня 2023 року близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи біля скверу по просп. Героїв Дніпра, 2 в м. Горішні Плавні, Полтавської області, помітив біля лавочки для відпочинку велосипед марки «Azimut Energy 29», чорного кольору, який належить ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_5 , виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку велосипеду марки «Azimut Energy 29», чорного кольору, вартістю 5320 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріального збитку на суму 5320 гривень.

Таким чином дії ОСОБА_5 , прокурор кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 05 вересня 2024 року клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про закриття 1 та 2 епізодів кримінального провадження № 12023170520000501 від 28.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України задоволено.

1 та 2 епізоди кримінального провадження № 12023170520000501 від 28.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України закрито, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене обвинуваченому ОСОБА_7 , та підтримане прокурором у суді (за 3-тім епізодом).

01 липня 2023 року близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи біля скверу по АДРЕСА_3 , помітив біля лавочки для відпочинку велосипед марки «Azimut Energy 29», чорного кольору, який належить ОСОБА_10 , після чого у ОСОБА_5 , виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , діючи таємно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, здійснив крадіжку велосипеду марки «Azimut Energy 29», чорного кольору, вартістю 5320 гривень.

В подальшому, ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріального збитку на суму 5320 гривень.

Таким чином дії ОСОБА_5 прокурор кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Дослідивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов наступних висновків.

Доказуючи вину ОСОБА_5 за 3 епізодом прокурор надав суду:

-витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 12023170520000501 від 28.06.2023 (т. 2 а.с. 153-154), відповідно до якого, зокрема, 03.07.2023 до чергової частини відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що невідома особа 01.07.2023 близько 13 год. 30 хв., шляхом обману, під приводом тимчасового використання заволоділа велосипедом « Азімут », чим завдала збитків;

-протокол огляду місця події з фототаблицями від 27.06.2023 (т. 2 а.с. 173-175), якою є ділянка у сквері, поруч із будинком АДРЕСА_3 , на якій знаходилась лавка, біля котрої потерпілий ОСОБА_10 знаходився зі своїм велосипедом, та на вказаному місці чоловік на ім`я ОСОБА_13 , шляхом обману, заволодів велосипедом ОСОБА_10 ;

-довідку ПТ «Бабенко і КО» на запит № 3670/115/110-23 від 10.07.2023 про отримання фінансового кредиту ОСОБА_5 під заставу закладених речей (т. 2 а.с. 186), серед яких останнім 01.07.2023 заставлено велосипед «Azimut Energy 29» ;

-звіт про фактичні затрати на проведення експертизи № 3131 від 12.07.2023 (т. 2 а.с. 192) у розмірі 200 грн.;

-висновок експерта судової товарознавчої експертизи № 3131 від 12.07.2023 (т. 2 а.с. 193-198), яким встановлено ринкову вартість велосипеду «Azimut Energy 29», чорного кольору, б/у, у справному стані з чоловічою рамою станом на 01.07.2023;

-довідку на запит № 3593/115/110/13-23 від 05.07.2023 про отримання фінансового кредиту ОСОБА_5 під заставу закладених речей (т. 2 а.с. 199), а саме 01.07.2023 -«Azimut Energy 29» ;

-опис (квитанція про прийом) заставленого майна № П90000093141 від 01.07.2023 (т. 2 а.с. 200) на суму 2400 грн;

-рапорт від 03.07.2023, зареєстрований ЄО № 4357 пом. чергового ВП № 2 ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 155) про те, що ОСОБА_10 має інформацію про те, хто міг викрасти його велосипед;

-протокол прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 03.07.2023 (т. 2 а.с. 202), у якій в графі 6 «Чи підозрюється хто-небудь у вчиненні кримінального правопорушення? Якщо так, то вказати з якої причини, а також відомості про цю особу:» викладено про те, що ОСОБА_13 , проживає по АДРЕСА_4 , та чоловік на ім`я ОСОБА_15 , невисокого зросту;

-копію паспорту на ім`я ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 203);

-вимогу на ОСОБА_5 № 3590/115/110/12-2023 від 06.07.2023 (т. 2 а.с. 204);

