Рішення № 12242434, 12.11.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.10р.Справа № 13/292-10 За позовом Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, м. Дніпропетровськ

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності, вилучення та передачу майна

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Кравцова К. І.-представник, довіреність від 04.10.2010 р. №16-311;

від відповідача: не з'явився;

за участю Прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: Битяк І. Г.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств, м.Дніпропетровськ (далі- позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про визнання права власності, вилучення та передачу майна.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірне нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, належить йому на праві власності з моменту його побудови у 1978 році, право власності підтверджується рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., яким також було постановлено вилучити вказане нерухоме майно у відповідача. Натомість, на день звернення до суду із позовом, відповідачем спірне нерухоме майно позивачу не передано, а окрім того, під час перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі №2-2279/2007 Верховним Судом України, відповідачем здійснено самочинну перебудову нерухомого майна, на самочинне будівництво в судовому порядку визнано право власності та проведено державну реєстрацію прав власності на спірне майно за відповідачем. У звязку із тим, що правова підстава володіння вказаним нерухомим майном у відповідача відпала на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеного в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., позивач вважає перебування спірного нерухомого майна у володінні ОСОБА_1 неправомірним, просить суд визнати за ним право власності на це нерухоме майно, вилучити його у відповідача та передати позивачу.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання 05.10.2010р., 02.11.2010р. та 11.11.2010 року не з'явився. Місцезнаходження відповідача підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7327241 від 20.10.2010 р.

До судового засідання зявився прокурор прокуратури Дніпропетровської області та на запит суду від 11.11.2010р. надав для огляду оригінал інвентаризаційної справи на нерухоме спірне нерухоме майно.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Будівлю овочесховища (літ.А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1388,3кв.м. було збудовано за рахунок коштів централізованого фонду Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, яка набула на нього право колективної власності з моменту прийняття його в експлуатацію у грудні 1978року та є її власником, що підтверджується Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., а також постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2002р. у справі №02-5/5-14/60(ПН19/18).

У 2002 році Дніпропетровське міське споживче товариство, м.Дніпропетровськ, посилаючись на передання йому вказаного нерухомого майна Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств, звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств про визнання права власності на будівлю овочесховища (літ.А-1), розташовану у АДРЕСА_2

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2002р. у справі №ПН19/18, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2002р. у справі №02-5/5-14/60, позов Дніпропетровського міського споживчого товариства було задоволено та визнано за ним право власності на будівлю овочесховища (літ.А-1), розташовану у АДРЕСА_2

На підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2002р. у справі №ПН19/18 між Дніпропетровським міським споживчим товариством та громадянином ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу вказаного майна від 16.07.2002р., посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є.В. за реєстровим №3487. Надалі ОСОБА_4 07.11.2002р. було укладено договір купівлі-продажу овочесховища із відповідачем - ОСОБА_1, договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є.В. за реєстровим №6253.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2002р. у справі №02-5/5-14/60(ПН19/18) було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2002р. у справі №ПН19/18 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.06.2002р. у справі №02-5/5-14/60, встановлено відсутність підстав для набуття права власності Дніпропетровським міським споживчим товариством на будівлю овочесховища та підтверджено право власності на спірне нерухоме майно за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2003р. провадження у справі №02-5/5-14/60(ПН19/18) було припинено у звязку з ліквідацією Дніпропетровського міського споживчого товариства та виключенням його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У 2003 році Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств оспорила вказані договори та звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська за захистом свого права власності на овочесховище.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, спочатку скасованим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.03.2008р. та надалі залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., позов Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств було задоволено, визнано недійсними вищезазначені договори купівлі-продажу овочесховища; визнано за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств право власності на овочесховище (літ.А-1), розташоване за адресою: АДРЕСА_2; постановлено вилучити у ОСОБА_1 вказане нерухоме майно з незаконного володіння; КП“ДМБТІ” скасувати реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1

Із матеріалів інвентаризаційної справи №1497-Б на обєкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, оглянутої у судовому засіданні 11.11.2010 р., вбачається, що під час оспорювання позивачем вказаних вище договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 було здійснено самочинну перебудову будівлі овочесховища.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.12.2009р. у справі №2-2640/09 2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на обєкти нерухомого майна, загальною площею 2985,0кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а саме: холодильник літ.А-1 площею 480,6кв.м; підвал літ.п/д А-1 площею 480,6кв.м; вхід у підвал літ.А2-1 площею 58,0кв.м; склад-магазин літ.А5-1 площею 85,9кв.м; підвал літ.п/д А5-1 площею 19,3кв.м; склад-магазин літ.А6-1 площею 94,3кв.м; прибудова літ.а-1 площею 12,6кв.м; ганок літ.а площею 10,7кв.м; ганок літ.а1 площею 9,0кв.м; рампа літ.а2 площею 177,2кв.м; сходи літ.а3 площею 2,8кв.м; сходи літ.а4 площею 5,4кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б-1 площею 76,7кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б1-1 площею 39,2кв.м, навіс літ.В площею 157,0кв.м; склад-магазин літ.Г-1 площею 471,5кв.м; торговельний павільйон (тимчас.) літ.Д площею 20,7кв.м; торговий павільйон (тимчас.) літ.Е площею 20,8кв.м; ТП літ.Ж площею 10,6кв.м; контейнер (тимчас.) літ.З площею 17,8кв.м; огорожі №1, №2, №3; мостіння І. На підставі зазначеного судового рішення відповідачем проведено державну реєстрацію прав власності на вказане нерухоме майно.

Здійснення відповідачем самочинної перебудови належного позивачу нерухомого майна, визнання рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21.12.2009р. у справі №2-2640/09 2009 року права власності на таке майно за позивачем та подальша державна реєстрація права власності унеможливило реалізацію позивачем свого права власності на будівлю овочесховища (літ.А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, у звязку із чим, він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що будівля овочесховища (літ.А-1), розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1388,3кв.м, з моменту його прийняття в експлуатацію у 1978р. перебуває у власності Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, що підтверджується Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., а також постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2002р. у справі №02-5/5-14/60(ПН19/18).

Недійсність договорів купівлі-продажу овочесховища, які були укладені внаслідок неправомірного розпорядження цим майном Дніпропетровським міським споживчим товариством, яке не мало прав його відчужувати, встановлена Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеного в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., - у тому числі визнано недійсним договір купівлі-продажу овочесховища від 07.11.2002р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є.В. за реєстровим №6253.

Згідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Дослідивши матеріали справи, та, враховуючи встановлену судом недійсність договору купівлі-продажу овочесховища від 07.11.2002р., господарський суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 з моменту його укладення не набула прав власності на будівлю овочесховища, власником якого з часу його побудови у 1978 році залишалася Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств.

Слід зазначити, що право власності це врегульовані законом суспільні відносини, щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.316-319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

З аналізу вищезазначених нормативно-правових норм вбачається, що будь-які дії з майном, у тому числі і здійснення його перебудови, можуть бути здійснені тільки власником або за згодою власника такого майна, яким була і залишається Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 самовільно було здійснено самочинну перебудову будівлі овочесховища загальною площею 1388,3кв.м.

Так, із матеріалів інвентаризаційної справи № 1497-Б на обєкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, вбачається, що 18.12.2009 року ОСОБА_1 було отримано технічний паспорт на обєкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, проведено інвентаризацію самочинно збудованих обєктів нерухомого майна, загальною площею 2985,0кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані обставини свідчать про те, що самочинне перебудова овочесховища свідомо була вчинена ОСОБА_1 саме під час знаходження справи №2-2279/2007 у Верховному Суді України з приводу перегляду законності рішення суду першої інстанції та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.03.2008р., яка перебувала у Верховному Суді до 17.02.2010 року. Адже, являючись стороною у процесі, вона не могла не знати про те, що розгляд спору про законність укладеного нею із ОСОБА_4 договору купівлі-продажу овочесховища від 07.11.2002р. ще не завершений, та по закінченні розгляду справи спірне нерухоме майно може бути вилучене у неї.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що здійснення самовільної зміни нерухомого майна, що належить позивачу, та набуття у власність перебудованої будівлі овочесховища загальною площею 2985,0кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 здійснено ОСОБА_1 свідомо недобросовісним шляхом задля недопущення повернення майна у володіння його законного власника Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств.

У той же час, неправомірно та недобросовісно здійснене ОСОБА_1 самочинне будівництво призвело до зміни нерухомого майна, що належить позивачу, в результаті чого Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств позбавлена можливості реалізувати своє право власності на спірне нерухоме майно зважаючи на відсутність правовстановлюючого документа на таке змінене майно.

Окрім цього, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що право власності позивача на спірне нерухоме майно є таким, що не визнається відповідачем, з огляду на неправомірні дії ОСОБА_1, вчинені нею відносно спірного нерухомого майна.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до цивільного законодавства України однією з умов виникнення прав та обовязків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в України повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п.10 Додатку №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що набрало законної сили, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем прав власності на нерухоме майно, загальною площею 2985,0кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вбачаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При чому, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно, загальною площею 2985,0кв.м, за позивачем, суд зважає на такі обставини.

Відповідно до ч.4 ст.390 Цивільного кодексу України, добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

З аналізу вказаних нормативно-правових норм вбачається, що правом на відшкодування вартості поліпшень майна, які не можуть бути відокремлені без пошкодження такого майна, наділений тільки добросовісний набувач такого майна. Натомість, приписами Цивільного кодексу України не передбачено підстав для відшкодування вартості поліпшень майна, здійснених недобросовісним набувачем.

