Рішення № 122461186, 21.10.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/135/23 2-а/760/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Григор`єва С. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Лук`янова Олександра Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Лук`янова О. В., Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати дії інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку УПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Лук`янова О. В. щодо винесення постанови серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень протиправними; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на його користь судовий збір у розмірі 992,40 грн та витрати на правову допомогу у сумі 1 500 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 21 грудня 2022 року відносно нього винесено постанову серії БАБ №571053 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. За змістом вказаної постанови 21 грудня 2022 року о 16 год. 20 хв. в місті Києві позивач, керуючи автомобілем Mercedes-Benz E 200 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , порушив пункти 15.4 ПДР - здійснив зупинку у другому ряду та пункту (розділу) 34 ПДР України - перетин суцільної лінії 1.1 ПДР України.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою. Зазначає, що правил дорожнього руху не порушував. Так, 21 грудня 2022 року близько 16 год. 20 хв. пересувався в м. Києві на автомобілі марки Mercedes-Benz E 200 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , виїхавши з вулиці Новогоспітальної повернув праворуч до бульвару Лесі Українки біля будинку 24, виконавши вимоги п. 10.4, 10.5 ПДР. Опинившись у правій крайній смузі бульвару Лесі Українки, біля будинку 24 він виконав вимоги пункту 10.3 ПДР України. Пропускаючи автомобілі, що рухалися зліва у попутному напрямку, ураховуючи дорожню обстановку, з метою недопущення аварійної ситуації (було відсутнє вуличне освітлення та світло в будинках у зв`язку з відключенням електроенергії у місті Києві) увімкнув аварійну світлосигналізацію, вивернув кермо вліво та через щільність руху у лівій полосі майже повністю скинув швидкість, очікуючи безпечного моменту для здійснення маневру - перестроювання ліворуч на смугу руху. Після описаних дій позивача, з лівої смуги у праву перестроївся автомобіль патрульної поліції, перекривши йому можливість здійснювати будь-які маневри, у тому числі рухатися прямо у крайній правій полосі бульвару Лесі Українки.

Позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема поліцейський не врахував пояснення позивача щодо дотримання ПДР та дорожньої обстановки, не надав під час розгляду справи та складання постанови жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 січня 2023 року вищевказану позовну заву було залишено без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 березня 2023 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 571053 від 21 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

На виконання ухвали суду про залишення подову без руху 27 березня 2023 року позивач надав до суду примірник оскаржуваної постанови належної якості.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статей 162, 163 КАС України відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а позивачу - для надання відповіді на відзив.

14 березня 2023 року позивач подав письмові пояснення, у яких в доповнення до доводів, викладених у позовній заяві, вказав, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не досліджував докази на підтвердження інкримінованого правопорушення. Звернув увагу, що на проїзній частині відсутня суцільна лінія 1.1 ПДР, а тому перетнути її неможливо. Крім того, вказане порушення відсутнє у диспозиції частини другої статті 122 КУпАП. Також, п. 15.4 ПДР не дозволяє ставити на проїзній частині транспортні засоби у два і більше ряди, у постанові ж зазначено, що водій ОСОБА_1 здійснив зупинку другим рядом.

22 травня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача - Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві зазначено, що після виявлення вчиненого позивачем порушення ПДР, оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, Інспектор, керуючись законом та правосвідомістю, виніс оскаржувану постанову. Враховуючи викладене, інспектор діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією, тому представник просила відмовити в задоволенні позову.

Додатково повідомила, що у зв`язку зі закінченням строків зберігання фото-відеоматеіралів на підставі яких винесено оскаржувану постанову, надати їх не має можливості.

Відповідач - Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Лук`янов О.В. у визначений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 КАС України.

01 червня 2023 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав доводи позовної заяви та наполягав на її задоволенні.

11 та 15 травня 2023 позивач подав аналогічні за змістом заяви про стягнення витрат, у яких просив вирішити питання про розподіл понесених у зв`язку з розглядом справи витрат у вигляді судового збору у розмірі 1 833,55 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, особи, які беруть участь у справі не викликались та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.

Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року, позивач ОСОБА_1 , 21 грудня 2022 року о 16-20 год., у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 24, керуючи автомобілем Mercedes-Benz E 200 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив пункти 15.4 ПДР - здійснив зупинку у другому ряду, при цьому водій перетнув суцільну лінію 1.1 ПДР, чим порушив пункт 34.п ПДР України - перетин суцільної лінії 1.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року складена поліцейським Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Лук`яновим О. В. за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 24.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з п. 8.5. ПДР, дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного, червоного і білого та жовтого і червоного кольору на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування.

Підпункт 15.4 ПДР передбачає, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

Пункт 1.1 розділу 34 ПДР визначає, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.33. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1-1.10.3, 1.17.1-1.17.3, 1.23, 1.25, а також лінії тимчасової розмітки. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.2, 1.14.3, 1.15.

Горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Лінію розмітки 1.11 перетинати заборонено з боку суцільної лінії розмітки. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

За частиною першою статті 122 КУпАП, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що правил дорожнього руху не порушував, а дорожній обстановці, яка склалася, виконав вимоги пунктів 10,3, 10.4, 10.5 ПДР. Пропускаючи автомобілі, що рухалися зліва у попутному напрямку, ураховуючи дорожню обстановку, з метою недопущення аварійної ситуації (було відсутнє вуличне освітлення та світло в будинках у зв`язку з відключенням електроенергії у місті Києві) увімкнув аварійну світлосигналізацію, вивернув кермо вліво та через щільність руху у лівій полосі майже повністю скинув швидкість, очікуючи безпечного моменту для здійснення маневру - перестроювання ліворуч на смугу руху. Звернув увагу, що на проїзній частині відсутня суцільна лінія 1.1 ПДР, а тому перетнути її неможливо. Крім того, вказане порушення відсутнє у диспозиції частини другої статті 122 КУпАП. Також, п. 15.4 ПДР не дозволяє ставити на проїзній частині транспортні засоби у два і більше ряди, у постанові ж зазначено, що водій ОСОБА_1 здійснив зупинку другим рядом.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17.

Однак, відповідачем не виконано обов`язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив пункти 15.4 ПДР - здійснив зупинку у другому ряду, при цьому водій перетнув суцільну лінію 1.1 ПДР, чим порушив пункт 34.п ПДР України - перетин суцільної лінії 1.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.

Поряд з цим, розділ 34 ПДР роз`яснює значення існуючої в Україні горизонтальної та вертикальної розмітки. Тобто у постанові не вказано, який пункт ПДР порушено позивачем при перетині суцільної лінії. За висновками Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №513/899/16-а незазначення у постанові, а саме в описі обставин та суті адміністративного правопорушення, об`єктивної сторони правопорушення, свідчить про її протиправність.

Більш того, за вчинення інкримінованих правопорушень на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, що становить 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не відповідає ані санкції частини першої ані санкції частини другої статті 122 КУпАП (в редакції на час вчинення порушення).

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне скасувати постанову серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Виходячи з викладеного саме скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що відповідає завданням адміністративного судочинства.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги в частині визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень задоволенню не підлягають.

Також відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Верховний суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 дійшов висновку, що належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративне правопорушення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Також, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Лук`янова О. В. як до неналежного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, з урахуванням розміру судового збору, встановленого у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 та Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 496,20 грн. та заяви про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн, а всього 992,40 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в сумі 8 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частин першої-п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано до суду: копію ордеру серії АІ №1320394 від 30 грудня 2022 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Пилипенком Є. В. на підставі договору б/н від 25 грудня 2022 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001110 від 11січня 2016 року, виданого Пилипенку Є. В. ; квитанції №7В1А-А12А-ЕМ91-92З6 від 31 березня 2023 року на суму 4 000 грн; квитанції №0Х38-2Н97-0Е2К-КС42 від 11 квітня 2023 року на суму 2000 грн; квитанції №ТТ6А-Е735-КХХ5-М82Е від 18 квітня 2023 року на суму 2 000 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 20 липня 2021 року у справі №922/2604/20, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Враховуючи викладене, за відсутності договору про надання правової допомоги б/н від 25 грудня 2022 року, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт та інших доказів на підтвердження обумовленого позивачем та адвокатом обсягу правової допомоги та її вартості, у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 5-7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-247, 250, 256, 262, 286, 293, 295 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №571053 від 21 грудня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 3 роти 1 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Лук`янова Олександра Валерійовича, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення (нині - Святослава Хороброго), буд. 9; Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Л. М. Ішуніна