Рішення № 12243347, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/21925.10.10

За позовом Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради

до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Дженералі гарант»

про стягнення 705,12 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача не з"явилися

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 705,12 грн. на підставі договорів № 1126 від 01.12.2008 р. та № 1306 від 01.03.2009 р. щодо надання у тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів). Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 705,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати наданих послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 р. порушено провадження у справі № 39/219 та призначено справу до розгляду на 25.10.2010 р. о 11:00 год.

25.10.2010 р. позивач через відділ діловодства суду направив пояснення та клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами, без участі представника позивача через фінансову неможливість забезпечити присутність в судовому засіданні уповноваженого представника позивача та документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 25.10.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/219 від 23.09.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3.

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 27.09.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103010704000.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/219 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 25.10.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 25.10.2010 р. та за відсутністю позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.10.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»(відповідач) було укладено договори № 1126 від 01.12.2008 р. та № 1306 від 01.03.2009 р. щодо надання у тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів), відповідно до яких позивач готує відповідачу за попередньо погодженим місцем паспорт на розміщення зовнішньої реклами, а відповідач до початку розміщення виконує вимоги, перелічені в п. 2 цих договорів та проводить оплату за використання рекламної площі в м. Кіровограді в порядку і розмірах, визначених в п. 3 договорів.

Пунктом 2 спірних договорів визначено, що відповідно до вимог правил розміщення зовнішньої реклами в м. Кіровограді та порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, відповідач зобов’язується щомісячно перерахувати позивачу плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності для розташування рекламних засобів згідно з договорами.

Відповідно до підпункту б) пункту 3.4. договорів, відповідач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі вносити позивачу плату за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності згідно з умовами укладених договорів.

Відповідно до п. 4.1. договорів, місця, що надаються відповідачу у тимчасове користування та розмір щомісячної плати за право користування становить 187,20 грн. (розмір плати визначається згідно таблиці).

Пунктом 4.2. договорів сторони погодили, що пріоритет встановлюється з 07.03.2009 р. по 07.06.2009 р.

Відповідно до п. 5.1. договорів, відповідач щомісячно сплачує кошти за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності, у розмірі, передбаченому п. п. 4.1., 5.2. договорів передбачено, що здійснення платежів відбувається шляхом перерахування відповідачем коштів на банківський рахунок позивача до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 5.4. договорів, з дня укладення договору і до моменту отримання дозволу (дозволів), але не більше трьох календарних місяців, відповідач вносить плату позивачу в розмірі 25% від суми, передбаченої п. 4.1. договору. По закінченні 3-місячного строку (п. 4.2.) з моменту укладення договору, відповідач сплачує 100% плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, передбаченої п. 4.1. договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, по договору від 01.12.08р. № 1126 та акту звірки взаєморозрахунків № 1 від 01.07.10 р. заборгованість по ньому виникла з грудня 2008 року по лютий 2009 року та становить 561,60 грн. (187,20 грн., розмір щомісячної плати за право тимчасового користування місцем х 3 місяці, заборгованість за актом взаєморозрахунків № 1 = 561,60 грн., сума заборгованості за договором № 1126 від 01.12.08р.).

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, по договору від 01.03.09р. № 1306 та акту звірки взаєморозрахунків № 2, заборгованість по даному договору виникла з дати його укладення до кінця дії встановленого пріоритету на розміщення зовнішньої реклами та становить 143,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,- на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Відповідно до п. 2.6. Положення про управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, затверджене рішенням Кіровоградської міської ради від 17.06.2008 р. № 594, одним із основних завдань управління –регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 26.08.2008 р. № 1305 затверджено порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 26.08.2008 р. № 1305 затвердженні також правила розміщення зовнішньої реклами в м. Кіровограді, пунктом 2.1. яких, для регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами визначено робочий орган –управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, керівнику якого, відповідно до п. 3.2. правил, надано повноваження по укладенню з рекламодавцями (розповсюджувачами зовнішньої реклами) договорів щодо надання у тимчасове користування місць, які перебувають у комунальній власності (для розташування рекламних засобів).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 968 плата за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п. п. 8.5., 8.6. договорів, всі спори та розбіжності, що виникають, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі необхідності – у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 ГПК України, підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

21.06.2010 р. позивач направив відповідачу претензію № 2432 від 21.06.2010 р., відповідно до якої просив відповідача в добровільному порядку сплатити суму основної заборгованості за спірними договорами (копія претензії знаходиться в матеріалах).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 57810 відповідач отримав претензію 22.06.2010 р. (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем також було направлено 20.10.2010 р. відповідачу супровідним листом № 4240 від 19.10.2010 р. акти звірки взаємних розрахунків № 1 та № 2 від 01.07.2010 р., які позивач просив підписати та надати в судове засідання. Однак відповідачем акти взаємних розрахунків не підписані, представник відповідача в судове засідання не з’явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Станом на час звернення з позовом до суду позивач відповіді на претензію № 2432 від 21.06.2010 р. не отримав, а сума основного боргу у розмірі 705,12 грн. за договором № 1126 та за договором № 1306 відповідачем не оплачена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладені договори про надання послуг, а тому саме вони та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов’язки сторін зі здійснення передбачених договорами послуг та їх оплати. Вищезазначені договори відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу договорами № 1126 та № 1306 в розмірі 705,12 грн. визнаються судом обгрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; рахунки невідомі), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 68; код ЄДРПОУ 02498694; р/р № 35424009001611 УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) 705,12 грн. (сімсот п’ять гривень 00 коп.) основного боргу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 01.11.2010 р.