Ухвала суду № 122450068, 21.10.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/32603/24

Провадження №1-кп/127/903/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноючетвертою статті191,частиною третьоюстатті 27частиною першоюстатті 366Кримінального кодексуУкраїни,відомості проякі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2023 за № 12023020010000400,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною третьою статті 27 частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі КК).

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Зауважив, що поданий прокурором позов в інтересах потерпілого має бути приєднаний до кримінального провадження і розглянутий судом разом з кримінальним провадженням. Крім того, прокурор клопотав про продовження застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час обрання зазначеного запобіжного заходу, не відпали. Зокрема, наголосив на тому, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливу міру покарання, може переховуватись від суду та впливати на свідків.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та прийняття цивільного позову не заперечували. Разом з тим, заперечили проти продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового арешту цілодобово. При цьому, наголосив на тому, що ризики, на які посилається прокурор, є припущеннями останнього. Зауважив, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування не порушила жодного обмеження, які були на неї покладені.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик допит яких клопотав прокурор.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК.

Частиною шостою статті 181 КПК регламентовано, що у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. При цьому частиною першою статті 199 КПК визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу спливає 29.10.2024. В судовому засіданні встановлено, що примірник клопотання був вручений обвинуваченій завчасно. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченій, а також щодо строку звернення з відповідними клопотанням до суду були. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому, суд вважає за доцільне вирішити клопотання сторони обвинувачення по суті, надавши відповідну правову оцінку їхнім доводам.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, суд приймає до уваги таке.

З наданих суду документів випливає, що 03.09.2024 слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області своєю ухвалою застосував до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово строком в межах досудового розслідування, тобто до 29.10.2024.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Порядок застосування запобіжного заходу регламентований статтею 194 глави 18 КПК, зокрема зі змісту частини другої статті 194 КПК випливає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину та ряду нетяжких злочинів.

Прокурор як на підставу для продовження строку застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу послався на те, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Разом з тим, такі твердження прокурора суд оцінює критично, оскільки відповідних доказів на підтвердження існування зазначеного ризику сторона обвинувачення не надала.

Крім того, обґрунтовуючи своє клопотання прокурор послався також на ту обставину, що ОСОБА_5 може протиправно впливати на свідків кримінального провадження. Хоча докази можливого тиску обвинуваченої на свідків суду надані не були, суд враховує, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не розпочате, а тому з метою забезпечення кримінального провадження, попередження вчинення обвинуваченою позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також виконання вимог, встановлених статтею 177 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього цілодобово, поклавши на останню обов`язки, визначені пунктами 1-4, 8 частини п`ятої статті 194 КПК.

Прокурор в інтересах Вінницької обласної ради подав позов про стягнення з ОСОБА_5 завданої матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання щодо поданої позовної заяви, суд враховує таке.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п`ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до частини першої статті 56 ЦПК у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 56 ЦПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Право прокурора на звернення до суду з цивільним позовом визначене статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому частиною четвертою статті 57 ЦПК визначено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, аналізуючи доводи прокурора, викладені у позовній заяві, наведені приписи процесуального закону, суд вважає, що правові підстави для повернення поданого прокурором позову відсутні. Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 ЦПК. Зазначеним вимогам поданий позов не відповідає.

Зокрема, відповідно до пунктів 6 та 10 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Зазначені відомості прокурор у позовній заяві не навів. З огляду на викладене, суд вважає, що позовна заява прокурора не відповідає вимогам чинного ЦПК.

Відповідно до положень частини першої статті 185 ЦПК судді, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, як вже суд зазначив вище, частина п`ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне позовну заяву прокурора прийняти до розгляду, надавши обвинуваченій та її захиснику, згідно з приписами статті 178 ЦПК, строк для подання відзиву на подану позовну заяву.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноючетвертою статті191,частиною третьоюстатті 27частиною першоюстатті 366Кримінального кодексуУкраїни,відомості проякі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2023 за № 12023020010000400, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 29 жовтня 2024 року о 10:30 годині.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради прийняти до розгляду. Надати обвинуваченій та її захиснику строк до 29.10.2024 для подання відзиву на позовну заяву.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 на 60 днів, тобто з 21 жовтня 2024 року до 23:59 год. 20 грудня 2024 року.

Відповідно до пунктів 1-4, 8 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: прибувати на виклики до суду за першою ж вимогою на визначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватись від спілкування зі свідками кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: