Рішення № 122432315, 16.10.2024, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1435/24

Провадження № 2/132/512/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження справу № 132/1435/24 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із вказаним цивільним позовом до ОСОБА_2 , де в обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 01.07.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 95449133000, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17700грн.00коп. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався його повернути, сплативши за нього відсотки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 25.04.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 236, відповідно до якого право грошової вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 236 від 25.04.2023 року, сума заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, становить 24663грн.02крп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 11709грн.79коп.; сума заборгованості за відсотками 12953грн.23коп. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 року, визначено склад суду з розгляду цивільного позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 23.05.2024 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити у повному обсязі з підстав, зазначених у цьому процесуальному документі.

На даний відзив, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відповідь, у якій пославшись на безпідставність доводів відповідача, просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначеному у позові та відповіді на відзив.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині поданого позову просить суд розглянути справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні позивачу відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 95449133000, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17700грн.00коп. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов`язався його повернути, сплативши за нього відсотки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

25.04.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 236, відповідно до якого право грошової вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 236 від 25.04.2023 року, сума заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, становить 24663грн.02крп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 11709грн.79коп.; сума заборгованості за відсотками 12953грн.23коп.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

30 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію» який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію`зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір в електронному вигляді, яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.

Як передбачено Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, він укладений в електронному вигляді, шляхом накладення електронного підпису позичальника.

Без здійснення наведених дій, Договір про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 не був би укладений.

Згідно пункту 4.3 розділу 4 Договору про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, підписанням цього договору Позичальник, серед іншого засвідчую, що він особисто ознайомлений з Правилами та Тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті банку; він отримав від Банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про споживче кредитування»; він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до Договору; ним отримано примірник цього Договору.

Отже, підписавши Договір про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, шляхом накладення електронного підпису, ОСОБА_2 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

За наведених обставин, суд прийшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов`язальними, АТ «Укрсиббанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, проте відповідач, отримавши кредитні кошти, в порушення взятих на себе зобов`язань, суму боргу по кредиту не повернув.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, враховуючи, що АТ «Укрсиббанк» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, до боржника ОСОБА_2 , у позивача наявне право на пред`явлення позову про стягнення заборгованості за цим договором.

За приписами статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_2 не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень статті 1051 ЦК України.

Договір про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, та Договір факторингу № 236 від 25.04.2023 року, не оскаржені та в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.

При цьому, відсутність первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути заборгованість, яка виникла на день відступлення права вимоги, за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, розмір якої у подальшому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не збільшувало.

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01.07.2019 року, та витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 236 від 25.04.2023 року, є належними доказами наявності заборгованості позичальника.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц).

Відповідач, під час розгляду даної справи власних розрахунків заборгованості не надав та не заявляв клопотання щодо призначення експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу.

Доводи поданого відзиву на позовну заяву та прохання його залишити без задоволення, є безпідставними, які не спростовують вищевстановлені обставини, та виходячи з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» не вимагають детальної відповіді на кожний аргумент.

Щодо твердження про пропуск позивачем строку позовної давності, то вони є помилковими з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

В постанові Верховного Суду Українивід 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зазначено, щостаттею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював щомісячну сплату платежів за кредитним договором, частково погашаючи свою заборгованість, що свідчить про переривання перебігу позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати, що позивач пропустив позовну давність щодо стягнення заборгованості з позичальника.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028грн.00коп., що підтверджується платіжним документом.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних положень закону, з відповідача на користь позивача повинні бути стягненні судові витрати у розмірі 3028грн.00коп.

За приписами частин першої-третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 95449133000 від 01 липня 2019 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кредит (основний борг) за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01 липня 2019 року, у розмірі 11709грн.79коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» проценти (штрафні санкції) за Договором про надання споживчого кредиту № 95449133000 від 01 липня 2019 року, а саме заборгованість за відсотками у розмірі 12953грн.23коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028грн.00коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя