Рішення № 12242617, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р.                     Справа № 40/38                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ

до відповідача закритого акціонерного товариства „ВестаСтрой”, м. Краматорськ

про стягнення 732843 грн. 23 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Зайцев М.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства „ВестаСтрой” про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 641767 грн. 26 коп., пені в сумі 52175 грн. 26 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, трьох процентів річних в сумі 15175 грн. 64 коп., збитків від інфляції в сумі 23247 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором фінансового лізингу № 253 від 23 квітня 2007 року.

Провадження по справі №40/38 зупинялося та поновлялося згідно приписів ст.79 ГПК України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, проте наданий ним відзив на позовну заяву свідчить про те, що він заперечує проти позовних вимог, зокрема він вважає, що предмет лізингу не був йому переданий, а перший лізинговий платіж зараховано невірно.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.04.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, далі Лізингодавець, та закритим акціонерним товариством „ВестаСтрой”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №253, далі договір, та додаткові угоди до нього від 28.10.08р. за №2 та від 08.07.09р. за №3.

На підставі п.2.1. договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності з Замовленнями на транспортні засоби.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.

Згідно з пунктом 4.5. договору після надання транспортного засобу Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі транспортного засобу.

В пункті 5.8. договору зазначено, що оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях, що відображено у Плані Лізингу та у рахунках-фактурах.

Відповідно до п.5.1. договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках. Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним за період з 21.06.09р. по 21.01.10р. за ним утворився основний борг в сумі 641 767 грн. 26 коп.

Пунктом 16.1. договору передбачено, що при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених цим договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Оскільки Лізингоотримувач не виконав свої зобов’язання у повному обсязі, Лізингодавець намагається стягнути з нього пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 52 175 грн. 41 коп., окремо за лізинговими платежами, передбаченими Планами Лізингу та рахунками - фактурами доданих до матеріалів справи.

Додатково, Лізингодавець намагається стягнути з Лізингоодержувача три проценти річних в сумі 15 652 грн. 64 коп. та інфляційні в сумі 23 247 грн. 92 коп. за прострочення грошового зобов’язання, окремо за лізинговими платежами, передбаченими Планами Лізингу та рахунками - фактурами доданих до матеріалів справи.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення відповідачем лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем лізингових платежів. Відповідач доказів виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу суду не надав.

          Посилання відповідача на той факт, що йому не було передано предмет лізингу спростовується актами приймання-передачі підписаними сторонами, які є в матеріалах справи, а те що перший лізинговий платіж зараховано невірно – порядком розрахунку зазначеним в Планах Лізингу та Змінах до Плану Лізингу.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 641 767 грн. 26 коп. за період з 21.06.09р. по 21.01.10р., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вказаної статті та умовам договору.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 52 175 грн. 41 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме лізингових платежів, передбаченими Планами Лізингу, та рахунками - фактурами, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не був встановлений сторонами у договорі, не передбачений він і законом, а тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 15 652 грн. 64 коп. та інфляційних в сумі 23 247 грн. 92 коп за період прострочення грошового зобов’язання, окремо за лізинговими платежами, передбаченими Планами Лізингу, також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно приписів статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.11.10р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України, ст. 629, п. 1 ст. 638, ст. 806 ЦК України, ст. 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” до закритого акціонерного товариства „ВестаСтрой” - задовольнити.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства „ВестаСтрой”, 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, 25, ід. код 30073921, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, п/р 26003030836400 АКІБ „УкрСиб Банк”, МФО 351005, ід. код 32774741, основний борг з лізингових платежів в сумі 641 767 грн. 26 коп., пеню в сумі 52 175 грн. 41 коп., три процента річних в сумі 15 652 грн. 64 коп., інфляційні в сумі 23247 грн. 92 коп., витрати по державному миту в сумі 7 328 грн. 43 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст складено –15.11.10р.