Рішення № 122453509, 17.10.2024, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10126/24

Провадження №2/523/4614/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_2 з позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» в якій просила стягнути з державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року у цивільній справі №523/6792/20, а саме у розмірі 15 166,00 грн.

Позов мотивований тим, 13.04.2020 наказом ДП «ОМТП» від 24.03.2020 № 86K 3-1 (зі змінами, які внесені наказом ДП «ОМТП» від 13.04.2020 № 102/К) ОСОБА_1 звільнено з роботи із займаної посади, відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погодившись зі своїм звільненням ОСОБА_1 звернулася до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.10.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 у цивільній справі №523/6792/20 з урахуванням додаткової постанови Одеського апеляційного суду від 12.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.10.2023 задоволено частково, зокрема:

1. Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді провідного інженера по роботі з контрагентами «Судноверф «Україна» ВСП державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт».

2. Стягнуто з державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», код ЄДРПОУ: 01125666, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 794 689,40 грн з відрахування із вказаної суми всіх обов`язкових податків і платежів.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова Одеського апеляційного суду у цивільній справі № 523/6792/20 набрала законної сили з дня її проголошення. Однак, постанову Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року у цивільній справі № 523/6792/20 ДП «ОМТП», станом на день звернення з цим позовом до Суворовського районного суду м. Одеси, не виконано, а саме: наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі не видано; середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 не перераховано.

Посилаючись на те, що ДП «ОМТП» в порушення норм законодавства України станом на 19.06.2026 постанову Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 у цивільній справі № 523/6792/20 не виконав та в порушення ч. 1 ст. 235 КЗпП України не видав наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача ДП «ОМТП» на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що у ДП «Одеський порт» не було підстав для виконання судового рішення про стягнення грошових коштів через відсутність у рішенні правильної юридичної назви боржника. Представник вказав, що позивач мав можливість звернутися до органів ДВС з приводу примусового виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 р.

Крім того, заява про виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 р. надійшла є-пошту ДП «Одеський порт» у вигляді pdf-файлу без електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , який за правовим статусом прирівняний до власноручного підпису або печатки. В зв`язку з цим, у відповідача не було можливості для ідентифікації того чи дійсно ця заява підписана позивачем і вказані в ній банківські реквізити належать саме ОСОБА_1 , а відтак не було правових підстав для її розгляду та виконання.

Представник відповідача вказав, що 02.07.2024 р. головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим П. В. відповідно до заяви про примусове виконання рішення було відкрито виконавче провадження ВП № 75431059 по виконанню Виконавчого листа № 523/6792/20 виданого 22.05.2024 року Суворовським районним судом м. Одеси ( а.с.52-55).

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якій остання підтримала позовну заяву. Вказала, що 27.05.2024 року о 16 год 20 хв. нею було направлено заяву на всі відомі електроні адреси ДП «ОМТП» посадових і службових осіб підприємства щодо виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року у справі № 523/6792/20 з накладенням електронного цифрового підпису з вказанням всіх необхідних реквізитів для ідентифікації, що додається на підтвердження оскільки ДП «ОМТП» станом на день направлення заяви навіть і не думало виконувати рішення суду, що набрало законної сили 22.05.2024року (а.с. 77-86).

В матеріалах справи наявні додаткові пояснення у справі представника відповідача ДП «ОМТП», вказав на те, що зі змісту постанови Приморського ВДВС від 02.207.2024 року вбачається, що виконавче провадження було відкрито лише в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 794 698,40 грн. На теперішній час рішення суду в цій частині виконане в примусовому порядку.

При цьому позивач не зверталась до органів ДВС з заявою про примусове виконання Постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 у цивільній справі №523/6792/20 в частині поновлення її на роботі, що свідчить про її незацікавленість у продовженні роботи в ДП «Одеський порт». Тобто, позивач не вважає, що її право на працю порушено з боку відповідача та не вживає передбачених законодавством засобів по примусовому виконанню судового рішення щодо поновлення її на роботі. Про відсутність наміру працювати в ДП «Одеський порт» також свідчить заява ОСОБА_1 від 28.05.2024 р. з проханням про її звільнення через відсутність можливості працювати через її знаходження за межами України.

Середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин (а.с.95-97).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, при цьому в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність позивача, підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача ДП «ОМТП» Пахомов К.Ю. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 13.04.2020 року наказом ДП «ОМТП» від 24.03.2020 № 86K 3-1 (зі змінами, які внесені наказом ДП «ОМТП» від 13.04.2020 № 102/К) ОСОБА_1 звільнено з роботи із займаної посади, відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року у цивільній справі №523/6792/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Одеський морський торгівельний порт»задоволено частково:

-Визнано недійсним і скасувати наказ № 86-К від 27.03.2020 року про звільнення ОСОБА_1 .

-Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді провідного інженера по роботі з контрагентами «Судноверф «Україна» ВСПДержавного підприємства «Одеський морський торгівельний порт».

-Стягнуто з Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт», код ЄДРПОУ: 01125666, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 794 698,40 грн. (сімсот дев`яносто чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім гривень 40 копійок). ( а.с.14-21).

Постанова набрала законної сили 22.05.2024 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року у цивільній справі №523/6792/20 виправлено описку в резолютивній частині постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року, вказано в ній про скасування рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2023 року ( а.с.2-23).

Згідно копії адвокатського запиту ОСОБА_3 до ДП «ОМТП», остання просила надати завірену копію наказу ДП «ОМТП» згідно з яким ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді провідного інженера по роботі з державного підприємства контрагентами «Судноверф «Україна» ВСП «Одеський морський торговельний порт» згідно з постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 у цивільній справі № 523/6792/20, яка набрала законної сили 22.05.2024 року ( а.с.36-37).

Як вбачаєтьсяз відповідіна адвокатськийзапит ДП«ОМТП» у зв`язку із тим, що гр. ОСОБА_1 особисто не з`являлась та не зверталась до відділу адміністрування та адаптації персоналу ДП «Одеський порт», у підприємства були відсутні підстави для видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді провідного інженера по роботі з контрагентами «Судноверф «Україна» ВСП Державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» ( а.с.26).

02липня 2024року головнимдержавним виконавцемПриморського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Жорновим П.В.відкрито виконавчепровадження ВП№ 75431059по виконаннюВиконавчого листа№ 523/6792/20виданого 22.05.2024 рокуСуворовським районнимсудом м.Одеси простягнення з ДП«ОМТП» на користь ОСОБА_1 794 698,40 грн. (а.с.103-104)

09 липня 2024 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим П. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку фактичним виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача середній заробітокза часвимушеного прогулув сумі794698,40грн.( а.с.100-101).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач в порушення ч. 1 ст. 235 КЗпП України не видав наказ про поновлення її на роботі та просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду. При цьому розрахунок середнього заробітку позивачем до позовної заяви не доданий, зазначаючи в позовній заяві ціну позову у розмірі 15166,00 грн. позивач не обгрунтувала шляхи її утворення.

Відповідно достатті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першоюстатті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частина другастатті 235 КЗпП Українивизначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положеннястатті 236 КЗпП Українивстановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З наведених норм вбачається, що відповідач зобов`язаний був добровільно виконати рішення суду про поновлення позивача на посаді, оскільки це його законодавчо встановлений обов`язок та самостійно визначити відповідну посаду для позивача.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, згідно ізстаттею 236 Кодексу законів про працю України, проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із нормКонституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставістатті 236 Кодексу законів про працю Українисуду належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18.

Відповідно до частини другоїстатті 65 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1,5ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.

Судом достовірно встановлено, та не заперечувалось сторонами, що рішення суду про поновлення позивача на роботі на час прийняття судом даного рішення не виконано.

При цьому, без наказу про поновлення на роботі позивача, суд позбавлений можливості встановити період затримки виконання постанови Одеського апеляційного суду від 22.05.2024 року, який обмежується датою видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період, що відповідає правовим позиціям викладеним вище.

Період затримки виконання рішення суду зазначений позивачем у позовній заяві, а саме 13 днів, не відповідає встановленим обставинам справи та не підтверджений доказами.

Суд констатує, що позовні вимоги позивача стосуються стягнення належної їй заробітної плати, які, відповідно достатті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 10 травня 2022 року у справі №369/3013/20, від26 травня 2022 року у справі №420/10861/21.

Однак, захист права позивача саме у такий спосіб призведе до необхідності повторного звернення до суду з аналогічною позовною вимогою до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, що не є ефективним захистом.

Таким чином, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, при цьому, за відсутні наказу про поновлення, визначити такий період на даний час не представляється можливим та відповідно провести розрахунок належних до стягнення сум, суд вважає позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.10.2024 року.

Суддя: