Ухвала суду № 122441581, 21.10.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37990/24

Провадження № 2/761/9994/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

встановив:

У жовтні 2024р. позивачка звернулась до Шевченківського районного суду із позовом до зазначеного відповідача, в якому просила суд поділити спільно нажите майно, набуте сторонами в період знаходження в шлюбі.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Крім того, частиною 8 ст. 187 ЦПК України визначено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

На виконання вказаних приписів, 18 жовтня 2024р. судом отримано відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Так, предметом вказаного позову є поділ майна подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру (поділ майна подружжя).

Стосовно сплати судового збору за вимогою майнового характеру, суд зазначає, що його розмір залежить від визначеної суми ціни позову.

Так, позивачем зазначено ціну позову 27 531 483, 39 грн. Разом з тим, вказану ціну позову позивач зазначив на підставі довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 09 жовтня 2024р.

З урахуванням наведеного, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 9084,00 грн.

Як зазначено у позові, при визначенні суми судового збору, який підлягає сплаті, позивачкою застосовано ставку судового збору відповідно до п. 3) ч. 2 ст. 4 Закону України (поділ майна при розірванні шлюбу; 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Разом з тим, позивачкою не було заявлено вимогу про розірвання шлюбу одночасно із вимогою про поділ майна подружжя, що позбавляє останню скористатись процесуальною можливістю на застосування вищевказаної ставки судового збору.

Суд роз`яснює позивачці, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна.

Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

При цьому, відповідно до п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003р., ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

За приписами статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку може бути нормативною і експертною.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014р. № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).

Відповідно до ч. 1, ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що надана заявником довідка про оціночну вартість об?єкта нерухомості не є належним доказом на підтвердження вартості спірної земельної ділянки.

Натомість належними доказами на підтвердження вартості вказаних у позові об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, із якої необхідно визначити ціну позову та відповідно розмір судового збору, є, зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість (станом саме на дату подання позову до суду), дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено у 2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028,0 грн.

Суд роз`яснює позивачу, що, після визначення дійсної ціни позову, у разі необхідності, сторона може доплатити вказаний судовий збір за позовні вимоги майнового характеру за наступними реквізитами Шевченківського районного суду м. Києва:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Шевченк.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA628999980313151206000026011

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010р. у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009р. у позовній заяві повинні не лише повинні міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Так, як вбачається із змісту позову, щодо обгрунтування позовної вимоги про поділ майна подружжя, позивачем не викладено обставин, які стали правовою підставою для необхідності відступу від засад рівності часток подружжя при поділі зазначеного майна.

Крім того, як вбачається із матеріалів позову та змісту позовних вимог, предметом поділу, поміж іншого, є житловий будинок АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2 , які зареєстровані за відповідачем на підставі договорів дарування. Так, позивачка просить суд припинити право спільної сумісної власності відповідача на вказані об`єкти нерухомості.

Суд звертає увагу сторони позивача, що згідно з п. 2) ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Разом з тим, по тексту позову позивачкою не зазначено правових підстав для віднесення вказаних об`єктів нерухомості до спільного сумісного майна подружжя.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк 10 днів для усунення недоліків, а саме:

1.Надати суду копії документів, які містять інформацію про оцінку вартості майна станом на час звернення до суду (звіт про оцінку майна з висновком про його вартість);

2.Визначити дійсну ціну позову у відповідності до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, розрахувати суму судового збору, яка підлягає сплаті, застосовуючи ставку судового збору, передбачену пп.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), за необхідності доплатити суму судового збору та надати оригінал документа, що підтверджує таку сплату;

3.Зазначити виклад обставин та правові підстави для необхідності відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна, а також правові підстави для віднесення об`єктів нерухомості, які зареєстровані за відповідачем на підставі договорів дарування до спільного сумісного майна подружжя та припинення за відповідачем права спільної сумісної власності на вказані об`єкти;

4.Уточнити зміст вимог та виклад обставин, з урахуванням викладених недоліків позову у відповідності до ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя: