Рішення № 122453201, 17.10.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/19551/24

Провадження № 2-а/947/163/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 року

_______________________

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

представника позивача Неділько С.М.,

представника відповідача Польщіної Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі справу за адміністративним позовом представника позивача громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 адвоката Киреєвої Наталії Сергіївни до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року громадянин Республіки Індія ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову №000906 від 13.05.2024 року, винесену державним інспектором з охорони природного навколишнього середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Бондаревським Костянтином Борисовичем, про накладення адміністративного стягнення на громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 за ст. 59-1 КУпАП у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 за ст. 59-1 КУпАП на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки з судна «GRIFFIN T», IMO 9390537, прапор Барбадосу, зареєстрований власник компанія OCEANPALMCORP (далі «судно») стався витік пальмової олії, проте жодних речовин 13.05.2024 року з судна скинуто не було, відповідач не довів належними та допустимими доказами факт засмічення і забруднення акваторії Південної філії ДП «АМПУ`внаслідок скидів з судна, вини позивача у скиданні пальмової олії з судна, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та відповідними наслідками. Крім того, позивач посилається на те, що йому рідною або принаймні зрозумілою для нього мовою права, зміст протоколу та постанови, зміст ст. 59-1 КУпАП не роз`яснювалися, а також на порушення інших прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.06.2024року заяву представникапозивача громадянинаРеспубліки Індія ОСОБА_1 адвокатаКиреєвої НаталіїСергіївни пропоновлення пропущеногостроку зверненнядо адміністративногосуду булозадоволено.Поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

16.07.2024 року від представника відповідача Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Польщіної Тетяни Леонідівни надійшов відзив на адміністративний позов, у якому вона зазначила, що заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та неправомірними з тих підстав, що позивача було ознайомлено із протоколом, роз`яснено йому права, позивач визнав обставини події за фактом вчинення інкримінованого йому правопорушення забруднення територіальних та внутрішніх морських вод України внаслідок скиду із судна в акваторію Південної філії ДП «АМПУ» пальмової олії, що підтверджується заявою старшого помічника капітана судна від 13.05.2024 року. Також представник відповідача посилалася на зміст листа Українського вантажного бюро та висновки Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.01.2023 по справі №916/1287/20.

У наданій 25.07.2024 року суду відповіді на відзив, позивач зазначає, що не погоджується з твердженнями представника відповідача викладеними у відзиві, просить скасувати оскаржувану постанову та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2024 року позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.10.2024 року представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши показання свідка та пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.05.2024 року під час проведення вантажної операції з вивантаження м`якої пальмової середньої фракції (далі «пальмова олія») з судна, внаслідок пошкодження обладнання судна стався витік пальмової олії в акваторію морського порту «Південний». Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, зі Звіту про інспекцію № UJ28308 від 17.05.2024 року вбачається, що 13.05.2024 року о 00:30 год. (за місцевим часом) було завершено вивантаження пальмової олії.13.05.2024 року о 01:05 год. (за місцевим часом) було розпочато продувку вантажної лінії (гнучкого шлангу) Л1. Продувку було зупинено 13.05.2024 року о 01:05 год. (за місцевим часом) через витік олії на палубу/за борт.

Зі Звіту про інспекцію № UJ28308 від 17.05.2024 року (п.п. 6.11-6.15) також вбачається, що згідно з наданим Журналом вантажних операцій судна, на сторінках за датою 13.05.2024 року наявні записи тільки щодо вантажних операцій, які кодуються літерою «С». Записи щодо інших операцій, а саме записи стосовно скидання відпрацьованих промивних вод з танків (кодова літера «F»), прийому баласту у вантажні танки (кодова літера «G»), скидання баластної води з вантажних танків (кодова літера «H») відсутні. Згідно з наданим капітаном судна Звітом капітана судна (додаток № 15 до Звіту про інспекцію), інцидент стався о 01:05 за місцевим часом 13.05.2024 року під час продування лінії повітрям, таким чином, інцидент стався під час вантажних операцій (згідно з визначенням процедури зачищення (продування) в Керівництві з методів і пристроїв). У Листі-Протесті, що був виданий сюрвейером Бюро Верітас (додаток № 12 до Звіту про інспекцію) вказано, що інцидент з витоком вантажу олії стався під час операції продування, яка є частиною вантажних операцій (згідно з визначенням процедури зачищення (продування) в Керівництві з методів і пристроїв), тобто під час вантажних операцій. Згідно з наданим Журналом операцій з водяним баластом, за часом виникнення інциденту з витоком вантажу пальмової олії у журналі немає відміток про скидання баластних вод в море. Беручи до уваги вищевказане та на підставі вивчення наданих документів, що були видані/надані капітаном судна, а також Листа-Протесту, що був виданий сюрвейером Бюро Верітас (BureauVeritas) і за результатами виявленого в процесі інспекції / візуального огляду, а також за результатами опитування капітана, сюрвеєр ТОВ «АСІ Україна» дійшов висновку, що інцидент, який стався, пов`язаний із витоком вантажу пальмової олії, а не з відкачуванням (скиданням, зливом) баластних або стічних вод.

Вищевказаний Звіт про інспекцію складений ТОВ «АСІ УКРАЇНА» - підрозділом Алекс Стюарт Інтернешенл Корпорейшн / Ел Ел Сі [AlexStewartInternationalCorporation / LLC], що уповноважений здійснювати інспектування вантажів, а також має акредитовану Національним агентством з акредитації України науково-випробувальну лабораторію. Позивачем було надано до суду документи, які підтверджують належну реєстрацію, акредитацію ТОВ «АСІ УКРАЇНА», відповідність його діяльності встановленим нормам, стандартам та усталеній практиці в галузі.

У якості додатків до Звіту про інспекцію № UJ28308 від 17.05.2024 року долучено, зокрема, витяги з Журналу вантажних операцій, Журналу операцій з водяним баластом, Керівництва з методів і пристроїв (ProceduresAndArrangementsManual). Дані докази належним чином підтверджують, що з 07.05.2024 року (коли відбулося скидання баластних вод під час навантажувальних операцій в Туреччині) і до моменту виходу судна з Морського порту «Південний», що відбулося 06.08.2024 року, скидання з судна залишків шкідливих рідких речовин, баластних вод, промивних вод, інших вод та сумішей, що містять шкідливі рідкі речовини певної категорії в розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції Міжнародноїконвенціїпро запобігання забрудненню з суден 1973 року зі змінами, внесеними Протоколом 1978 року (далі «Конвенція МАРПОЛ 73/78»), не відбулося жодного разу.

