Рішення № 12244179, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/30709.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

до Житлового-будівельного кооперативу “Річковик-3” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 251496,97 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Червінський О.В.,

від відповідача Пінчук М.М.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 01032/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 10 вересня 2002 р., згідно з яким він зобов’язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній –оплачувати надані послуги.

Всупереч умов договору відповідач частково оплатив спожиту протягом серпня 2007-липня 2010 років питну воду та надані послуги водовідведення вартістю 318066,79 грн., заборгувавши йому станом на 1 серпня 2010 р. 215214,43 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу за час прострочення 18518,44 грн., три проценти річних з простроченої суми 4910,40 грн., пеню 12853,71 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у нього боргу по оплаті за спірними договором, необґрунтованість нарахувань за послуги водопостачання та водовідведення за тарифами, які в установленому порядку не набрали чинності, безпідставність вимог щодо оплати питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, також заявив про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 вересня 2002 р. між сторонами по справі укладено договір № 01032/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами договору позивач зобов’язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній –оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п’ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

З урахуванням визначеного позивачем предмету позову –оплата послуг за період серпня 2007-липня 2010 років, вимоги щодо оплати послуг за договором наданих до серпня 2007 р. вартістю 44999,19 грн. згідно наданого позивачем розрахунку в межах провадження у даній справі задоволенню не підлягають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи даних про виставлення позивачем платіжних документів, вимоги щодо оплати послуг за договором, наданих до у серпні 2007 р., у розмірі 3026,84 грн. заявлені з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Доказів поважності причин пропуску зазначеного стоку суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України не підлягають також задоволенню додаткові вимоги про стягнення 1710,42 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення й 264,45 грн. трьох процентів річних із сум заборгованості до 1 вересня 2007 р.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, поставленої після жовтня 2008 року, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р., розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з наявними доказами тепловий пункт, з якого здійснюється постачання гарячої води на балансі, в управлінні, віданні, користуванні відповідача не перебуває.

Тому у позові про стягнення 83457,29 грн. боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих протягом жовтня 2008-липня 2010 років (згідно наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог), слід відмовити.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб холодного водопостачання і водовідведення протягом вересня 2007-липня 2010 років.

Відповідач заперечив щодо розміру тарифів на ці послуги. Доказів скасування рішень виконавчого органу Київської міської ради про затвердження тарифів, на підставі яких позивачем проводилося нарахування вартості послуг у спірний період, суду не надано.

Доводи відповідача щодо чинності тарифів, на підставі яких позивачем визначено вартість наданих за договором послуг є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення (погодження) цін (тарифів), видані в межах його компетенції, не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Заперечення відповідача щодо обов’язку сплачувати обсяги питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання до жовтня 2008 р., суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р., тому є безпідставними.

Згідно з поданим позивачем розгорнутим розрахунком, який в частині визначення вартості питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення за період вересня 2007-липня 2010 років, а також вартості питної води для потреб гарячого водопостачання за період вересня 2007-вересня 2008 років відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, проведений на підставі даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, актів про зняття показань водолічильника, стверджується факт постачання позивачем відповідачу у вказані вище періоди питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення вартістю 154293,03 грн., питної води для потреб гарячого водопостачання вартістю 31458,55 грн. з урахуванням знижки, а загалом –185751,58 грн.

Як пояснив позивач, розмір проведених відповідачем платежів за надані протягом позовного періоду послуги за договором становить 83183,61 грн.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивач безпідставно зарахував здійснені відповідачем оплати у розмірі 15810,02 грн. в рахунок оплати питної води, використаної після жовтня 2008 року для потреб гарячого водопостачання, хоча обов’язок проводити оплату цих обсягів у відповідача відсутній.

Тому суд вважає, що кошти у розмірі 15810,02 грн. повинні були зараховані в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за договором.

Таким чином, загальний розмір проведених відповідачем протягом позовного періоду платежів за договором становить 98993,63 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 86757,95 грн. боргу (185751,58-98993,63), а також виходячи з дійсного розміру прострочених сум 6775,65 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1872,87 грн. три проценти річних з простроченої суми.

З поданого позивачем розрахунку сум пені вбачається, що він проведений без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов’язання, розміру прострочених сум суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 4.2 договору пені до 500 грн.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Річковик-3” (02232, м. Київ, пр-т Маяковського, 93-А, код 22884181) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 86757,95 грн. боргу, 6775,65 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1872,87 грн. три проценти річних з простроченої суми, 500 грн. пені, 959,06 грн. витрат по оплаті державного мита, 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар