Ухвала суду № 122454958, 22.10.2024, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/16489/24

Провадження № 1-в/592/604/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми заяву засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону № 3886-ІХ,

установив:

До Ковпаківського районного суду міста Суми надійшла заява засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування Закону України №3886-ІХ та приведення вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда у відповідність до цього закону.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 свою заяву підтримав та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що вартість викраденого майна відповідно до вироку не підпадає під дію Закону №3886-ІХ, а виключити окремі епізоди крадіжки з огляду на приписи ст. 537 КПК України неможливо.

Заслухавши думку засудженого та прокурора, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Як вбачається з особової справи засудженого, вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.11.2016 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Водночас, Верховна Рада України 18.07.2024 ухвалила Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024.

Відповідно до Закону №3886-ІХ стаття 51 КУпАП була викладена в новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) в тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.

Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

За приписами ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

На переконання суду, внесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Зважаючи на викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.

Неоподатковуваний мінімум, в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.

Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Тобто, два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2015 ця сума становила 1218 грн, станом на 01.01.2016 - 1378 грн.

З вироку Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.11.2016 щодо ОСОБА_4 вбачається, що вартість викраденого майна за епізодами становила: за 2015 рік 1494,50 грн, 200 грн, 560 грн, 14034 грн, 1496,50 грн, 5800 грн, 1200 грн, 1531,60 грн, за також за 2016 рік - 1400 грн та 630 грн.

З огляду на вартість викраденого майна, під дію Закону № 3886-ІХ підпадають не всі епізоди крадіжок, за вчинення яких ОСОБА_4 засуджено вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.11.2016.

Відтак, ураховуючи приписи п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, звільнити ОСОБА_4 від покарання неможливо, оскільки покарання призначено за всі епізоди крадіжки, які кваліфіковано за однією частиною статті 185 КК України. Виключити окремі епізоди з вироку Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.11.2016 суд, який розглядає заяву засудженого, не правомочний.

Отже, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 10.11.2016, наразі продовжує вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, перевищує граничну вартість майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

З огляду на викладене, суд вважає, що заява засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до Закону України №3886-ІХ задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування Закону України №3868-ІХ.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Сумського апеляційного суду, а засудженим в той же строк з дня отримання ним копії судового рішення через Ковпаківський районний суд міста Суми.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1