Рішення № 12245897, 06.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

06 вересня 2010 року справа № 5020-5/108

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Євдокімова І.В., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99804, АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 1656, 44 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Зайцева Олена Олександрівна, начальник юридичного відділу, довіреність № 20-2/12 від 05, 01.2010:

відповідача - не зявився.

Комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1656,44 гри. за послуги з водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору № 3655 від 01.09.2009, а саме, обовязку щодо внесення плати за надані послуги.

Представник Позивача у судовому засіданні 06.09.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 19.08, 2010, 06.09.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 між Комунальним підприємством "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Абонент) укладений договір № 3655 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник надає послуги по холодному водопостачанню, а Абонент зобовязується своєчасно проводити оплату Постачальнику за надані ним послуги відповідно до умов даного Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с. 7-8/.

Згідно пунктів 4.1, 4.3 Договору Постачальник здійснює нарахування Абоненту платежів за наданні послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади та діючими у відповідний період. Абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення відповідно до рахунку, оформленому Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або іншими видами оплат, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 4.5 Договору Абонент зобовязаний щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим місяця проводити Постачальнику оплату за отримані послуги водопостачання та водовідведення. У разі спливу вказаного строку сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору Позивачем

надавалися послуги з водопостачання та водовідведення. на оплат) яких щомісяця

виставлялись відповідні рахунки із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної

суми, що підлягає сплаті. Так, за надані послуги за період з грудня 2009 року по лютий 2010

року Позивачем були виставлені наступні рахунки:

- рахунок-акт № 3655 від 28.12.2009 на суму 1442, 94 гри. /а.с. 13/;

- рахунок-акт № 3655 від 19.01, 2010 на суму 194, 64 гри, /а.с. 12/;

- рахунок-акт № 3655 від 25.02.2010 на суму 72, 43 гри. /а.с. 11/;

У звязку з чим заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Комунальним підприємством "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року складає 1656, 44 грн., що підтверджується розрахунком Позивача /а.с. 9/.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України № 435-IV від 16.01.2003. далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України № 436-ІV від 16.01.2003 України, далі - ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. При цьому, майново-господарськими, згідно частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 ГК України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості у розмірі 1656, 44 грн., у той час як згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем обовязків по повній та своєчасній оплаті наданих йому послуг за договором № 3655 від 01.09.2009, через що вимоги позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1656, 44 гри. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мига та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99804, АДРЕСА_1). ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунальною підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 4, ідентифікаційний код 03358274, р/р 26005310007401 в ФАБ «Південний») заборгованість в розмірі 1656, 44 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят шість грн. 44 коп.) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102, 00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.