Рішення № 12243100, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 66/234-10-56/18625.10.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроінвест"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рафтінг"

простягнення 99361,90 грн.

Представники сторін: від позивача Вербова М.І. –представник; від відповідачане з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроінвест" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафтинг" заборгованості на загальну суму 99361,90 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 95620,84 грн., 3% річних у розмірі 477,58 грн., пені у розмірі 3263,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 95620,84 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

22.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроінвест" як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рафтінг", як покупцем (відповідач) укладено договір №22/5/1 купівлі –продажу товарів, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується передати, а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, товари.

На виконання умов договору позивач передав протягом серпня 2009- березень 2010, а відповідач прийняв товар на загальну суму 778440,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, копіями довіреностей.

Відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 8642,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець зобов‘язаний попередньо оплатити вартість отриманого товару або протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару від продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, а саме на загальну суму 674176,80 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору становить 95620,82 грн.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати вартості отриманого товару на загальну суму 95620,82 грн., не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 95620,82 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 95620,82 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 95620,82 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач стягнути з відповідача пеню у розмірі 3263,48 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд частково з ним не погоджується, оскільки позивачем не вказано період по який здійснюється нарахування пені та не враховано те, що з 08.06.2010 облікова ставка НБУ становила 9,5%. Однак за розрахунком суду, розмір пені є більшим ніж той, який просить позивач, а тому задоволенню підлягає пеня у розмірі 3263,48 грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 477,58 грн..

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань за Договором встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3% позивача, суд частково з ним не погоджується, оскільки позивачем не вказано період по який здійснюється нарахування 3% річних Однак за розрахунком суду, розмір 3% річних є більшим ніж той, який просить позивач, а тому задоволенню підлягає 3% річних у розмірі 477,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на загальну суму 99361,90 грн. (95620,84 –основний борг, 3% річних у розмірі 477,58 грн., пеня у розмірі 3263,48 грн.)

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно та на кошти, відповідача, в межах суми позову.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рафтінг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 10, код 25609995 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроінвест" (61003, м. Харків, вул. Гамарника, 12, код 36371705) суму боргу у розмірі 99361 (дев‘яносто дев‘ять тисяч триста шістдесят одна) грн.90 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 993 (дев‘ятсот дев‘яносто три) грн. 62 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти Дата підписання 01.11.10