Рішення № 12245500, 15.11.2010, Господарський суд Чернігівської області

15.11.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11 листопада 2010р. справа №14/137

За позовом: Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», вул. Шолуденка,1, м. Київ 04116

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська

фабрика "Стріла", вул. Комунальна,2, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 54581грн.21коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Фокін Р.В. головний юрисконсульт, довіреність №271П від 20.08.10р.

Від відповідача: Мороз М.М. юрисконсульт , довіреність від №06/2375 від 11.11.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45392,11грн. за поставлений природний газ за період лютий-березень 2010р. згідно договору №Чг-99 від 01.02.10р., 7891,71грн. пені за період з 11.04.10р. по 04.10.10р., 1297,39грн. три проценти річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.10р. надав заяву про виправлення технічних помилок №17/961 від 27.10.10р., в якій зазначив, що під час написання позовної заяви від 05.10.10р. №37/3795 була допущена технічна помилка і зазначена сума позову 54587,21грн. замість 54581,21грн. та просив суд вважати вірною суму позову 54581,21грн. Вказана заява прийнята судом, оскільки не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №06/2376 від 11.11.10р., в якому заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ визнав в сумі 45392,11грн. та просив суд при вирішенні питання щодо задоволення позову розглянути можливість застосування ст.233 ГК України в частині зменшення розміру штрафних санкцій, викликаних скрутним фінансовим становищем відповідача, враховуючи ступінь виконання основного зобов’язання і добросовісну поведінку відповідача по відношенню до іншої сторони договору.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до Положення про Чернігівську філію Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»остання є відокремленим підрозділом ДП «Нафтогазмережі»та не є юридичною особою. За зобов’язаннями філії відповідальність несе ДП «Нафтогазмережі». Філія має право укладати договори та додаткові угоди до них на постачання, розподіл, реалізацію, транспортування природного газу, реалізовувати іншу продукцію та товари.

01.02.10 року між Чернігівською філією ДП «Нафтогазмережі»та відповідачем було укладено договір поставки природного газу №Чг-99, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач по справі) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі), а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст.2 договору.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає покупцеві в період з 01.02.10р. по 31.03.10р. газ в обсязі до 150тис.куб.м, в тому числі по місяцях: лютий –70тис.куб.м, березень –80тис.куб.м.

У п. 5.1. договору сторони обумовили, що ціна за 1000 кубічних метрів газу становить 2020,25грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ за ставкою 2% - 40,41грн.; податок на додану вартість за ставкою 20% - 412,13грн., тариф на послуги з транспортування 1000куб.м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00грн., крім того ПДВ 20% - 24,4грн. До сплати за 1000куб.м природного газу –2619,19грн., в т.ч. ПДВ 436,53грн.

Відповідно до п. 11.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.10р. і діє в частині поставки газу до 31.03.10р. включно, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

За умовами п.4.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06р. №605, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09р. №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у лютому –березні 2001р. природний газ в обсязі – 145,355тис.куб.м. на загальну суму 380712,65грн., що підтверджується двосторонніми актами передачі-приймання природного газу №58 від 28.02.10р. на суму 190320,54грн., №ОУ-0000723 від 31.03.10р. на суму 190391,68грн.

Згідно п.6.1 договору оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково сплативши 335320,54грн.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 45392,11грн.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45392,11грн. визнав повністю.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин борг в сумі 45392,11грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1297,39грн. три проценти річних за період з 11.03.10р. по 04.10.10р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведений позивачем розрахунок, доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 1297,39грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача 7891,71грн. пені за період з 11.04.10р. по 04.10.10р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку пені допущено арифметичні помилки, а тому пеня підлягає нарахуванню за період з 11.04.10р. по 04.10.10р. у сумі 7881,48грн.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи обставини справи, виконання відповідачем перед позивачем зобов’язання по оплаті вартості спожитого природного газу більше ніж 80%, визнання відповідачем розміру боргу, а також три відсотки річних в сумі 1297,39грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, а тому пеня підлягає стягненню в сумі 3940,74грн. В решті стягнення пені відмовити.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 45392,11грн., в частині стягнення пені в сумі 3940,74грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 1297,39грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 545,71грн. та 235грн.96коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при визначенні ціни позову у розмірі 54581,21грн. платіжним дорученням №905 від 06.10.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/137 (а.с.7), сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 547,00грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 “Про державне мито” та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Дочірньому підприємству «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 01грн.19коп.

          Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (вул. Комунальна,2, м. Чернігів, р/р 260041829 в ТОВ «Ерсте Банк»МФО 380009, код ЄДРПОУ 00382295) на користь Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) 45392грн.11коп. боргу, 3940грн.74коп. пені, 1297грн.39коп. три відсотки річних, 545грн. 71коп. державного мита та 235грн.96коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Дочірньому підприємству «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка,1, м. Київ, п/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, ідентифікаційний код 34821777) з державного бюджету рахунок №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, символ звітності 095, код платежу 22090200, код 22825965 державне мито в сумі 01грн. 19коп., яке сплачене згідно платіжного доручення №905 від 06.10.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/137 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 15.11.2010р.