Постанова № 12245879, 02.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4169/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І., Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Бабенка К.А.,

суддів: Попович О.В.,

Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Авдошині Н.С.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ», Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування акту перевірки та податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням сторонами подано апеляційні скарги, в яких Позивач просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, а Відповідач - скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.01.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2007 року по 30.09.2008 року, на підставі якої прийнято Акт № 58/23-504-34817577 від 06.04.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.9.1, п.п. 7.9.2, п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 54 425,00 грн., у тому числі по періодах ІІ кварталу 2008 року 25 640,00 грн., 9 місяців 2008 року 54 425,00 грн., ІІІ кварталу 2008 року 28785,00 грн. та - п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 874,00 грн. за вересень 2008 року, завищено відємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 9 052,00 грн. та прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.04.2009 року №0000282350/0, № 0000292350/0 на суму 73317,00 грн. та на суму 7311,00 грн., відповідно.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем укладено договори оренди з ТОВ «Електропей Україна»№06-06/08 від 12.06.2008 року та №08/09-О від 18.09.2008 року, відповідно до яких Позивачу за актами прийому-передачі надано в оренду термінали в кількості 71 апарату. Орендна плата за зазначеними договорами склала 193498,00 грн., цю суму включено до валових витрат Позивача.

Позивачем укладено договір суборенди №3/06-В від 16.06.2008 року вищезазначених терміналів з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», за яким отримано плату за оренду у сумі 78360,00 грн.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що фактично за результатом здійснення вищезазначених операцій Позивачем віднесено 115138,0 грн. до валових витрат без отримання прибутку, тобто вищезазначена діяльність суперечить визначенню господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, в звязку з наступним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, які не містять особливостей обліку витрат при продажу товарів нижче за їх купівельну ціну, тобто не має заборони щодо віднесення таких витрат до валових.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому слід зазначити, що терміни «господарська діяльність»та «господарська операція» не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.

Тобто, прибутковість діяльності не може визначатись окремо взятою господарською операцією, яка може не бути спрямована на одержання доходу, хоча і є передумовою для його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується податковими деклараціями Позивача, його господарська діяльність спрямована на одержання доходу.

Відповідно до частини першої та другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п. 3 частини першої ст. 198 та ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Відповідача без задоволення та задоволення апеляційної скарги Позивача,скасування ПостановиОкружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року в частині відмови в задоволені адміністративного позову та ухвалення в цій частині нової Постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 71, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»задовольнити, Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову скасувати та прийняти в цій частині нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.04.2009 року № 000282350/0, № 000292350/0 на суму 73317,00 грн. та на суму 7311,00 грн., відповідно.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 08.11.2010 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Попович О.В.

Швед Е.Ю.