Рішення № 122468959, 22.10.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/3113/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вул.Автозаводська, буд.2, м.Київ, 04074; ідентифікаційний код 44725823)

про стягнення 9 961 913,80 грн

За участі представників:

позивача: Падалка Р.М.;

відповідача: Глушпенко В.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення 9 961 913,80 грн, з яких 7 369 344,28 грн інфляційних втрат та 2 592 569,52 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати за державним контрактом № 370/3/5/2/1/305 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2024, та, серед іншого, встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

29.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у нього обов`язку щодо повернення попередньої оплати, тому застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання є безпідставним.

16.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що обов`язок із повернення невикористаної частини авансу у відповідача виник на підставі статті 530 Цивільного кодексу України у зв`язку із направленням позивачем відповідної претензії.

18.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що обов`язок щодо повернення авансу за договором підряду виникає у випадку припинення виконання робіт виконавцем, а у разі не повернення авансу у зв`язку із припиненням роботи у замовника виникає право нарахувати, зокрема, 3% річних та інфляційні втрати за порушення такого зобов`язання. Відтак, оскільки відповідач не припиняв виконання робіт й контракт не розірвано, обов`язок щодо повернення авансу у нього не виник. У цих висновках відповідач звернувся до рішень Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/5550/23 та від 21.11.2023 № 910/7378/23, якими вирішено спір між тими ж сторонами й з аналогічним предметом спору.

У підготовче засідання 22.04.2024 з`явились представники сторін, надали пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 22.04.2024 суд дійшов висновку про необхідність відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 23.05.2024.

30.04.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких він на обґрунтування виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення авансу послався на положення статті 693 Цивільного кодексу України.

30.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення позивача, у яких він, із посиланням на правові позиції Верховного Суду доводить, що стаття 693 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки вона регулює повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу, а не за договором підряду.

У підготовче засідання 23.05.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 23.05.2024 судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості продовження розгляду справи чи необхідності зупинення провадження у справі з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 про призначення судової експертизи у справі № 910/7378/23, яка збігається зі справою № 910/3113/24 за складом учасників та підставою позову. Зокрема, вказаною ухвалою у справі № 910/7378/23 судом апеляційної інстанції призначено судову експертизу на предмет наявності у державному контракті № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 про закупівлю послуг за державні кошти та додатках до нього, відомостей, що становлять державну таємницю.

Представник позивача висловив думку щодо доцільності зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у вирішенні цього питання поклався на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 зупинено провадження у справі № 910/3113/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/7378/23.

10.09.2024 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 було поновлено провадження у справі № 910/3113/24, підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

У підготовче засідання 17.10.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 17.10.2024 судом було закрито підготовче провадження та, за наявності згоди всіх учасників справи, розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, також, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві та інших заявах по суті справи.

У судовому засіданні 17.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (виконавець) було укладено державний контракт № 370/3/5/2/1/305 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Контракт), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту виробів спеціального призначення за номенклатурою, у кількості в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього Контракту, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Результатом надання послуг з ремонту виробу є боєздатний стан виробу та відповідність робочих параметрів технічній документації виробника виробів (п. 1.3 Контракту).

Відповідно до п. 3.1 Контракту в редакції додаткової угоди № 7 від 18.12.2023 договірна ціна послуг на момент укладення цього Контракту становить 1 069 713 345,69 грн.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що замовник здійснює оплату послуг з ремонту виробу за цим Контрактом, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у наступному порядку:

- замовник має право здійснювати попередню оплату за контрактом у разі надходження коштів на рахунок Міністерства оборони України (підп. 4.1.1);

- за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за Контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг (додаток № 1 до Контракту) згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами). Виконавець у строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту (підп. 4.1.2).

Контракт набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2024, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цьому Контракту, з питань гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного терміну. Продовження строку дії Контракту не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій (п. 10.1 Контракту в редакції додаткової угоди № 6 від 30.11.2023).

Відповідно до платіжного доручення № 370/3/1380 від 08.10.2022 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 1 037 621 945,32 грн.

26.12.2022 відповідачем на вимогу позивача було повернуто невикористану частину попередньої оплати у сумі 303 997 760,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 331 від 26.12.2022. Вказані кошти були повторно сплачені позивачем на рахунок відповідача 10.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 370/3/219 від 09.03.2023 на суму 303 997 760,82 грн.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією № 2 (вих. № 717/413486) від 12.03.2023 щодо неналежного виконання умов Контракту, в якій зазначив про закінчення терміну, наданого Контрактом для надання послуг та пропонував сплатити штрафні санкції.

На претензію було надано відповідь від 22.03.2023 № 11/2-1047, в якій викладено пропозицію внести зміни до Контракту шляхом продовження строку надання послуг до 15.05.2023 з урахуванням висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин.

