Рішення № 12244189, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/38009.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»

До Фізичної особи-підприємцяОСОБА_1

Про стягнення 3954,79 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Собко Л.В. представник за довіреністю № б/н від 01.06.10.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № 165 від 21.12.09. в розмірі 3954,79 грн. (3656,37 грн. основний борг, 21,05 грн. 3% річних, 135,27 грн. збитки від інфляції, 142,10 грн. пеня).

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача зобовязань, передбачених умовами зазначеного вище Договору поставки № 165 від 21.12.09. щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.10. порушено провадження у справі № 14/380 (суддя Нарольський М.М.); розгляд справи було призначено на 08.09.10. о 14-40.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва № 14 від 22.09.10. доручено судді Ващенко Т.М. прийняти справу № 14/380 до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.10. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 14/380 до свого провадження; розгляд справи було призначено на 05.10.10. о 12-30.

В судовому засіданні 05.10.10. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором поставки № 165 від 21.12.09. в розмірі 4361,07 грн. (3656,37 грн. основний борг, 74,17 грн. 3% річних, 168,20 грн. збитки від інфляції, 462,33 грн. пеня).

Представник відповідача в судове засідання 05.10.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.09.10. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 14/380 відкладено на 19.10.10. о 14-30.

Представники сторін в судове засідання 19.10.10. не зявились, відповідачем вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.10. у справі № 14/380 не виконано, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 14/380 відкладено на 09.11.10. о 12-30.

В судовому засіданні 09.11.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.10. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 14/380.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.12.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»(далі Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Покупець) було укладено Договір поставки № 165 від 21.12.09. (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобовязується поставити у встановлений строк товар у власність Покупцю, ціни, кількість й асортимент яких вказані у накладних, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Товар передається Покупцю по накладним, в яких вказується кількість, асортимент і ціна товару, і які є невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, Постачальник зобовязаний поставити товар у кількості й асортименті, що відповідає замовленню покупця, узгодженому з постачальником у термін 3 дні з моменту передачі Покупцем заявки Постачальнику.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що свідченням відвантаження товару Постачальником є підпис на накладній співробітника Постачальника та довіреність на отримання товару.

Свідченням приймання товару є підпис співробітника Покупця на накладній та довіреність на отримання товару (п. 4.3 Договору).

Як визначено пунктом 4.4 Договору, датою приймання товару вважається дата підписання уповноваженим співробітником Покупця накладної Постачальника.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджено, що ціна на товар вказана в накладній, яка є невідємною частиною цього Договору, в національній валюті України. Загальна сума Договору складається із суми цін усіх товарів, що вказані в накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано дві видаткові накладні:

- № *-00000165 від 22.12.09. на суму 1777,01 грн.;

- № *-00003622 від 29.12.09. на суму 1879,36 грн.

Згідно з п. 2.2.1 Покупець зобовязаний оплатити товар у терміни, передбачені даним Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, термін оплати становить тридцять календарних днів з моменту приймання покупцем товару.

Таким чином, термін оплати по видатковій накладній № *-00000165 від 22.12.09. на суму 1777,01 грн. настав 21.01.10., та по видатковій накладній № *-00003622 від 29.12.09. на суму 1879,36 грн. настав 28.01.10.

Зобовязання Покупця по оплаті поставленого товару вважаються виконаними після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника чи надходження наявних коштів у касу підприємства (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, він діє з моменту його підписання сторонами до 31.01.10., в частині здійснення поставок, а в частині здійснення розрахунків до повного виконання.

Позивач вказує на те, що свої зобов'язання за Договором він виконав повністю, а саме, поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам Договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання по оплаті товару не виконала, в звязку з чим у останньої виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 3656,37 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю юридичною природою, Договір № 165 від 21.12.09. є Договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обовязку по своєчасній оплаті за отриманий товар не виконав, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 3656,37 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач на підставі п. 6.3 Договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 228,28 грн.

Згідно п. 6.3 Договору, у разі затримки оплати за отриманий товар, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму пені, отже з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»підлягає стягненню 362,72 грн. пені (за обґрунтованим розрахунком суду).

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 168,20 грн., та 74,17 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позивачем завищено суму 3% річних та збитків від інфляції, отже з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»підлягає стягненню 91,41 грн. збитків від інфляції та 72,85 грн. 3 % річних (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янський завод марочних вин»(02002, м. Київ, вул. М.Раскової, б. 23, офіс 620, код ЄДРПОУ 34175002) 3656 (три тисячі шістсот пятдесят шість) грн. 37 коп. основного боргу, 362 (триста шістдесят дві) грн. 72 коп. пені, 72 (сімдесят дві) грн. 85 коп. 3% річних, 91 (девяносто одна) грн. 41 коп. збитків від інфляції, 97 (девяносто сім) грн. 84 коп. - державного мита, 226 (двісті двадцять шість) грн. 38 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 99 (девяносто девять) грн. 61 коп. пені, 1 (одна) грн. 32 коп. 3% річних, 76 (сімдесят шість) грн. 79 коп. збитків від інфляції в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 10.11.10.