Ухвала суду № 12245932, 03.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 21/521-А Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Е.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2010 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "БРВ Київ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Закрите акціонерне товариство "БРВ Київ" (далі позивач, ЗАТ "БРВ Київ") звернулося до Господарського суду з позовом в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) № 0003312312/0 від 17.08.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання по збору за використання місця символіки в сумі 52 212,44 грн. (в т.ч. основний платіж - 37 443,70 грн. та штраф (фінансові санкції) - 14 768,74 грн.).

Постановою Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Держанвої податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 17.08.2006 року № 0003312312/0.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 10.08.2006 року за наслідками планової виїзної документальної перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «БРВ Київ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2006 року. від 10.08.2006р. № 2658-3719/23-911/32243798, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0003312312/0 від 17.08.2006 року про визначення суми податкового зобов'язання по збору за використання місця символіки в сумі 52212,44 грн. (в т.ч. основний платіж - 37 443,70 грн. та штраф (фінансові санкції) - 14 768,74 грн.).

Перевіркою встановлено заниження позивачем збору за право на використання символіки м. Києва в сумі 37443,7 грн. за період 01.04.2004 року по 01.04.2006 рік як результат порушення ст. 12, 19 Декрету КМУ від 20.05.1993р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори»та п. 4.1, 6.2, 6.3 Рішення Київської міської ради народних депутатів від 09.03.2006 № 149/3240 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.94 № 7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва».

26 червня 2006 року Господарський суд міста Києва у справі № 45/316-А прийняв постанову, якою визнав частково нечинним розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21.03.95 N 72 "Про схвалення Переліку історичних назв, віднесених до символіки м. Києва"" від 15.01.1996р. № 39 в частині пункту 76 «Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку»«Київ». Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили в порядку встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства з 23 липня 2006 року.

Також постановою Господарського суду міста Києва від 19.09.2006р. у справі № 11/232 було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.12.2004 року № 0004012312/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по збору за використання місцевої символіки в сумі 3263 грн. (в т.ч. основний платіж - 1583 грн. та штрафні (фінансові санкції) - 1680 грн.), з тих же підстав . Тому відповідно до п. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача прийшов до висновку, що у позивача юридично не існує підстав для нарахування, сплати та подання звітності по збору за право використання символіки м. Києва за використання у назві підприємства слова «Київ»починаючи з 15.01.1996 року, так як пункт 76 «Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку»затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради визнано нечинним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Поряд з цим, згідно зі ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування»(з наступними змінами та доповненнями) одним з принципів побудови системи оподаткування є єдиний підхід, який полягає у забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових законів з обовязковим визначенням платника податку і збору (обовязкового платежу), обєкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обовязкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обовязкового платежу), строків та порядок сплати податку, підстав для надання пільг .

Як вбачається з підпункту 9 пункту 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування»збір за право використання місцевої символіки відноситься до місцевих зборів (обовязкових платежів).

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що місцеві податки і збори (обовязкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Згідно зі ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних та фізичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. При цьому Декрет відносить до поняття «місцева символіка»- герб міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних памяток, до яких не відноситься назва населеного (адміністративного) пункту, в тому числі і міста Києва.

В акті перевірки Відповідача не визначено, що Позивач використовував передбачені законодавством об'єкти місцевої символіки, а саме герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток; тобто в законодавчо визначеному порядку Позивач не є платником збору за використання місцевої символіки.

Абзац третій статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, із змінами і доповненнями, передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Кабінетом Міністрів України було тимчасово, строком до 21 травня 1993 року, надано повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення відповідно до Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" від 18.11.1992р. № 2796-ХІІ. Таким чином Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993р. №56-93, із змінами і доповненнями, має силу закону.

Стаття 18 згаданого Декрету також передбачає, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок, проте не дає органам місцевого самоврядування встановлювати об'єкти оподаткування не передбачені цим Декретом.

Відповідно до розділу третього «Положення про збір за право використання символіки міста Києва»затвердженого рішенням Київської міської ради "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.94 N 7 "Про введення збору за право на використання символіки м. Києва"" від 09.03.2006р. № 149/3240, платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2006 року № 0003312312/0 повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у Позивача юридично не існує підстав для нарахування, сплати та подання звітності по збору за право використання символіки м. Києва за використання у назві підприємства слова «Київ»починаючи з 15.01.1996 року

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ЗАТ "БРВ Київ" підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 17 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 08 листопада 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б.Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 08 листопада 2010 року.