Вирок № 122456658, 21.10.2024, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2298/23

Провадження № 1-кп/191/179/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Синельникове

Колегія суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря - ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022050020000520 від 06.12.2022, стосовно ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Сєвєрний Усть-Янського району Республіки Саха, громадина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області №120 від 14.05.2021 ОСОБА_7 призначено на посаду головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Старобільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури. Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 «Про затвердження Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій» ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до п.3 Положення основними завданнями ДСНС є реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно з п. 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно- монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки; бере участь у розслідуванні пожеж, причин виникнення надзвичайних ситуацій та невиконання запобіжних заходів, а також проведенні оцінки дій органів управління і сил щодо організації та проведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт.

Згідно з п. 7 Положення ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до посадової інструкції головного інспектора відділу запобігання надзвичайним Старобільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області:

п. 2.8. складає протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності та притягає до адміністративної відповідальності посадових осіб та громадян, винних у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки.

п. 2.17 складає акти перевірок, приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень, відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, головний інспектор відділу запобігання надзвичайним Старобільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області капітан служби цивільного захисту ОСОБА_7 здійснює правозастосовні функції та є працівником правоохоронного органу.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Водночас ОСОБА_7 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст. 1,2, 17 Конституції України зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

У березні-квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка».

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті зазначених вище подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверен із е ту України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-У1П від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УП від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної за місцевої влади України та бюджетні установи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях за перемішені на підконтрольну органам державної влади України територію.

24.02.2022 військовослужбовці збройних сил Російської Федерації шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї за її фактичним застосуванням незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій. Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по цей час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 06.02.2023 Указом Президента України №58/2023 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години зо хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Приблизно на початку серпня 2022 (більш точну дату встановити не надалось можливим) ОСОБА_7 , перебуваючи на території м.Старобільськ Луганської області, тобто території України, яка з 28.02.2022 тимчасово окупована збройними силами країни-агресора РФ, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу- головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Старобільського районного управління ГУ ДСНС у Луганській області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надав згоду представникам країни-агресора РФ на свій безперешкодний вступ до незаконно створеного структурного підрозділу «міністерства надзвичайних ситуацій лнр» окупаційної адміністрації РФ, а саме до так званої « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та розпочав свою «службу» у вказаному структурному підрозділі на посаді «старшого інспектора», перейшовши таким чином на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

Водночас, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_6 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги .

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, колегія суддів оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу часткової доведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме вважав, що стороною обвинувачення суду не надано жодного доказу на підтвердження факту добровільності зайняття обвинуваченим посади. За таких обставин просив призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, колегією суддів досліджені письмові матеріали та допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працював начальником Старобільского РУ ГУ ДСНС України в Луганській області. Коли м.Старобільськ окупували збройні сили держави-агресора та т.з. «луганської народної республіки», то ОСОБА_7 прийняв рішення працювати на окупантів та залишився в місті. Також пояснив, що організованої евакуації у них не було. Перед захопленням міста, тобто ще 24.02.2022, керівництвом ГУ ДСНС України в Луганській області йому було доведено інформацію щодо необхідності евакуації особового складу, про що свідком було повідомлено підлеглий особовий склад. На другий день війни, коли їх підрозділ захопили, він ще працював тиждень під українським прапором. ОСОБА_7 знаходився на службі в м.Старобільськ. Через 2 тижні після окупації до них приїхали представники «лнр» та співробітники ФСБ РФ та проводили бесіди з метою переходу на їх бік. Деякі працівники погодилися та за власним бажанням влаштувалися на роботу до так званого «міністерства надзвичайних ситуацій луганської народної республіки» . Коли свідок виїхав на підконтрольну Україні територію, то дізнався, що ОСОБА_7 перейшов на бік окупантів, а саме в мережі інтернет бачив фото та відео, де ОСОБА_7 у формі «мчс» зразка російської федерації проводить профілактичні заходи на об`єктах соціальної інфраструктури Старобільського району.

Також судом були досліджені наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №№62022050020000520, внесеного 06.12.2022 на підставі матеріалів правоохоронних і контролюючих державних органів (т.2 а.с.1);

- лист-повідомлення 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про виявлення кримінального правопорушення за фактом протиправних дій ОСОБА_7 від 25.11.2022(т.2 а.с.2-3);

- рапорт старшого оперуповноваженого 5 відділу ГВ ЗНД 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_9 від 24.11.2022 про виявлене кримінальне правопорушення, пов`язане з протиправними діями ОСОБА_7 , який добровільно працевлаштувався на посаду головного інспектора « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (т. 2 а.с.4);

- акт огляду від 17.04.2022 публікації в мережі інтернет на сторінці так званого « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на якій розміщено відео під назвою (мовою оригіналу): «Инспекторы по надзорно-профилактической деятельности налаживают разъяснительную работу с населением на освобожденных территориях», на якому ОСОБА_7 дає інтерв`ю, та міститься підпис з його прізвищем та посадою- «старший інспектор Старобільского ДПСО» (т. 2 а.с.5-6);

- протокол огляду від 28.12.2022, відповідно до якого оглянуто відеозапис на сторінці в соціальній мережі «Вконтакте», який розміщено 11.08.2022 за посиланням під назвою (мовою оригіналу): «Инспекторы по надзорно-профилактической деятельности налаживают разъяснительную работу с населением на освобожденных территориях», на якому ОСОБА_7 разом з іншими особами у формі т.з. «мнс лнр» проводять профілактичну роботу з населенням та роздають попереджуючі листівки, а також ОСОБА_7 дає інтерв`ю. На формі ОСОБА_7 видно знаки розрізнення «мнс лнр», погони , які відповідають званню «капітан» та нашивку з прізвищем « ОСОБА_10 » (т.2. а.с.19-27);

-витяг із наказу (по особовому складу) від 31.03.2022 за №100 т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області «Про призупинення виплати грошового забезпечення особам, що залишилися на тимчасово окупованих територіях» стосовно капітана служби цивільного захисту ОСОБА_7 (т.2 а.с. 30);

-копія послужного списку ОСОБА_7 (т.2 а.с. 31-34);

-службова характеристика на ОСОБА_7 (т.2 а.с.35);

-копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.37-38);

- протокол пред`явлення особи для спізнання за фотознімками від 20.01.2022, згідно з яким свідок ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_7 , який був його підлеглим (т.2. а с.46-49);

- протоколом огляду від 20.01.2023, згідно з яким оглянуто CD-R диск з відеозаписом під назвою «Инспекторы по надзорно-профилактической деятельности налаживают разъяснительную работу с населением на освобожденных территориях» (рос.мовою), на якому свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 , який був у формі «МЧС ЛНР» та давав дає інтерв`ю (т.2. а.с.56-59);

- протокол пред`явлення особи для спізнання за фотознімками від 04.01.2023, згідно з яким свідок ОСОБА_12 упізнав ОСОБА_7 , який був його колегою під час їх спільної служби в ГУ ДСНС в Луганській області (т.2. а с.60-63);

- протоколом огляду від 20.01.2023 за участю свідка ОСОБА_12 , згідно з яким оглянуто CD-R диск з відеозаписом під назвою «Инспекторы по надзорно-профилактической деятельности налаживают разъяснительную работу с населением на освобожденных территориях», на якому свідок впізнав ОСОБА_7 у формі «МЧС ЛНР», який дає інтерв`ю (т.2. а.с.64-68);

- протокол огляду публікації інтернет-ресурсів від 10.02.2023, згідно з яким оглянуто публікації на інтернет сторінці (сайті) офіційного інтернет-представництва Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади Кабінету Міністрів України, на якому міститься перелік тимчасово окупованих території Луганської області (т.2. а.с.69-79);

- протокол огляду публікації інтернет-ресурсів від 10.02.2023, згідно з яким оглянуто публікації на інтернет сторінці (сайті) офіційного інтернет-представництва Офісу Президента України, де міститься Указ Президента України №341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (т.2. а.с.80-84);

-посадова інструкція головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2 а.с. 87-90);

- протокол огляду від 17.02.2023 сторінки в соціальній мережі «Вконтакте», яка належить ОСОБА_7 (т.2. а.с.92-96);

- висновком експерта №88 від 07.03.2023 за результатами проведення судової портретної експертизи, відповідно до якого у кадрах відеозапису, що міститься в електронному файлі під назвою: «Инспекторы по надзорно-профилактической деятельности налаживают разъяснительную работу с населением на освобожденных территориях» (рос.мовою) та на фотозображенні громадянина ОСОБА_7 , наданому у якості порівняльного матеріалу, зображена одна й та сама особа (т.2 а.с.105-118);

- повістка про виклик ОСОБА_7 від 17.03.2023 (том 2 а.с.150);

- роздруківку газети КМУ «Урядовий кур`єр» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за ІНФОРМАЦІЯ_6 (оголошення на 51 аркуші газети (т.2. а.с.153-155);

- відомості з офіційного веб-сайту Офісу Генерального прокурора від 17.03.2023 щодо опублікування повідомлення про підозру ОСОБА_7 та повісток про його виклик (т.2. а.с.158-160);

- постанова про оголошення розшуку підозрюваного від 28.03.2023 (т.2 а.с.161-163);

- протокол огляду від 16.03.2023, відповідно до якого оглянуто відео на сторінці соціальної мережі «Вконтакте» « ІНФОРМАЦІЯ_7 », де зображено ОСОБА_7 та встановлено, що станом на 16.03.2023 останній перебуває на тимчасово-окупованій території в м.Старобільську Луганської області, займає посаду та продовжує роботу в органах так званої «Старобільської ДПСО МНС ЛНР» (т.2. а.с.172-175);

- ухвала слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2023, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_7 (т.2. а.с.185);

- постанова старшого слідчого-криміналіста Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_13 від 20.04.2023 про зупинення кримінального провадження №62022050020000520 від 06.12.2022 на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України (т.2. а.с.189);

- постанова старшого слідчого-криміналіста Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_13 від 05.04.2023 про відновлення кримінального провадження №62022050020000520 від 06.12.2022 (т.2. а.с.195);

- протокол огляду від 05.05.2023 публікації та фотозображень, які розміщені в мережі Інтернет, в телеграм-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » від 27.04.2023, у якому виявлено фотозображення, де знаходиться ОСОБА_7 , одягнений у формений одяг синього кольору із шевронами символіки «МЧС ЛНР»(т.2. а.с.197-199).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, судом визнано загальновідомими та такими, що не потребують доказування обставинами те, що 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленогоКонституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти УкраїниУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан в Україні на 30 діб, період якого в подальшому був продовжений.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, щоприблизно на початку серпня 2022 (більш точні дату та час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи на території м. Старобільськ Луганської області, тобто території України, яка з 28.02.2022 тимчасово окупована збройними силами країни-агресора РФ, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу- головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Старобільського районного управління ГУ ДСНС у Луганській області, у званні капітан служби цивільного захисту, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно надав згоду представникам країни-агресора РФ на свій безперешкодний вступ до незаконно створеного структурного підрозділу «міністерства надзвичайних ситуацій лнр» окупаційної адміністрації РФ, а саме до так званої « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та розпочав свою «службу» у вказаному структурному підрозділі на посаді «старшого інспектора», перейшовши таким чином на бік ворога, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній га інформаційній безпеці України, тобто таким чином вчинив державну зраду.

Вказаний висновок суду ґрунтується на аналізі показань, наданих в судовому засіданні свідком, та матеріалами справи.

Так, однією із форм об`єктивної сторони державної зради є перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна перебуває у стані війни або збройного конфлікту. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званій фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.

З суб`єктивної сторони перехід на бік ворога в період збройного конфлікту може бути вчинено тільки з прямим умислом, який характеризується конкретним усвідомленням суб`єкта, що він добровільно встановлює злочинний зв`язок із ворогом в період збройного конфлікту, і його дії завідомо спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що характеризує інтелектуальний момент прямого умислу особи. При цьому зміст прямого умислу суб`єкта полягає в тому, що він усвідомлює, що своїми діями, які полягають у наданні допомоги ворогу, спричиняє шкоду зовнішній безпеці України та бажає спричинення такої шкоди з будь-яких мотивів.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджений той факт, що ОСОБА_7 на час окупації м.Старобільськ збройними формуваннями РФ і на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, був діючим працівником правоохоронного органу - Старобільського районного управління ГУ ДСНС у Луганській області, обіймав посаду головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям, у зв`язку здійснював правозастосовні функції.

При цьому посилання захисника на те, що ОСОБА_7 можливо діяв в умовах здійснюваного на нього тиску з боку збройний формувань РФ або т.з. «лнр» є неспроможним з огляду на те, що свідок у судовому засіданні показав, що він також, будучи працівником Старобільського районногоуправління ГУДСНС уЛуганській областіне зазнавав тиску щодо вступу до правоохоронних органів т.з. «лнр» або РФ, мав можливість евакуюватися, виконуючи вказівки керівництва, що й зробив, натомість характер дій ОСОБА_7 , встановлені обставини провадження свідчать про добровільність його співпраці з окупаційною владою, добровільності його дій, кваліфікованих як державна зрада в умовах воєнного стану.

Таким чином, на підставі оцінки зібраних доказів в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним той факт, що громадянином України ОСОБА_7 , який будучи працівником правоохоронного органу, не звільненим з посади в Старобільського районного управління ГУ ДСНС у Луганській області, порушив обов`язки дотримуватисьКонституції Українита законів України, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ та перейшов на бік ворога.

Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд дійшов висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 .

Покази свідка та встановлені судом обставини, вказують на те, що інкримінований злочин обвинуваченому був вчинений саме ним.

У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.

Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_7 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала його чи іншим особам, або інтересам держави, суду не надано.

Крім того, суд враховує, що заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений ОСОБА_7 не вживав.

Участь у діяльності підконтрольного країні агресору утворення - т.з. «лнр» діючим працівником Старобільського районногоуправління ГУДСНС уЛуганській областіпід час воєнного стану та збройного конфлікту надали можливість ворогу у використані такого відео контенту в мережі інтернет на шкодусуверенітетові,територіальній цілісностіта недоторканості,обороноздатності,державній,економічній таінформаційній безпеціУкраїни вякості негативноїпропаганди заохоченнязради тавзірця корисноїдля ворогаповедінки іншимигромадянами таправоохоронцями Українита утворюютьсклад кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відноситься до категорії особливо тяжких, раніше ОСОБА_7 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленою ч.2 ст.111 КК України.

Крім того, відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також,з оглядуна вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, колегія суддів при призначенні покарання ОСОБА_7 не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено ним в статусі працівника правоохоронного органу -Старобільського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, він обіймав посаду, пов`язану з виконанням функцій держави та перебував у спеціальному званні «капітана служби цивільного захисту», суд вважає за доцільне застосувати до нього додаткові покарання у виді позбавлення спеціального звання та права обіймати певні посади у відповідності до ст. 54, 55 КК України, які не передбачені санкцією ч.2 ст.111 КК України.

При цьому суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування ст. 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22 провадження № 51-130 кмо 23, відповідно до якого, у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази у кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. 323, 349, 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, з позбавленням на підставі ст.55 КК України права обіймати посади в органах державної влади (у тому числі у правоохоронних) та місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «капітан служби цивільного захисту».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади (у тому числі у правоохоронних) та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровської області від05.04.2023на майно ОСОБА_7 , а саме земельну ділянку (кадастровий номер 4423187500:01:005:0040) площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Співаківської с/ради, Новоайдарського району Луганської області, та транспортний засіб категорії «А» - мотоцикл марки «VIPER V200CR» 2014 року випуску, об`ємом двигуна 196 см.куб, VIN - НОМЕР_3 , залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави ( отримувач ГУК у Дн-кiй обл/м.Син/24060300 Код отримувача ЄДРПОУ: 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN): UA718999980313060115000004587, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження») витрати на проведення судової портретної експертизи №88 від 07.03.2023 в розмірі 6040 (шість тисяч сорок) грн. 64 коп.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3