Ухвала суду № 12245886, 19.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5683/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Вегас»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області до Малого приватного підприємства «Вегас»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 720,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Державна податкова інспекція у Чигиринському районі Черкаської області (далі позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Малого приватного підприємства «Вегас»(далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції в сумі 2720,00 грн., за порушення останнім вимог п.п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області до Малого приватного підприємства «Вегас»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій , задоволено.

Стягнуто з Малого приватного підприємства «Вегас»на користь Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у Чигиринському районі Черкаської області штрафні (фінансові) санкції в сумі 2720,00 грн..

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, МПП «Вегас»у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 258546, зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 19 жовтня 1998 року (державний реєстраційний номер 15561050001002096). Крім цього, позивач з 12.09.2005 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Чигиринському районі Черкаської області за № 53.

10.03.2009 року службовим особами ДПІ у м. Хмельницькому було проведено перевірку господарської одиниці позивача залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 16, на предмет дотримання позивачем як субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилося у використанні ним 8 гральних автоматів, які не були обладнані фіскальною памяттю, неопломбовані та не зареєстровані в установленому порядку в органах ДПС України та п. 29 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що виявилося у відсутності в залі гральних автоматів ліцензії Хмельницької обласної державної адміністрації на організацію та утримання тоталізаторів.

Крім цього, перевіряючими особами було встановлено, що реєстратор розрахункових операцій модифікації MINI-600/02 ME, який зареєстрований на зал гральних автоматів, при проведенні розрахунків в сфері грального бізнесу застосовується відокремлено та не в єдиному режимі роботи з восьма працюючими гральними автоматами

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було складено акт № 0143/22/25/23/30199999 від 11.03.2009 року, на підставі якого ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято рішення № 0001252302 від 08.04.2009 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 720,00 грн.

Відповідач не погоджується з вищевказаним рішенням позивача, пояснюючи це тим, що положеннями ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби не наділені правом стягнення штрафних санкцій, а тому у позивача не було підстав для звернення із відповідним позовом до суду, як субєкта владних повноважень.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі по тексту - Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

За правилами ст. 12 Закону № 265/95-ВР, на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

У відповідності до ст. 11 Закону № 265/95-ВР, терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

На виконання вищезазначеної норми, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 7 лютого 2001 року № 121 (далі - Постанова № 121).

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови КМУ, Міністерство економіки України було зобов'язано забезпечити до 1 липня 2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) у межах видатків, передбачених йому у Державному бюджеті України на 2001 рік для прикладних наукових та науково-технічних розробок з пріоритетних напрямів, а Міністерство промислової політики зобов'язано забезпечити до 1 лютого 2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Однак, у зв'язку з тим, що були відсутні технічні рішення для фіскалізації гральних автоматів, терміни переведення на облік із застосуванням РРО, діяльності з використанням гральних автоматів неодноразово переносилися.

Згідно з останніми змінами, внесеними до Постанови №121, для переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати на облік із застосуванням РРО, встановлено термін - 31 грудня 2006 року.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Таким чином, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал»субєкти господарювання зобовязані використовувати зазначену систему.

Отже, з цього часу субєкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи.

Таким чином, несумісність компютерно-касової системи «Фіскал»із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими субєктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з компютерно-касовою системою «Фіскал»з технічних причин. При цьому субєкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання компютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ними використовуються.

Статтею 17 Закону 265/95-ВР встановлена відповідальність субєктів господарювання за недотримання порядку використання РРО.

Що стосується порушень позивачем вимог п. 29 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», колегія судів зважає на наступне.

В преамбулі Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(далі по тексту Закон) зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

У відповідності до статті 1 Закону ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Згідно із пунктом 29 статті 9 Закону ліцензуванню підлягає організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП «Вегас»здійснювало свою діяльність з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) правомірно, що підтверджується ліцензією серії АВ № 082810, однак ліцензія на надання послуг, що підлягають ліцензуванню, а саме утримання тоталізатора, за адресою: м. Хмельницький вул. Зарічанська, 16 у відповідача відсутня.

Що стосується застосування позивачем штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зауважує, що за своєю правовою природою штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач приймаючи рішення № 0001252302 від 08.04.2009 року про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на суму 2720,00 грн., діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, так як в матеріалах справи не вбачається доказів того, що на час проведення перевірки діяльності відповідача ним було дотримано вказані вимоги ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів, а відтак заявлені ним вимог є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Вегас»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Коротких