З Розділу 3 (Процедури розвантажування вантажу та зачистки танків) наданого до суду витягу з Керівництва з методів і пристроїв NVS-5401-01-1 (відповідно до MARPOL 73/78 Додаток ІІ) вбачається, що продування є частиною вантажних операцій. Відповідно до п. 3.3.3 Керівництва з методів і пристроїв, процедура зачистки (продування) вантажопроводів полягає в наступному: стиснене повітря подається з палубного повітропроводу до основного вантажного трубопроводу за допомогою гнучкого шланга, з`єднаного з повітряним клапаном для маніфольда. При цьому процедури щодо очищення вантажних танків, скидання залишків, баластування та дебаластування врегульовано Розділом 4 Керівництва з методів і пристроїв, що свідчить про розмежування продування гнучких шлангів як етапу вантажних операцій та очищення вантажних танків, яке передбачає скидання залишків.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи відповідей ТОВ «ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА» від 05.06.2024 року та від 08.07.2024 року на адвокатські запити суд встановив, що відповідно до затвердженої технологічної карти, останнім етапом прийому тропічних олій із судна в резервуари терміналу є продування повітрям гнучких шлангів зливної магістралі з судна з подальшим демонтажем гнучких шлангів, і інцидент 13.05.2024 року трапився при прийомі вантажу з судна на останній стадії, яка є обов`язковою, згідно з затвердженою технологією процесу: після закінчення зливу проводиться продування повітрям гнучких шлангів зливної магістралі з судна з подальшим демонтажем гнучких шлангів.

13.05.2024 року начальник відділу екологічної безпеки Південної філії ДП «АМПУ» Олександр Мороз здійснив відбір проб фонових показників якості води акваторії порту, що підтверджується копією відповідного акту. Згідно з актом прийому-передачі проб води № 75 від 13.05.2024 року, ТОВ «ЛІМІТ ПЛЮС» з метою визначення якості води та кількості в ній хімічних сполук і речовин отримано пробу поверхневого шару морської води. Згідно з протоколом № 75 вимірювань показників складу та властивостей проб води від 14.05.2024 року, а також з результатами проведення лабораторних досліджень фонових показників якості води в акваторії морського порту «Південний», результати вимірювань не перевищують гранично допустимі концентрації.

Суд відхиляє надані у якості доказів акт обстеження акваторії та відбору проб в місці забруднення та акт перевірки якості води, складені на підставі Порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 828 (далі «Порядок № 828») та Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого постановою КМУ № 670 від 17.07.2019 року (далі «Порядок № 670»), аналіз змісту яких свідчить, що останні визначають механізм перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу з метою встановлення джерела забруднення внутрішніх морських вод та територіального моря внаслідок скиду стічних, лляльних, баластних вод.

Зміст Порядку № 828 та Порядку № 670 свідчить про те, що вони застосовуються у разі забруднення внутрішніх морських вод та територіального моря внаслідок скиду стічних, лляльних, баластних вод, натомість обставини даної справи свідчать про те, що стався витік пальмової олії, як вантажу, під час завершальної стадії її розвантаження. При цьому визначені Порядком № 828 та Порядком № 670 процедури взяття проб не були дотримані, оскільки не було проведено відбір проб вод на судні.

Судом також враховано відсутність в акті перевірки якості води результатів інструментально-лабораторних досліджень проб фонових показників води, що свідчить про те, що процедура порівняння результатів проб води у місці забруднення із фоновими показниками якості води акваторії порту проведена не була.

Станом на 16.05.2024 року розлив пальмової олії було повністю ліквідовано працівниками Південної філії ДП «АМПУ», розлиту пальмову олію зібрано, за межі бонового загородження пальмова олія не потрапила, що підтверджується Протоколом № 8 засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій Південної філії ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) від 16.05.2024 року.

Шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, у вигляді витрат та послуг, понесених та наданих ДП «АМПУ» в особі Південної філії ДП «АМПУ» у зв`язку з ліквідацією наслідків розливу, що відбувся 13.05.2024 при вивантаженні пальмової олії з судна, було відшкодовано морським агентом судна (ТОВ «Одемара») 21.05.2024 року та 22.05.2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю ДП «АМПУ» від 15.07.2024 року на адвокатський запит.

13.05.2024 року державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Бондаревський Костянтин Борисович склав протокол № 000906 про адміністративне правопорушення від 13.05.2024 року. Того ж дня було винесено постанову № 000906 від 13.05.2024 року, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 59-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України (далі «ВК України»), відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод.

Частиною 1 ст. 59-1 КУпАП передбачено, що забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти п`яти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, предметом доказування у даній справі є факт скидання з судна вантажу пальмової олії в акваторію Південної філії ДП «АМПУ»; факт забруднення і засмічення акваторії Південної філії ДП «АМПУ» саме внаслідок скидання вантажу пальмової олії з судна, тобто причинно-наслідковий зв`язок між скиданням з судна вантажу пальмової олії та погіршенням якості води; відсутність дозволу на скиди спеціально уповноважених на те державних органів або порушення встановлених правил скидання з суден.

Отже, відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, настає саме за забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, а тому для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 59-1 встановленню підлягає факт вчинення позивачем саме цих дій тайого вина у настанні відповідних наслідків.

Стаття 59 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища.

З метою виокремлення спеціального кваліфікованого складу порушення правил охорони водних ресурсів законодавець доповнив Кодекс статтею 59-1, частина перша якої передбачає адміністративну відповідальність саме за забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил.

Об`єктивна сторона означених правопорушень, тобто зовнішні ознаки та обставини, які характеризують адміністративне правопорушення, є відмінною.

Так, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого положенням ст. 59 КУпАП, полягає у забрудненні і засміченні вод, порушенні водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію ґрунтів та інші шкідливі явища. Натомість об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, полягає у забрудненні і засміченні територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил.

Відтак, для встановлення наявності або відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, необхідно з`ясувати дійсний зміст поняття «скидання», а також його співвідношення з поняттям «витік». Крім того, необхідно встановити, порушення яких саме правил скидання та/або неотримання якого саме дозволу є підставою притягнення до відповідальності.

Чинне законодавство України чітко розмежовує поняття «скидання»/«скид» та «витік», що вбачається, зокрема, з положень Кодексу торговельного мореплавства України (далі «КТМ України»), ВК України, Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 269 (далі «Правила № 269»), Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465 (далі «Правила № 465»).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 304 КТМ України, власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря (далі забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КТМ України, відповідальність власника судна місткістю не більше 5000 одиниць за шкоду від забруднення внаслідок витоку або скиду забруднюючих речовин з його судна обмежується відносно однієї події або декількох подій, викликаних однією і тією ж причиною, загальною сумою три мільйони розрахункових одиниць, а для судна, місткість якого перевищує зазначену вище, додається 420 розрахункових одиниць за кожну наступну одиницю місткості.

