Рішення № 12244561, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/323-51/14410.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 8994, 94 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не зявились

від відповідача: не з?явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 8994 грн. 94 коп., з яких: 4338 грн. 22 коп. заборгованість по суборендній платі за травень 2009 року, 4329 грн. 19 коп. заборгованість по суборендній платі за червень 2009 року та 327 грн. 53 коп. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань щодо сплати суборендних платежів відповідно до умов договору суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378 від 11.01.08р.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач звернувся до суду із заявою про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив заявлені вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 8667 грн. 41 коп., з яких: 4338 грн. 22 коп. заборгованість по суборендній платі за травень 2009 року та 4329 грн. 19 коп. заборгованість по суборендній платі за червень 2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.09 р. у справі № 36/323 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 8667 грн. 41 коп. заборгованості по сплаті суборендної плати, 102 грн. 00 коп. державного мита та 312 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.09р. у справі № 36/323 та винести нове рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.09р. рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.09р. у справі № 36/323 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 11.05.10р. касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.09р. та рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.09р. у справі № 36/323 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва від 26.05.10р. зазначену справу передано на новий розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.05.10р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 36/323 до свого провадження, присвоєно їй № 36/323-51/144, призначено розгляд справи на 19.07.10 . за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що не виставлення/направлення відповідачу рахунків по суборендним платежам не звільняє останнього від належного виконання своїх грошових зобовязань за договором суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378 від 11.01.08р.

Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що, по перше, на думку відповідача, починаючи з 11.05.09 р. між сторонами були припинені договірні відносини, оскільки відповідачем було звільнено обєкт оренди; по друге, відповідач припинив сплачувати суборендну плату починаючи з травня 2009 року, оскільки позивач погодився розірвати договір суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378 від 11.01.08 р. та не направляв на адресу відповідача рахунки по суборендним платежам за травень та червень 2009 року.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У дане судове засідання представники сторін не з?явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378, за умовами якого відповідач зобов?язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 3,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 2-а, на першому поверсі «прикасова зона».

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. строк суборенди приміщення за договором становить 233 календарних дні з дати початку.

Відповідно до п. 3.2.1 договору суборендар зобовязався сплачувати всі платежі, які повинні бути здійснені по даному договору, в порядку, передбаченому даним договором.

Згідно з пп. 6.1.1.. 6.1.2. п. 6.1. договору плата за суборенду приміщення нараховується з дати з дати початку і до дати закінчення, якщо біль тривалий період не встановлений у цьому договорі та на момент укладання договору становить 616. 10 грн. за один квадратний метр.

Суборендар, згідно з п. 6.3.1.1 договору, повинен перерахувати орендарю протягом 5-ти банківських днів від дати набуття чинності цим договором авансом перший платіж у розмірі плати за суборенду за перший місяць суборенди по договору. Зазначений платіж покриває плату за суборенду за перший місяць суборенди приміщення.

Згідно з п. 6.3.1.6 договору починаючи з другого місяця, плата за суборенду за кожний наступний місяць перераховується суборендарем орендареві авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця, за який здійснюється оплата на підставі отриманого рахунку від орендаря.

Факт виконання позивачем свого зобовязання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 11.02.2008 р. (копія у матеріалах справи).

За актом приймання-передачі від 30.06.2008 р., відповідач повернув позивачу орендоване приміщення прикасової зони.

01.07.008 р. сторони підписали додаткову угоду до договору суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378 від 11.02.2008 р., якою змінили зону орендованого приміщення з прикасової на вхідну.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення № 1 від 01.07.2008 р. до договору суборенди нежилих приміщень № 1/А-0378 від 11.02.2008 р. позивач передав. А відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 3,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 2-а, на першому поверсі «вхідна зона».

01.10.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р., якою строк суборенди приміщення визначили з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і до 30.09.2009 р., а також змінили розмір орендної плати та встановили, що плата за суборенду складає 727, 50 грн. за один квадратний метр.

20.11.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р., якою встановлено, що плата за суборенду складає 735, 50 грн. за один квадратний метр.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконує належним чином свої зобовязання за договором 1/А-0378 від 11.02.2008 р., щодо сплати суборендних платежів, у звязку з чим виникла заборгованість за травень та червень 2009 року у розмірі 8667, 41 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за прострочення виконання відповідачем зобов?язання та 3% річних від простроченої суми у розмірі 327, 53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

У договорі суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р. не міститься застереження щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначає, що ним було надіслано лист б/н від 06.05.2009 р. про розірвання договору у зв?язку з відсутність споживчого попиту та 11.05.2009 р. звільнено орендоване приміщення.

Також відповідач зазначає, що він не мав можливості використовувати орендовані приміщення для ведення господарської діяльності через припис Державного пожежного нагляду від 24.12.2008 р., яким встановлено, що торгівельна точка, яку займає Суб?єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, знаходиться на шляху евакуації та ускладнює доступ до пожежного щита та зобов?язано усунути вищевказані недоліки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів звільнення ним орендованого приміщення (акт приймання передачі тощо).

Що ж тверджень відповідача про неможливість використання приміщення через припис Державного пожежного нагляду, суд відзначає, що вищевказаний документ не підтверджує звільнення відповідачем орендованого приміщення.

Крім того, вищезазначений припис було винесено 24.12.2008 р., тоді як відповідач зазначає, що приміщення нею було звільнено 11.05.2009 р. Тож, з наведеного вбачається, що попри припис Державного пожежного нагляду, відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням.

При цьому, у листі відповідача б/н від 06.05.2009 р. про розірвання договору не йдеться про неможливість використання орендованого приміщення та підставою для розірвання відповідач зазначає відсутність споживчого попиту.

Слід зазначити, що вищевказані обставини не є підставою для звільнення орендаря (суборендаря) від сплати орендних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобовязань за договором суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р. не надав.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було порушено умови договору суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тож, вимоги позивача про стягнення заборгованості за суборенду приміщення у розмірі 8667, 41 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за прострочення виконання ним зобов?язання та 3% річних від простроченої суми у розмірі 327, 53 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що договором суборенди нежилого приміщення № 1/А-0378 від 11.02.2008 р. передбачено оплату відповідачем за суборенду приміщення на підставі рахунків позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи рахунки-фактури на оплату за суборенду приміщення за травень та червень 2009 року були надіслані відповідачу лише 23.06.2009 р.. про свідчить фіскальний чек поштової установи № 7820 та опис вкладення у цінний лист, на якому міститься календарний штамп відділення пошти від 23.06.2009 р.

Таким чином, обов?язок відповідача щодо оплати вказаних рахунків настав після їх отримання останнім.

Разом з тим, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми за період з 09.05.2009 р. до 19.06.2009 р., тобто до моменту їх отримання відповідачем.

Тож, оскільки суд не наділений повноваженнями самостійно визначати період нарахування відповідальності відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, то, за таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за прострочення виконання ним зобов?язання та 3% річних від простроченої суми у розмірі 327, 53 грн. задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004, м. Київ, Бессарабська площа, 7, літера «А», код ЄДРПОУ 34980420) заборгованість з орендної плати у розмірі 8667, 41 (вісім тисяч шістсот шістдесят сім грн. 41 коп.) грн., 98, 29 (дев?яносто вісім грн. двадцять дев?ять коп.) грн. державного мита та 310, 12 (триста одна грн. 12 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення господарського суду, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Пригунова А.Б.