Ухвала суду № 122462845, 22.10.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5729/24

Провадження № 2/346/2235/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2024 року до Коломийського міськрайонного суду надійшла вищевказана позовна заява разом з заявою про забезпечення позову.

Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про непідсудність справи Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області, вищевказана позовна заява підлягає направленню за підсудністю до іншого суду за таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд,здійснюючи правосуддяна засадахверховенства права,забезпечує кожномуправо насправедливий судта повагудо іншихправ ісвобод,гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно зположенням частинитретьої статті13ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У частині першій статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Аналіз вказаних вимог процесуального законодавства свідчить про те, що словосполучення «із приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; оскільки спір у справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, провадження № 12-73 гс 20, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі № 755/5684/18-ц.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 25 лютого 2018 року та від 11 липня 2019 року у справах № 201/12876/17 та № 426/7217/18 вказав, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, - це позови, пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому всі позови у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

В даному випадку спір стосується стягнення коштів за порушення відповідачем зобов`язань за Попереднім договором від 30.10.2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Фріс П.Л. щодо купівлі-продажу в майбутньому земельної ділянки площею 0,5625 га та за Договором про завдаток від 30.10.2023 року, яким забезпечено зобов`язання за договором купівлі-продажу майна будинку площею 125 кв.м, які знаходяться в с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, тобто даний спір виник із приводу нерухомого майна.

Отже, до цих вимог повинні застосовуватися норми виключної підсудності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана справа територіально не підсудна Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області і підлягає передачі за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області за місцем знаходження нерухомого майна.

Відповідно до ст. 32ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04), ЄСПЛ було встановлено, що перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у процесуальному кодексі, національний суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (п.28 вказаного рішення) та ЄСПЛ встановлено, що відповідно було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (п.29 зазначеного рішення).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30-32,258,260,352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передати на розгляд за підсудністю до Яремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті (вулицяОлекси Довбуша,буд.32,м.Яремче,Надвірнянський районІвано-Франківськоїобласті,78500).

Передачу справи здійснити в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 31 ЦПК України, а саме не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня її постановлення.

Учасниксправи,якому ухваласуду небула врученау деньїї проголошенняабо постановлення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщоапеляційна скаргаподана протягомп`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідної ухвали суду.

Суддя: Сольський В. В.