У ВК України поняття «скидання» вживається, зокрема, в ч. 1 ст. 102, ч.ч. 3-7 ст. 67, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38, ч.ч. 1-3 ст. 41.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 102 ВК України, у внутрішні морські води і територіальне море забороняється скидання з суден, засобів для розваг на воді, стаціонарних та плавучих платформ, а також повітряних суден хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин, радіоактивних або інших відходів, матеріалів, предметів та сміття, що можуть спричинити забруднення моря (крім скидання, що здійснюється відповідно достатті 67цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 67 ВК України, скидання з суден нафти, нафтовмісних сумішей, шкідливих рідких речовин, вантажних та експлуатаційних відходів і сміття (крім харчових відходів) у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, на інших водних шляхах загального користування забороняється. Скидання чистого водяного баласту з суден здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення. Скидання чистого водяного баласту на внутрішніх водних шляхах забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 ВК України, скидання з суден харчових відходів здійснюється з дотриманням вимогМіжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненоїПротоколом 1978 рокудо неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 67 ВК України, скидання з суден стічних вод дозволяється у територіальному морі, внутрішніх морських водах, на інших водних шляхах загального користування, в акваторіях морських портів без обмежень на ходу і під час стоянки суден, за умови їх оброблення та знезараження в суднових установках відповідно до вимогМіжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненоїПротоколом 1978 рокудо неї, або відповідно до технічних вимог до суден внутрішнього плавання, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Відповідно до ч. 6 ст. 67 ВК України, у територіальному морі, внутрішніх морських водах, на інших водних шляхах загального користування, в акваторіях морських портів дозволяється скидання з суден ізольованого баласту, якщо він прийнятий на судно в межах вод басейнів Чорного та Азовського морів або якщо цей водяний баласт замінено під час прямування судном настільки далеко від найближчого берега, наскільки це можливо, але на відстані не менше 50 морських миль від найближчого берега та в місцях із глибиною не менше 200 метрів, або якщо цей водяний баласт знешкоджений (знезаражений) у судновій системі поводження з баластними водами, що відповідає вимогам міжнародних конвенцій у сфері торговельного мореплавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 67 ВК України, у цій статті терміни «ізольований баласт», «нафта», «нафтовмісна суміш», «сміття», «стічні води», «чистий баласт», «шкідлива рідка речовина» вживаються у значеннях, наведених уМіжнародній конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненоїПротоколом 1978 рокудо неї.

Тобто, з аналізу наведених вище положень ВК України вбачається, що, імплементувавши норми Конвенції МАРПОЛ 73/78, цей Кодекс встановлює вимоги до операційного процесу скидання з судна стічних, баластових вод та інших вод, що містять шкідливі рідкі речовини, відходи та сміття. Термін «скидання» застосовується в значенні нормативно врегульованого операційного процесу, що здійснюється в ході очищення танків або дебаластування та відповідно до встановлених Конвенцією МАРПОЛ 73/78 та національними нормативно-правовими актами правил, що вбачається з положень ст. 67 ВК України.

Кваліфікація процесу скидання як цілеспрямованого нормативно-врегульованого процесу, який не може ототожнюватися з витоком вантажу з судна, що стався внаслідок пошкодження судна або його обладнання під час вантажних операцій, підтверджується також наступними положеннями ВК України: щодо скидання як виду спеціального водокористування (ч. 1 ст. 48 ВК України), щодо встановлення нормативів гранично допустимого скидання (п. 3 ч. 1 ст. 35, ч.ч. 1-2 ст. 38 ВК України), щодо отримання дозволу на здійснення скидання (ч.ч. 1-3 ст. 41 ВК України), щодо правового регулювання скидання зворотніх вод (глава 14 ВК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Отже, у відповідності до положень ч. 1 ст. 48 ВК України можна дійти висновку, що скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти як вид спеціального водокористування може здійснюватися лише умисно та з певною метою. Наприклад, у випадку скидання з суден шкідливих рідких речових категорії Y у розуміння Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ до Конвенції МАРПОЛ 73/78 такою метою фактично є здійснення очищення танків або дебаластування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ВК України, у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються, зокрема, нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ВК України,нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 ВК України, порядок розробки нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, з аналізу вищенаведених норм ВК України вбачається, що скидання забруднюючих речовин, відповідно до норм ВК України, допускається згідно з встановленими нормативами гранично допустимого скидання, які не підлягають застосуванню у разі аварійного витоку рідкої речовини з судна при проведенні вантажних операцій і в цілому не передбачені для таких випадків.

Відповідно до переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується, затверджених Постановою КМУ від 11.09.1996 року № 1100 «Про затвердження Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти та перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується», пальмова олія не відноситься до переліку забруднюючих речовин, скидання яких у водні об`єкти нормується.

Отримання дозволу на аварійний витік вантажу при здійснені вантажних операцій є не можливим за своєю сутністю, адже подібна ситуація є непередбачуваною та знаходиться поза межами контролю будь-якими особами, а відтак неможливо будь-яким чином її нормативно врегулювати, окрім як встановити алгоритм дій з ліквідації наслідків такого витоку.

Отримання дозволу на спеціальне водокористування, видом якого є скидання, передбачено також ст. 49 ВК України. У вказаній статті термін «скидання» також вживається для позначення умисного, цілеспрямованого операційного процесу, проте не аварійного витоку вантажу.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, адміністративним правопорушенням є забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил. Відтак, прослідковується логіка законодавця та відповідність наведених вище положень ВК України положенням ст. 59-1 КУпАП.

Так, статті 35, 38 ВК України передбачають встановлення нормативів гранично допустимого скидання, стаття 41 ВК України передбачає отримання дозволу спеціально уповноважених на те державних органів, тоді як ст. 59-1 КУпАП встановлює відповідальність за здійснення скидів без відповідного дозволу або з порушенням відповідних правил. При цьому ні встановлення правил, ні отримання дозволу на аварійний витік вантажу з судна не є можливими за своєю сутністю (за визначенням).

Главою 14 ВК України врегульовано умови скидання зворотних вод у водні об`єкти. Норми, закріплені в даній главі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, проте їх системний аналіз дозволяє дійти висновку, що термін «скидання» у значенні, в якому він вживається в главі 14 ВК України, також не є тотожним або навіть подібним за значенням з терміном «витік». Про це свідчить зміст . 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч.ч. 1, 2 ст. 73ВК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 70 ВК України, скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ВК України, у разі перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі водні об`єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 ВК України, підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов`язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об`єкти. Умови скидання цих вод у водні об`єкти встановлюються обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Виходячи з системного аналізу наведених вище положень ВК України, можна дійти висновку, що термін «скидання» застосовується у ВК України для позначення контрольованого та здійснюваного умисно і цілеспрямовано в порядку, встановленому Конвенцією МАРПОЛ 73/78 та національними нормативно-правовими актами, операційного процесу, в результаті якого (коли йдеться про скидання з суден) залишки віднесених до певної категорії шкідливих рідких речовин, баластні води, промивні води або інші суміші, що містять такі речовини, потрапляють до морського середовища в ході здійснення операцій з очищення танків або дебаластування при нормальній експлуатації судна.

Ще одним нормативно-правовим актом, аналіз положень якого дозволяє встановити значення поняття «скидання», є Правила № 269. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на порушення позивачем положень Правил № 269, як на підставу притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до абзацу 15 пункту 3Правил № 269, які прийняті на виконання статті 102 ВК України, «скидання із суден» - це будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення.

Забруднююча речовина, відповідно до абзацу 10 пункту 3 Правил № 269, - це речовина, яка привноситься у водний об`єкт у результаті господарської діяльності людини.

Разом з тим, Додаток 1 Правил № 269 передбачає, що будь-яке скидання забруднюючих речовин категорій X, Y та Z у внутрішні морські води та територіальне море України заборонено. При цьому єдиним нормативним актом, що містить визначення шкідливих рідких речовин відповідних категорій, є Конвенція МАРПОЛ 73/78.