Наведені обставини встановлені на підставі доказів, що містяться у цій справі, а також судами під час розгляду справи № 910/5550/23 за первісним позовом Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення 46 642 432,59 грн та за зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту, та справи № 910/7378/23 за позовом Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про стягнення 84 892 819,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/5550/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Міністерства оборони України пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі 2 674 283,36 грн, судовий збір у розмірі 401 142,51 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення термінів надання послуг у розмірі 24 068 550,28 грн, пені за не повернену попередню оплату у розмірі 17 767 499,06 грн, 3% річних у розмірі 2 132 099,89 грн - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» щодо визначення нового терміну надання послуг - 15.05.2023 відмовлено повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/7378/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на користь Міністерства оборони України штраф в розмірі 4 538 177,83 грн, пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі 5 935 288,28 грн, судовий збір у розмірі 612 676,68 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У подальшому відповідач отримав лист Центрального управління забезпечення наземними системами озброєння ІНФОРМАЦІЯ_1 № 717/6/18146 від 11.12.2023 із пропозицією повернути кошти попередньої оплати у сумі 303 997 760,82 грн.

На виконання зазначеного листа відповідачем було повернуто позивачеві невикористану частину попередньої оплати за Контрактом у сумі 303 997 760,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 109 від 18.12.2023.

У зв`язку з наведеним, позивач, звертаючись з позовом до суду у цій справі, просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 592 569,52 грн, а також 7 369 344,28 грн інфляційних втрат, які нараховані за несвоєчасне повернення попередньої оплати за період з 01.09.2023 по 17.12.2023.

Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що контрактом не передбачено строк, у який виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, тому, з огляду на відсутність у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати є безпідставними.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як свідчать обставини справи, за умовами Контракту ремонт всіх виробів (33 одиниці) мав бути здійснений виконавцем у строк до 12.12.2022. Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 до Контракту зазначений строк було продовжено до10.03.2023.

Натомість, відповідачем передано позивачу вироби з ремонту 05.04.2023 у кількості 13 одиниць та 02.05.2023 у кількості 9 одиниць (загалом 22 одиниці), тобто станом на 10.03.2023, кінцевий строк виконання робіт, відповідачем не було надано позивачу послуги, обумовлені Контрактом, тому відповідач є таким, що прострочив виконання робіт.

Зважаючи на прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач направив відповідачу претензію № 1 (вих. № 717/4/12387) від 14.12.2022, у якій, з-поміж іншого, запропонував добровільно сплатити штрафні санкції за неповернення попередньої оплати на підставі п. 7.2 Контракту, а також повернути попередню оплату.

Вирішуючи питання щодо наявності у відповідача обов`язку повернути позивачу на його вимогу попередню оплату, суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено підп. 4.1.2 п. 4.1 Контракту попередня оплата у сумі 97% від вартості послуг за контрактом може бути здійснена замовником не пізніше терміну надання послуг за контрактом, тобто врегульовано строк перерахування коштів попередньої оплати замовником.

Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (чинної на момент укладення Контракту) установлено, що в умовах воєнного стану попередня оплата товарів, робіт і послуг оборонного призначення здійснюється на строк та у розмірах, визначених державними замовниками у сфері оборони у державних контрактах (договорах) про закупівлю товарів, робіт і послуг.

Отже, ця постанова не містить строку, на який перераховується сума попередньої оплати, вона містить відсильну до контракту норму.

Натомість положення Контракту не встановлюють строк (термін) повернення виконавцем суми попередньої оплати, хоча і пунктом 7.2 передбачено відповідальність за її неповернення.

Стаття 530 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, лише встановлює строк виконання зобов`язання, але не породжує саме зобов`язання.

У статті 849 Цивільного кодексу України визначені права замовника під час виконання роботи. Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Водночас вказана стаття не передбачає обов`язку підрядника повернути аванс замовнику, зокрема в межах строку дії договору (чинності договору), в разі наявності прострочення виконання робіт з боку підрядника. Замовник наділений правом відмовитись від договору у разі прострочення з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків.

Лише у разі відмови замовника від договору підряду відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є підстави для повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до статті 1212 цього Кодексу.

Втім, позивач не відмовився від Контракту та не вимагав його розірвання, навпаки 30.11.2023 сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до Контракту, якою продовжено строк дії Контракту до 31.12.2024.

У постанові від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з повернення попередньої оплати, зазначив, що дослідивши предмет та підстави позову у даній справі, суди дійшли висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов`язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов`язань, або стягнути завдані порушенням зобов`язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору. Досліджуючи правові підстави для повернення авансу з підрядника за порушення строків виконання договору підряду, що було визначено як предмет спору в даній справі, суди дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт. З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 Цивільного кодексу України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення авансу у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено. З огляду на таке, суди керуючись приписами статей 5, 14, 46, 162 ГПК України та встановивши, що позивач не змінював предмет чи правових підстав позову, дійшли висновку про відмову в позові. Верховний Суд погодився з правильністю таких судових рішень, оскільки суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як шкоди, а не як авансу за договором підряду. Також, суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов`язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. З огляду на таке, в судів не було повноважень на власний розсуд використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно з нормами права, які регулюють підряд.

З огляду на викладене, оскільки Контрактом не встановлено строк, в який виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягають.

При цьому, фактичне повернення відповідачем суми попередньої оплати не є визнанням вимог позивача, оскільки, як вже було зазначено, виходячи з обставин справи, такий обов`язок у відповідача відсутній.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 119 542,97 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,03 грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.10.2024.

Суддя Т.П. Капцова