-копію вироку від 19.12.2022 відносно ОСОБА_5 справа № 534/1578/22 провадження № 1-кп/534/240/22 (т. 2 а.с. 205-206);

-відповідь на запит № 372/01-12 від 12.07.2023 ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні (т. 2 а.с. 207), що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на лікуванні (обліку) у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_5 з додатком компакт диском від 17.07.2023 (т. 3 а.с. 29-35), згідно з яким , серед іншого, обвинувачений надав покази щодо того, що у сквері, біля зупинки «Південний», він, підійшов до товариша ОСОБА_16 , який сидів на лавці у стані алкогольного сп`яніння, укотив велосипед «Азимут», після чого здав його у ломбард. У дослідженому судом фідеофайлу, який розміщений на вказаному диску, під назвою «00028», у часовому проміжку тривалості цього файлу 01:28-01:30 учасник слідчого експерименту слідча словами та жестами вказує на лавку підозрюваному ОСОБА_5 , на якій, за його словами сидів потерпілий ОСОБА_10 , одночасно ставлячи запитання «Какая лавочка? Помните, не помните?». Зафіксоване у відеофалах «00029», «00027» не належить до доказів за 3-тім епізодом.

У судовому засіданні допитано обвинуваченого ОСОБА_5 який у підсумку винним себе у вчиненні кримінального правопорушення за 3-тім епізодом не визнав, відмовився від показів, наданих на досудовому слідстві.

У судових дебатах прокурор просив суд ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарання за цим вироком з вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.12.2022 року визначити остаточне покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної сили. Зарахувати у строк відбування покарання, час перебування під вартою з 26.07.2023 року. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, а саме оптичні диски марки «ALERUS», DVD-R, об`ємом 4,7GB залишити у матеріалах справи.

У судових дебатах захисник просив суд закрити провадження у зв`язку з недоведеністю вини обвинуваченого та звільнити його з-під варти.

У судових дебатах обвинувачений просив суд виправдати його так як він не скоював ІІІ епізод у даному кримінальному провадженні.

Щодо вищевикладеного публічного обвинувачення, підтриманого прокурором в судових засіданнях у цій справі, за яким прокурор вважає винними обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України., суд зазначає про наступне.

За ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Тому суд застосовує статтю 62 Основного Закону України, згідно з вимогами якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно із ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї статті КПК України регламентує, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до частини другої цієї статті процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

За ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

До того ж суд враховує наступні приписи КПК України: «Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

5. В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.

"Стаття 88. Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого.

1. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:

1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

2) вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;

3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;

4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.

3. Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого."

"Стаття 89. Визнання доказів недопустимими

1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

3. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.»

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к.

Так, Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.

Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Суд бере до уваги положення доктрини «плодів отруйного дерева», яка знайшла своє втілення у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справах «Гефен проти Німеччини», «Тейксера де Ккастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» тощо.

Зокрема, у рішенні, що має статус остаточного у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2021 ЄСПЛ вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням установленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

До того ж суд враховує, серед іншого, те, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті покладається на слідчого прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Фактичні дані, отримані за результатами проведення слідчого експерименту 17.07.2023 (т. 3, а.с. 29-35), а саме, що стосується інкримінованого 3-го епізоду, у тому числі зафіксовані у відеофайлі «00028» є недопустимими доказами через те, що викладено вище, а саме, що у часовому проміжку тривалості цього файлу 01:28-01:30 учасник слідчого експерименту слідча словами та жестами вказує на лавку підозрюваному ОСОБА_5 , на якій, за його словами сидів потерпілий ОСОБА_10 , одночасно ставлячи запитання «Какая лавочка? Помните, не помните?», тобто слідча підказує підозрюваному. Зазначене спричинило появу у суду обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії. Не можливо усунути ці сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. Вказані сумніви не можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами.

Сукупністю зібраних доказів та у їх взаємозв`язку, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми, достовірними доказами, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цивільні позови не заявлено.

Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України суд звільняє обвинуваченого з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання.

Процесуальні витрати у справі не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та виправдати його у зв`язку тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати на залучення експертів стягненню з ОСОБА_5 не підлягають.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі судового засідання негайно.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-оптичні диски марки «ALERUS», DVD-R, об`ємом 4,7GB - залишити у матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_17