Тобто, «забруднююча речовина», заборону на скидання якої встановлено Правилами № 269, - це «шкідлива рідка речовина» у розумінні Конвенції МАРПОЛ 73/78. Тому «скидання з суден забруднюючих речовин», про які йдеться в Правилах № 269, стосується скидання шкідливих рідких речовин категорії X, Y, Z у розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту та щодо яких діють обмеження на якість та кількість скидання в морське середовище.

Відповідно до п. 4 Правил № 269, заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України: вантажів, які перевозяться навалом, насипом чи у зрідженому стані; твердих забруднюючих речовин (відходів); вод, які містять забруднюючі речовини, зазначені в додатку 1 до цих Правил, крім вод після охолодження суднових механізмів, стічних вод, скидання яких здійснюється згідно з п. 5 цих Правил. Операції з ізольованим баластом здійснюються відповідно до Конвенції МАРПОЛ 73/78.

Разом з тим, зі змісту наведеного вище п. 4 Правил № 269 вбачається, що даний пункт не встановлює правил скидання із суден, порушення яких могло б слугувати підставою притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Додаток 1 до Правил № 269 встановлює вимоги щодо скидання забруднюючих речовин, зокрема забруднюючих речовин категорій X, Y та Z, у внутрішні морські води та територіальне море України в процесі нормальної експлуатації суден. Отже, скидання може здійснюватися в процесі нормальної експлуатації суден, і лише щодо такого скидання можуть бути встановлені певні правила, порушення яких формує склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Крім того,п.4Правил №269розмежовує поняття«вантаж» та«води,які містятьзабруднюючі речовини,зазначені вдодатку 1до цихПравил».Термін «забруднюючіречовини»,який використовуєтьсяв Правилах№ 269,фактично єтотожним терміну«шкідлива рідкаречовина» врозумінні ДодаткуІІ КонвенціїМАРПОЛ 73/78,адже Додаток1Правил №269передбачає віднесеннязабруднюючих речовиндо категорійX,Yта Z.Отже,потрапляння вантажуз суднав морепід часздійснення вантажнихоперацій неможе бутикваліфіковане якскидання шкідливоїрідкої речовини(забруднюючоїречовини відповіднодо термінологіїПравил №269)категорії X,Y,Zв розумінніПравила 6Глави 2Додатку ІІКонвенції МАРПОЛ73/78. При цьому нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у внутрішніх морських водах та територіальному морі України встановлені в Додатку 2 Правил № 269 та не містять у своєму переліку пальмову олію чи її компонентів. Отже, поняття «скидання», яке вживається в Правилах № 269, не є тотожним поняттю «витік вантажу».

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція МАРПОЛ 73/78 є міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України і який набрав чинності в установленому законом порядку, тому її норми превалюють над актами національного законодавства. Відтак, при тлумаченні поняття «скидання» застосуванню підлягають положення Конвенції МАРПОЛ 73/78.

Відповідно до визначення поняття «скидання» в п. а ч. 3 ст. 2 Конвенції МАРПОЛ 73/78, «скидання» стосовно шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини, означає будь-яке скидання з судна, якими б причинами воно не викликалося, і включає будь-який витік, видалення, розлив, протікання, відкачку, виділення або спорожнювання.

Отже, у розумінні Конвенції МАРПОЛ 73/78 термін «скидання» підлягає застосуванню лише щодо шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. При цьому під «шкідливою речовиною», як вбачається з ч. 2 ст. 2 Конвенції МАРПОЛ 73/78, слід розуміти «будь-яку речовину, яка при попаданні в море здатна створити небезпеку для здоров`я людей, завдати шкоди живим ресурсам, морській флорі і фауні, погіршити умови відпочинку або перешкодити іншим видам правомірного використання моря, і включає будь-яку речовину, що підлягає контролювідповідно до цієї Конвенції», зокрема, шкідливу рідку речовину за категоріями X, Y, Z у розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78. З аналізу вказаного правила вбачається, що такі шкідливі рідкі речовини відносяться до даних категорій за умови, якщо планується або вже відбулося їх скидання в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту.

Крім того, скидання вантажу, за умови нормальної експлуатації судна, не є можливим ані у відповідності до вимог Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78, ані з порушенням її вимог, адже скидання вантажу неможливе за своїм визначенням, відповідно, Конвенція чи будь-який інший документ не може встановлювати правила, вимоги, стандарти для такого скидання. Відтак, мета і предмет правового регулювання Конвенції МАРПОЛ 73/78, а також поділу речовин на категорії X, Y, Z полягає саме у встановленні правил, вимог, стандартів для поводження з залишками та їх скидання в море в результаті операцій з очищення танків або скидання баласту.

Враховуючи, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що вантаж пальмової олії, який потрапив в море внаслідок витоку з судна, є шкідливою рідкою речовиною категорії Y, а також що згідно з Конвенцією МАРПОЛ 73/78 скидання стосується саме шкідливих рідких речовин певної категорії X, Y, Z, для повного та всебічного встановлення обставин у справі суд вважає також за необхідне визначити, що є «шкідливою рідкою речовиною категорії Y».

Згідно з Конвенцією МАРПОЛ 73/78, «шкідлива рідка речовина» означає будь-яку речовину, зазначену в колонці категорії забруднювача глави 17 або 18 Міжнародного кодексу з хімовозів або тимчасово оцінену відповідно до положень правила 6.3 як таку, що відноситься до категорії X, Y або Z.

Глава 17 Міжнародного кодексу з хімовозів містить таблицю з переліком речовин. Відповідно до Пояснень до глави 17, в колонці «c» вказано категорію забруднювача літери X, Y або Z, які означають категорію забруднювача, присвоєну кожному матеріалу згідно з Додатком ІІ до Конвенції MARPOL 73/78.

Отже, віднесення речовин, які зазначені в таблиці глави 17 або 18 Міжнародного кодексу з хімовозів, до певної категорії X, Y або Z здійснюється відповідно до положень Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції MARPOL 73/78.

Згідно з положеннями Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції MARPOL 73/78, для цілей правил даного Додатку шкідливі рідкі речовини поділяються на чотири категорії. До категорії Y належать шкідливі рідкі речовини, які, якщо вони скинуті в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту, вважаються такими, що становлять небезпеку або для морських ресурсів, або для здоров`я людини, або завдають шкоди благоустрою або іншим законним видам використання моря, та у зв`язку з цим, виправдовують обмеження на якість та кількість скидання в морське середовище.

З системного тлумачення Конвенції МАРПОЛ 73/78 в цілому та Додатку ІІ зокрема, вбачається, що цілями Додатку ІІ є запобігання забрудненню шкідливими рідкими речовинами, що перевозяться наливом, в результаті їх скидання в море в процесі очищення танків або скидання баласту, а також для встановлення заборон або обмежень на якість та кількість скидання в морське середовище.

Правило 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 встановлює перелік категорій шкідливих рідких речовин, визначаючи при цьому їх обов`язкову кваліфікуючу ознаку: вони можуть бути віднесені до шкідливих рідких речовин категорії X, Y або Z лише у тому випадку, якщо планується або вже відбулося скидання баластних вод, промивних вод або інших сумішей, які містять залишки шкідливих рідких речовин, або таких залишків в море в результаті операцій з очищення танків або скидання баласту, а також якщо вони можуть призвести до відповідних негативних наслідків у випадку, якщо будуть скинуті в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту.

Шкідлива рідка речовина категорії Y у розумінні Правила 6 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 не є поняттям, тотожним поняттю вантаж. Правила, вимоги, стандарти, встановлені Додатком ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78, підлягають застосуванню саме до шкідливих рідких речовин категорії Y у розумінні Правила 6 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78. При цьому з Правила 13 Глави 5 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 чітко вбачається, що вимоги встановлено лише до скидання залишків шкідливих рідких речовин або баластних вод, промивних вод чи інших сумішей, що містять такі речовини, але не до скидання вантажу.

Відповідач також посилається на лист Українського вантажного бюро від 02.08.2013 р. № 25/8-032.13.

Судом встановлено, що даний лист підготовлено Відокремленим структурним підрозділом «Українське вантажне бюро» Державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» (далі «Українське вантажне бюро»), який станом на теперішній час є припиненим, а саме Державне підприємство відповідно до наказу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 11.05.2022 року № 123 «Про реорганізацію державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом» перебуває в процесі реорганізації шляхом припинення юридичної особи.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що Українське вантажне бюро, діяльність якого була припинена, мало чи має повноваження здійснювати тлумачення положень Конвенції МАРПОЛ 73/78. Крім того, лист Українського вантажного бюро складено російською мовою, і він використовується в діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), а також надано до суду без перекладу українською мовою.

Разом з тим, суд встановив, що в листі Українського вантажного бюро вказано наступне: «Відповідно до Правила 6 Додатку ІІ МАРПОЛ пальмова та соняшникова належать до категорії забруднення Y, тобто до шкідливих рідких речовин, які, якщо вони скинуті в море в процесі очищення танків або зливу баласту, становлять небезпеку або для морських ресурсів, або для здоров`я людини, або завдають шкоди природній привабливості моря в якості місця відпочинку або іншим законним видам використання моря, та у зв`язку з цим, виправдовують обмеження про якість та кількість скидання в морське середовище».

Отже, в листі процитовані положення Правила 6 Додатку ІІ МАРПОЛ 73/78. Посилаючись на вказаний лист, відповідач фактично підтверджує визначення шкідливої рідкої речовини категорії Y та обов`язкові умови для ідентифікації такої речовини «якщо вони скинуті в море в процесі очищення танків або зливу баласту».

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що вантаж пальмової олії, який потрапив в море з судна, є шкідливою рідкою речовиною категорії Y, оскільки відсутні докази того, що речовина була цілеспрямовано скинута в море в процесі очищення танків або зливу баласту.

Відповідно до п. 1 Підрозділу 3 Розділу ІІ Правил реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, у морських і річкових портах та терміналах, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 17.10.2023 року № 956, реєстрація операцій із шкідливими рідкими речовинами та сумішами, в яких містяться такі речовини, на морських танкерах-хімовозах та танкерах-хімовозах змішаного плавання будь-якої місткості здійснюється у журналі вантажних операцій для суден, що перевозять шкідливі рідкі речовини наливом, у порядку, встановленому MARPOL. Форма, правила ведення і строк зберігання журналу вантажних операцій для суден, що перевозять шкідливі рідкі речовини наливом, а також правила поводження з ним встановлені MARPOL.

Відповідні вимоги встановлено у Правилі 15 Глави 5 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78, яким передбачено, що кожне судно, до якого застосовується цей Додаток, забезпечується Журналом вантажних операцій. Після завершення будь-якої операції, зазначеної в доповненні 2 до цього Додатка, ця операція якнайшвидше реєструється в Журналі вантажних операцій.

Таким чином, будь-яка операція з шкідливою рідкою речовиною категорії Y у розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 та сумішами, що містять таку речовину, підлягають реєстрації у суднових документах, зокрема в журналі вантажних операцій.

Вказані положення та вимоги щодо реєстрації операцій із забруднюючими речовинами на судні кореспондуються з положеннями абз. 2 п. 8 Правил № 269, в яких чітко вказано, що операції з забруднюючими речовинами, в тому числі з водами, що їх містять, та сміттям, які проводяться на суднах та суднах-збирачах, підлягають обов`язковій реєстрації у суднових документах.

Разом з тим, як встановлено судом за результатами допиту державного інспектора Бондаревського К.Б., в якості свідка, він не досліджував Журнал вантажних операцій та Журнал операцій з водяним баластом.

Також судом встановлено, що, згідно з положеннями Правила 3 Глави 1 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78, вимоги Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 не застосовуються до скидання в море шкідливих рідких речовин або сумішей, що містять такі речовини, якщо таке скидання відбувається внаслідок пошкодження судна або його обладнання за умови, що після пошкодження судна або виявлення скидання, що сталося, було вжито всіх розумних завбачливих заходів для запобігання або зведення до мінімуму такого скидання, за винятком випадків, коли судновласник або капітан діяли або з наміром заподіяти ушкодження судну, або безвідповідально і розуміючи, що це може призвести до його пошкодження.

Таким чином, правила Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 не підлягають застосуванню, оскільки витік пальмової олії відбувся внаслідок пошкодження обладнання судна, а саме гумової прокладки на з`єднанні гнучкого шлангу терміналу та трубопроводу на судні. При цьому було вжито всіх розумних завбачливих заходів для запобігання або зведення до мінімуму такого скидання, зокрема, встановлено бонове загородження навколо судна, ліквідовано розлив пальмової олії, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що шкідливою рідкою речовиною категорії Y у розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 та для цілей Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78 є залишки вантажу, що перевозився на судні, або баластні води, промивні води чи інші суміші, що містять таку речовину, якщо передбачається або відбулося їх скидання в море в результаті операцій з очищення танків або скидання баласту, і ніяк не чистий вантаж. Саме до порядку поводження з такими речовинами / сумішами застосовується термін «скидання».

Таким чином, пальмова олія як чистий вантаж не може відноситися до шкідливих рідких речовин категорії Y у розумінні Конвенції МАРПОЛ 73/78, тому що вона не була скинута в море в результаті операцій з очищення танків або зливу баласту, не потрапила в море у вигляді залишків в результаті очищення резервуарів або дебаластування. Натомість, пальмова олія потрапила в море у вигляді чистого вантажу внаслідок пошкодження обладнання судна (гумової прокладки на з`єднанні гнучкого шлангу терміналу та трубопроводу на судні). Саме ця аварійна ситуація призвела до витоку вантажу пальмової олії під час проведення вантажної операції. Тобто події скидання з судна не було, а відтак і діяння будь-яких осіб не може бути кваліфіковано як «здійснення скидання».

