Рішення № 122429147, 18.10.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6374/24

Провадження № 2-а/201/84/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Тоцької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро адміністративну справу за позовом громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шестірікова А.В. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтуванні позовних вимог вказує, що позивач прибув до України з метою навчання та знаходився в країні на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 терміном з 28.11.2019 року по 30.07.2022 року. В подальшому позивач не продовжив строк дії посвідки та не покинув межі України. Відповідно до рішення про примусове повернення до країни походження від 03.05.2024 року було визначено обов`язок позивача залишити територію України у строк до 01.06.2024 року. В той же час, при постановленні оскаржуваного рішення, відповідачем було допущено порушення порядку ознайомлення позивача з таким рішенням, а також не було взято до уваги низку факторів, які б могли вплинути на прийняття рішення та строки його реалізації. Так, при ознайомленні з оскаржуваним рішенням про примусове повернення від 28.02.2023 року не був присутній перекладач, зміст рішення якого позивач не зрозумів. Позивачу було дуже швидко зачитано оскаржуване рішення та попереджено про порушення ним міграційного законодавства, в той же час, позивачу не пояснили, яким чином таке рішення повинно бути виконане. На підставі викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця чи особи без громадянства від 03.05.2024 року, затверджене начальником Соборного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, прийняте відносно громадянина Нігерії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також вирішити питання щодо судових витрат.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Покопцевої Д.О.

Ухвалою судді від 31.05.2024 року було відкрито провадження у справі за указаною позовною заявою.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участв, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що в ході проведення цільових профілактичних заходів, направлених на протидію нелегальній міграції, уповноваженими особами Відділу № 3 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області виявлено порушення міграційного законодавства з боку позивача. Втративши підстави для подальшого перебування на території України, громадянин Нігерії ОСОБА_1 ухилився від виїзду з України. Звертають увагу, що термін посвідки на тимчасове проживання закінчився 30.07.2022 року. За фактом порушення строку перебування в Україні, уповноваженою службовою особою ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП, та за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Позивач відповідно до рішення від 03.05.2024 року ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом, але у зазначений строк, а саме до 01.06.2024 року не виїхав за межі території України, тобто вищевказане рішення не виконав. Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позивачу належним чином роз`яснено його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України ст. 268 КУпАП, про що останнім власноруч поставлено підпис про ознайомлення. Таким чином, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Нігерії, що підтверджується копією його паспорту (а.с. 9).

Рішенням начальника Соборного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 03.05.2024 року встановлено, що громадянин Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Нігерії ОСОБА_1 , зобов`язано його покинути територію України у термін до 01.06.2024 року (а.с. 6-7).

Копію зазначеного рішення, позивач отримав 03.05.2024 року та зобов`язався покинути територію України, а також його було ознайомлено з вимогами ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення у примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк та роз`яснено позивачу, що рішення про примусове повернення може бути оскаржене в суді.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 006203 від 03.05.2024 року вбачається, що 03.05.2024 року о 14 годині 00 хвилин, за адресою: м. Дніпро, площа Шевченка, буд. 7, громадянин Нігерії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив законодавство про правовий статус іноземців та ОБГ, а саме проживав на території України після того, як посвідка на тимчасове проживання в Україні була визнана недійсною та після закінчення відповідного терміну перебування ухилився від виїзду з території України, чим порушив вимогу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п. 68 постанови КМУ № 322, за що передбачена відповідальність за ч. 2ст. 203 КУпАП. (а.с. 38).

Постановою серії ПН МДН № 006194 від 03.05.2024 року, громадянина Нігерії ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с. 39).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень п.п. 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014 року, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями ДМС є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 10) іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом; 14) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

За змістом ч. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. 6. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилитиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Доводи сторони позивача щодо вручення оскаржуваного рішення без перекладача суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять інформацію та підпис позивача про відсутність потреби в залученні перекладача (а.с. 6), а також наданими останнім письмових пояснень (а.с. 43).

Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року при розгляді справи № 343/2242/16-а, наголосив на такому: «посилання позивача на те, що рішення про примусове повернення було оголошено позивачу без перекладача, як на підставу скасування такого рішення колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність перекладача не свідчить про протиправність рішення. Крім того, перекладач та законний представник надаються на вимогу затриманого, якої в даному випадку не було».

Також суд вважає необґрунтованими твердження позивача про не доведення в належний спосіб порядку та строки його оскарження, оскільки вони не підтверджують факт протиправності вказаного рішення відповідача, а стосується виключно процедури його оскарження, якою позивач і скористався оскарживши рішення про примусове повернення з України у судовому порядку, як і скористався одночасно правовою допомогою адвоката.

У даному випадку судом не встановлено наявності поважних причин невиконання позивачем рішення про примусове повернення до Нігерії. Якими є причини невиконання вказаного рішення в зазначений період, позивач суду не навів.

Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення є правомірними, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, в тому числі й положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 288, 289 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову громадянина Нігерії ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Д.О. Покопцева