Наведені вище висновки, яких дійшов суд, відповідають Висновку експерта з питань права за супровідним листом НУ «ОЮА» №1133-47 від 08.08.2024 року, складеному визнаними фахівцями у галузі правад.ю.н., професором ОСОБА_3 та д.ю.н., професором ОСОБА_4 , який був долучений судом до матеріалів справи в порядку ст. 112 КАС України.

Так, експерти з питань права дійшли висновку, що поняття «скидання» та «витік» не є тотожними, і залежно від конкретних фактичних обставин потрапляння будь-яких речовин або сумішей в морське середовище має бути кваліфіковане або як витік, або як скидання, що тягне за собою різні правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Висновок експерта у галузі права стосується застосування аналогії закону, аналогії права у питаннях визначення розміру збитків та відшкодування збитків, завданих забрудненням навколишнього середовища внаслідок витоку з морських суден шкідливих речовин, залежно від категорій токсичності згідно з положеннями Додатку ІІ Конвенції MARPOL 73/78: X, Y, Z (зокрема, пальмової олії). При цьому окремі висновки експертів з питань праващодо визначення підстав застосування аналогії закону, аналогії права, а саме щодо можливості до спірних правовідносин за аналогією закону положень чинного законодавства України, якими врегульовано наслідки скидання речовин з суден, мають значення також для розгляду даної адміністративної справи та правової кваліфікації наслідків аварійного витоку вантажу з суден, а тому суд долучив його до матеріалів справи.

Крім того, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи офіційні документи Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ»), видані/складені в ході реалізації екологічної політики ДП «АМПУ» в межах наданих законом повноважень, функцій і завдань діяльності, встановив наступне. ДП «АМПУ» володіє повноваженнями, що передбачають необхідність практичного застосування і тлумачення норм права, передбачених Конвенцією МАРПОЛ 73/78 та відповідними законами України, зокрема, щодо значення терміну «скидання». Підхід ДП «АМПУ» до тлумачення поняття «скидання» можна з`ясувати за результатами системного аналізу наступних офіційних документів ДП «АМПУ»: Звіту про дієвість системи екологічного менеджменту ДП «АМПУ» за 2022 рік; Звіту про дієвість системи екологічного менеджменту ДП «АМПУ» за 2023 рік; Типового плану поводження з судновими відходами та залишками вантажу у морських портах України; Плану поводження з судновими відходами та залишками вантажу в ПФ ДП «АМПУ» (Адміністрації МП «Південний»), затвердженого наказом ПФ ДП «АМПУ» від 04.06.2018 року № 397 (зі змінами згідно з наказом ПФ ДП «АМПУ» від 02.07.2019 року № 191-ОД/27). Вказані документи визначають порядок поводження з судновими відходами та залишками вантажу згідно з вимогами Конвенції МАРПОЛ 73/78. Отже, згідно з підходом ДП «АМПУ», лише суднові відходи (води, які містять забруднюючі речовини, та сміття), у тому числі шкідливі рідкі речовини категорії Y, можуть бути скинуті з судна або передані до портових споруд.

Аналогічний підхід, згідно з яким скинутими з суден можуть бути лише відходи, проте не вантаж,застосовується також в Директиві Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/883 від 17 квітня 2019 року, згідно зі ст. 2 якої «суднові відходи» або «відходи із суден», зазначені у пункті 3, повинні вважатися відходами у розумінні пункту 1статті 3 Директиви 2008/98/ЄС.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Директиви 2008/98/ЄС, «відходи» означає будь-яку речовину чи предмет, яких володілець позбувається, або має намір чи зобов`язаний позбутися.

Близьке за змістом визначення поняття «відходи» закріплено також в національних нормативно-правових актах. Так, відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про управління відходами», відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Згідно з п. 34 Преамбули Директиви 2019/883, залишками вантажу вважають залишки нафтовмісного або шкідливого рідиноподібного вантажу, що виникли після операцій з очищення, до яких застосовуються норми скидання відходів із суден, передбачені додатками I та II доКонвенції МАРПОЛ.

Дане визначення терміну «залишки вантажу» корелюється з визначенням терміну «залишок» згідно з пунктом 12 Правила 1 Глави 1 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78, відповідно до якого «залишок» означає будь-яку шкідливу рідку речовину, яка залишається для подальшого видалення.

Таким чином, поводження з відходами, включаючи їх скидання з суден або передання до приймальних споруд, передбачає наявність у володільця відповідного наміру і може вчинятися лише умисно. Відтак, суб`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 59-1 КУпАП, передбачає наявність у особи прямого умислу на вчинення дій щодо скидання суднових відходів або залишків вантажу в процесі нормальної експлуатації судна.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Як встановлено за результатами допиту свідка ОСОБА_5 , в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 встановив наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі заяви старшого помічника капітана від 13.05.2024 року. При цьому, згідно з показаннями свідка, наявності прямого умислу у вчиненні адміністративного правопорушення він не встановив.

Проте суд відхиляє заяву старшого помічника капітана від 13.05.2024 року у якості доказу вини позивача, оскільки дана заява не є поясненнями позивача, а є заявою старшого помічника капітана судна, тоді як позивач, діючи як капітан судна, своїм підписом та печаткою лише засвідчив підпис старшого помічника капітана. Крім того, в заяві старшого помічника капітана судна від 13.05.2024 року відсутні будь-які свідчення про те, що з судна було скинуто будь-які речовини, у тому числі без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил.

Також відповідач посилається на сплату штрафу як на підставу визнання вини позивачем, проте судом встановлено, що оплата суми штрафу у розмірі 1190 грн. була проведена о 13:46 13.05.2024 року, тобто до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначеного на 14:00 того ж дня, а також що оплату штрафу здійснив не сам позивач, а морський агент.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КТМ України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до ч. 117 КТМ України, морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників мультимодального перевезення.

Отже, морський агент діє як представник судновласника, а не капітана судна, і на нього не покладено обов`язки та не надано повноваження оплачувати за капітана судна будь-які штрафи, накладені за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається з ч. 1 ст. 117 КТУ України, капітан судна може надати морському агенту розпорядження сплатити суми, пов`язані з перебуванням судна у порту, до яких не належать штрафи, накладені особисто на капітана.

Таким чином, дії винної особи могли б бути розцінені як «скидання із судна» та кваліфіковані за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП лише у тому разі, якби пальмова олія потрапила в морське середовище внаслідок умисного скиду (відведення) із судна її залишків, що утворилися в результаті очищення танків, або баластних вод, промивних вод чи інших сумішей, що містять залишки пальмової олії, в процесі очищення танків або дебаластування з порушенням встановлених правил скидання. Проте пальмова олія, яка перевозилася на судні, потрапила в морське середовище у вигляді чистого вантажу в результаті витоку, що стався під час проведення вантажної операції внаслідок пошкодження обладнання судна (гумової прокладки на з`єднанні гнучкого шлангу терміналу та трубопроводу на судні). Тому дії будь-яких осіб не підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Як встановлено судом в ході допиту державного інспектора БондаревськогоК.Б., який склав протокол та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, він ототожнює поняття «скидання» та «витік», що і призвело до неправильної кваліфікації дій позивача за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Крім того, для кваліфікації за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП винні дії мають полягати у здійсненні скидів без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів, що передбачає законодавчу можливість отримання такого дозволу, або у здійсненні таких скидів всупереч встановленим правилам, що передбачає наявність таких правил.

Диспозиція ч. 1 ст. 59-1 КУпАП є бланкетною. Правила скидання з суден шкідливих рідких речовин певної категорії, зокрема, Y, врегульовано Конвенцією МАРПОЛ 73/78, а саме Главою 5 (Правила 13-15), якою встановлено порядок здійснення експлуатаційних скидань залишків шкідливих рідких речовин певної категорії у розумінні Правила 6 Глави 2 Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78. На національному рівні спеціальні правила здійснення скидання з суден встановлено в Державних санітарних правилах і нормах скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених наказом Міністерством охорони здоров`я України № 199 від 09.07.1997 року (далі «ДСанПІН 199-97»). Додаток 1 до Правил № 269 встановлює вимоги щодо скидання забруднюючих речовин у внутрішні морські води та територіальне море України в процесі нормальної експлуатації суден. Матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем чи іншими особами даних правил.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення не вказано, які саме «встановлені правила» було порушено позивачем, які дії позивача призвели чи могли призвести до порушення таких правил, а також якими нормативно-правовими актами передбачено отримання дозволу.

Відсутність порушень правил скидання з судна встановлено за результатами здійснення контролю державою порту, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме адвокатським запитом від 14.06.2024 року, відповіддю Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 19.06.2024 року, актом огляду (звітом) від 14.05.2024 року. Порядок здійснення контролю державою порту врегульовано Правилом 16 Глави 6 Додатку ІІ до Конвенції МАРПОЛ 73/78 та Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерство транспорту України від 17.07.2003 р. № 545 (далі «Правила № 545»).

Відповідно до п. 1.4 Правил № 545, державний інспектор це посадова особа Адміністрації судноплавства, або служби капітана морського порту України, яка має відповідну кваліфікацію і уповноважена в установленому законодавством порядку здійснювати контроль за дотриманням на суднах, що заходять у морські порти України, правил мореплавства та вимог міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та визначення готовності суден до виходу в море.

Відповідно до п. 2.1.3 Правил № 545, для встановлення морехідного стану судна і готовності до виходу його в море інспектор СКМП зобов`язаний перевірити, зокрема, відповідність вимогамМіжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року (SOLAS 74) та Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зі змінами, внесенимиПротоколом 1978 року.

Відповідно до п. 2.2.14 Правил № 545, обставини скидання забруднювальних речовин із суден викладаються у звіті за формою, наведеною в додатку 10, яка в установленому порядку подається до ІМО. У додатку 10 затверджено форму звіту про порушення МАРПОЛ 73/78 (стаття 6) за результатами процедури контролю ІМО з боку держави порту.

Відповідно до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України від 17.11.2021 р. № 621, на капітана морського порту та Службу, яку він очолює, покладається відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, Правил № 545, інших актів законодавства та міжнародних договорів України здійснення нагляду за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Таким чином, будь-які порушення вимог, стандартів, правил Конвенції МАРПОЛ 73/78 та/або національних актів законодавства з безпеки судноплавства, якщо вони були допущені судном, встановлюються в ході та за результатами здійснення контролю державою порту в порядку Правил № 545.

Відповіддю Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 19.06.2024 року підтверджується та обставина, що порушення вимог/правил/стандартів МАРПОЛ 73/78 та/або національних актів законодавства з безпеки судноплавства до здійснення операцій зі скидання залишків шкідливих рідких речовин або баластних вод, промивних вод або інших сумішей, що містять такі речовини, виявлено не було. За результатами перевірки суднових документів і свідоцтв та інших документів, а також технічного стану судна порушень не виявлено. Скидання в море шкідливих рідких речовин в процесі очистки танків або зливу баласту виявлено не було, відповідно, порушення вимог, правил, стандартів до таких операцій зі скидання, порушення обмежень щодо кількості та якості скидання в море шкідливих рідких речовин бути не могло, відтак їх не було виявлено, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

При цьому з наданої Адміністрацією судноплавства відповіді з додатком вбачається, що звіт за формою, наведеною в додатку 10, про порушення МАРПОЛ 73/78 (стаття 6) за результатами процедури контролю ІМО з боку держави порту, в якому було б викладено обставини скидання забруднювальних речовин із судна, складено не було. Наведене свідчить про те, що з судна не було скинуто забруднюючих речовин категорій X, Y, Z у розумінні Додатку ІІ Конвенції МАРПОЛ 73/78.

У ході допиту державний інспектор ОСОБА_5 повідомив, що він був обізнаний про здійснення контролю державою порту, і що жодних порушень, окрім необхідності очистити палубу судна, зафіксовано не було. Крім того, він повідомив, що від Адміністрації судноплавства до Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів не надходило інформації про порушення судном, членами його екіпажу, судновласником вимог Конвенції МАРПОЛ 73/78 та законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, зважаючи на те, що ч. 1 ст. 59-1 КУпАП не передбачено настання адміністративної відповідальності у разі витоку вантажу пальмової олії (чи іншої речовини, що перевозилася на судні у якості вантажу) з судна, нормативів гранично допустимого скидання чи допустимої концентрації вантажу, що перевозиться на судні, не існує, правила скидання таких речовин не встановлено, а отримання дозволу спеціально уповноважених державних органів на їх скидання у водний об`єкт є неможливим в принципі, так як надання такого дозволу не передбачено і не може бути передбачено жодним нормативно-правовим актом, то в діях Позивача відсутній склад правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Аналіз судової практики, зокрема, у справах № 520/9341/18, 522/8795/19, 522/828/19, 522/12147/19, 667/1950/13-а щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 59-1 КУпАП, свідчить, що предметом таких спорів є правомірність постанов про накладення адміністративного стягнення, які винесені з огляду на встановлення обставин забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден баластних вод, а не витоку вантажу. Крім того, аналіз диспозиції ст. 59-1 КУпАП свідчить про те, що вона застосовується у разі забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійсненихбез дозволуспеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил(Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених наказом Міністерством охорони здоров`я України № 199 від 09.07.1997), а не внаслідок витоку із судна, у зв`язку з аварією. Аналогічні висновки викладені у судових рішеннях у справах № 916/4362/23, у справі №916/1760/24, у справі №916/99/23, №916/3825/20 з яких вбачається, що аналогічні інциденти було кваліфіковано судом як витік, а не як скидання.

Отже, той факт, що скидання із судна, здійсненого без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, не відбулося, а стався витік вантажу пальмової олії в результаті пошкодження обладнання судна в ході здійснення вантажної операції, свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, адже об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 59-1 КУпАП України, полягає у забрудненні та засміченні територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок саме скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил.

За результатами допиту свідка ОСОБА_5 суд встановив, що у ході складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення відповідної постанови державний інспектор не встановив наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме якими були причини потрапляння пальмової олії в море. ОСОБА_5 повідомив, що він встановив лише те, що пальмова олія витікає з судна в море, проте не досліджував, які та чиї дії/бездіяльність призвели до цього, а також чи потрапила пальмова олія в море в процесі нормальної експлуатації судна, як це передбачено Додатком 1 до Правил № 269. Відповідно, суд дійшов висновку, що зафіксований в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення факт, що відбулося забруднення територіальних та внутрішніх морських вод України саме внаслідок скиду з судна пальмової олії, не підтверджується матеріалами справи, і державний інспектор ОСОБА_5 насправді не встановлював цього факту.

Разом з тим, сам лише факт витоку пальмової олії з судна не є і не може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності, адже для цього необхідно встановити наявність складу адміністративного правопорушення, у тому числі об`єктивної сторони, що включає діяння, наслідки та причинно-наслідковий зв`язок між діянням та наслідками. Отже, державний інспектор дійшов передчасного та не обґрунтованого висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, встановлених судом на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59-1 КУпАП.

Крім того, судом встановлено ряд порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 274 КУпАП, обов`язок по залученню перекладача покладається на орган (посадову особу), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Судом встановлено, що позивач є громадянином Республіки Індія, його рідною мовою є гінді, українською мовою він не володіє взагалі, а англійською мовою він володіє обмежено в обсязі, визначеному Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, а саме: достатнім є знання англійської мови, яке дозволяє користуватися картами та іншими морськими посібниками, розуміти метеорологічну інформацію і повідомлення щодо безпеки суден та їх експлуатації, а також уміння ясно висловлювати свої думки під час зв`язку з іншими суднами чи берегом.

Натомість протокол та постанова про адміністративне правопорушення складені виключно українською мовою, їх бланки не містять повторення (дублювання) англійською мовою. В них відсутня будь-яка інформація та записи щодо участі у процесуальних діях дипломованого перекладача, участь якого державний інспектор повинен був забезпечити для об`єктивного та усестороннього розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення (постанови).

У ході допиту державний інспектор ОСОБА_5 підтвердив, що він не забезпечив участь дипломованого перекладача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Здійснення перекладу з української мови на англійську забезпечив морський агент, але державний інспектор не перевірив його кваліфікацію як перекладача чи будь-які документи, які б підтвердили його володіння іноземною мовою.

Участь перекладача під час розгляду справ про адміністративні правопорушення є обов`язковою в усіх випадках, коли особа, яка притягується до відповідальності, не володіє українською мовою.

Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України (справа про застосування української мови) від 14.12.1999 року роз`яснив: "українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом". З урахуванням такого тлумачення, уповноважені органи (посадові особи) не вправі використовувати іноземну мову під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В статті 268 КУпАП чітко зазначено, що особа, яка не володіє мовою, якою ведеться провадження, має право виступати саме рідною мовою.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного обвинуваченого на переклад мовою, якою володіє особа, розглядається як невід`ємна складова права на захист (параграф 3 ст. 6 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ щодо дотримання права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України).

Враховуючи, що позивач не володіє українською мовою, керуючись ст. 274 КУпАП, державний інспектор в обов`язковому порядку був зобов`язаний забезпечити участь перекладача з української мови на мову гінді. Невиконання такого обов`язку призвело до порушення прав позивача, передбачених у статті 268 КУпАП. Також позивачу не було забезпечено право скористатися правовою допомогою.

Постанову про адміністративне правопорушення було винесено фактично одразу після складення протоколу на місці вчинення правопорушення, тобто на борту судна. При цьому графа бланку протоколу стосовно місця розгляду справи передбачає зазначення в ньому назви органу, в якому відбудеться розгляд справи.

За загальним правилом, відповідно до ст. 254 КУпАП, фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Словосполучення "на місці вчинення правопорушення", яке вживається у статті 258 КУпАП, та словосполучення "за місцем вчинення правопорушення", вжитого у статті 276 КУпАП, мають різний правовий зміст. Зазначене питання було предметом аналізу Конституційного Суду України у своєму Рішенні від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі «Рішення КСУ у справі № 5-рп/2015»).

У п. 2.4 мотивувальної частини Рішення КСУ у справі № 5-рп/2015 зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 КУпАП, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні ч. 1 ст. 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Додатковим підтвердженням цього є зміст бланку протоколу про адміністративне правопорушення (затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 року №264) в частині щодо місця розгляду справи, де передбачено вказівку на адресу органу Державної екологічної інспекції України, в якому має відбутися розгляд справи. Таким чином, дана справа повинна була розглядатися за адресою місцезнаходження Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області): 65114 м. Одеса, 12-а лінія 6-ї ст. Люстдорфської дороги, б. 22.

Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими особами на місці вчинення правопорушення визначені ст. 258 КУпАП, у всіх інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП. Таким чином, на справи про адміністративні правопорушення за ст. 59-1 КУпАП не поширюються передбачені ст. 258 КУпАП випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення на місці вчинення правопорушення.

Також, у порушення п. 3.4 Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 року № 264 (далі «Інструкція»), посадова особа при розгляді справи про адміністративні правопорушення не з`ясувала, чи підлягав позивач адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність позивача; чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В графі протоколу щодо розміру заподіяної шкоди державі зазначено, що шкода буде розрахована додатково. З такого запису в протоколі незрозуміло, який саме розмір шкоди було заподіяно державі та чи була така шкода заподіяна взагалі. Однак ця обставина підлягає обов`язковому встановленню.

Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 59-1 КУпАП, одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності позивача, передбачених у ст. 268 КУпАП, зокрема, права користуватися юридичною допомогою, послугами перекладача, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Крім того, частиною 1 ст. 277 КУпАП та п.3.2. Інструкції передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 Кодексу).

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновків, викладених у Рішенні КСУ у справі № 5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Адміністративне правопорушення, передбачено ст. 59-1 КУпАП, не належить до категорії справ, в яких стягнення накладаються на місці їх вчинення.

Такий підхід фактично підтверджується самим державним інспектором, який в протоколі вказав дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Виходячи з аналізу оскаржуваної постанови, розгляд справи носив формальний характер будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було дослідження жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення, чим порушено вимоги статей 278, 279 КУпАП.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вказані порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності є суттєвими, оскільки фактично обмежили право позивача повноцінно приймати участь у розгляді адміністративної справи, захищати свої права та інтереси, користуватися професійною правничою допомогою та послугами перекладача, що особливо актуально для громадянина іншої країни, який не володіє українською або принаймні російською мовами. Протокол було складено, а постанову винесено у вкрай стислий термін фактично одночасно, що унеможливило здійснення Позивачем будь-яких підготовчих дій для захисту своїх прав та інтересів під час провадження у справі (збір та підготовка доказів, залучення захисника, перекладача тощо).

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлену судом відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, а також наявність численних порушень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, порушення прав позивача, що призвели до неможливості винести законну, обґрунтовану та справедливу постанову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов представника позивача громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 адвоката Киреєвої Наталії Сергіївни до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову державного інспектора з охорони природного навколишнього середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Бондаревського Костянтина Борисовича №000906 від 13.05.2024 року про накладення адміністративного стягнення на громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 за ст.59-1 КУпАП у розмірі 1190,00 грн. скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.59-1 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.10.2024 року.

Суддя В. С. Петренко