Враховуючи встановлені судом обставини недобросовісності відповідача при здійсненні перебудови нерухомого майна під час розгляду судами спору щодо нього, суд приходить до висновку про необхідність визнання за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств права власності на перебудовану будівлю овочесховища загальною площею 2985,0кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, разом із усіма поліпшеннями, що були здійснені в результаті перебудови будівлі овочесховища та на сьогодні складаються з холодильника літ.А-1 площею 480,6кв.м; підвал літ.п/д А-1 площею 480,6кв.м; вхід у підвал літ.А2-1 площею 58,0кв.м; склад-магазин літ.А5-1 площею 85,9кв.м; підвал літ.п/д А5-1 площею 19,3кв.м; склад-магазин літ.А6-1 площею 94,3кв.м; прибудова літ.а-1 площею 12,6кв.м; ганок літ.а площею 10,7кв.м; ганок літ.а1 площею 9,0кв.м; рампа літ.а2 площею 177,2кв.м; сходи літ.а3 площею 2,8кв.м; сходи літ.а4 площею 5,4кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б-1 площею 76,7кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б1-1 площею 39,2кв.м, навіс літ.В площею 157,0кв.м; склад-магазин літ.Г-1 площею 471,5кв.м; торговельний павільйон (тимчас.) літ.Д площею 20,7кв.м; торговий павільйон (тимчас.) літ.Е площею 20,8кв.м; ТП літ.Ж площею 10,6кв.м; контейнер (тимчас.) літ.З площею 17,8кв.м; огорожі №1, №2, №3; мостіння І.

При чому, визнання права власності за позивачем на вказане нерухоме майно є захистом його порушених прав, а, отже, не тягне за собою порушення будь-яких прав ОСОБА_1, яка являючись недобросовісним набувачем, не має передбачених чинним законодавством підстав для відшкодування вартості здійснених поліпшень.

Також слід зазначити, що із матеріалів інвентаризаційної справи № 1497-Б на обєкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, оглянутої у судовому засіданні, вбачається, що на час розгляду справи, нерухоме майно, загальною площею 2985,0кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано за ОСОБА_1 та перебуває у володінні відповідача.

Обставини справи свідчать про те, що спірне нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вибуло із володіння позивача усупереч його волі в результаті неправомірного розпорядження ним Дніпропетровським міським споживчим товариством, що підтверджується Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2007р. у справі №2-2279/2007, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010р., а також постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2002р. у справі №02-5/5-14/60(ПН19/18).

Згідно до п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість його вимог та наявність передбачених законом підстав щодо вилучення у ОСОБА_1 нерухомого майна, загальною площею 2985,0кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передачу його Дніпропетровській обласній спілці споживчих товариств.

Щодо заявленого клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить накласти арешт на спірне нерухоме майно, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у звязку із розглядом справи по суті.

Приймаючи до уваги, що спір виник в результаті дій відповідача, керуючись ст.49Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд вирішив покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 22, 33, 43, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, 8285, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Миронова,4, код ЄДРПОУ 01746687) право власності на обєкти нерухомого майна, загальною площею 2985кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а саме: холодильник літ.А-1 площею 480,6кв.м; підвал під літ.А-1 площею 480,6кв.м; вхід у підвал літ.А2-1 площею 58,0кв.м; склад-магазин літ.А5-1 площею 85,9кв.м; підвал під літ. А5-1 площею 19,3кв.м; склад-магазин літ.А6-1 площею 94,3кв.м; прибудова літ.а-1 площею 12,6кв.м; ганок літ.а площею 10,7кв.м; ганок літ.а1 площею 9кв.м; рампа літ.а2 площею 177,2кв.м; сходи літ.а3 площею 2,8кв.м; сходи літ.а4 площею 5,4кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б-1 площею 76,7кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б1-1 площею 39,2кв.м, навіс літ.В площею 157кв.м; склад-магазин літ.Г-1 площею 471,5кв.м; торговельний павільйон (тимчас.) літ.Д площею 20,7кв.м; торговий павільйон (тимчас.) літ.Е площею 20,8кв.м; ТП літ.Ж площею 10,6кв.м; контейнер (тимчас.) літ.З площею 17,8кв.м; огорожі №1, №2, №3; мостіння І.

Вилучити у приватного підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 4, код ЄДРПОУ 01746687) обєкти нерухомого майна, загальною площею 2985кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а саме: холодильник літ.А-1 площею 480,6кв.м; підвал під літ.А-1 площею 480,6кв.м; вхід у підвал літ.А2-1 площею 58,0кв.м; склад-магазин літ.А5-1 площею 85,9кв.м; підвал під літ. А5-1 площею 19,3кв.м; склад-магазин літ.А6-1 площею 94,3кв.м; прибудова літ.а-1 площею 12,6кв.м; ганок літ.а площею 10,7кв.м; ганок літ.а1 площею 9кв.м; рампа літ.а2 площею 177,2кв.м; сходи літ.а3 площею 2,8кв.м; сходи літ.а4 площею 5,4кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б-1 площею 76,7кв.м; склад-магазин (колишня частина літ.А1-1) літ.Б1-1 площею 39,2кв.м, навіс літ.В площею 157кв.м; склад-магазин літ.Г-1 площею 471,5кв.м; торговельний павільйон (тимчас.) літ.Д площею 20,7кв.м; торговий павільйон (тимчас.) літ.Е площею 20,8кв.м; ТП літ.Ж площею 10,6кв.м; контейнер (тимчас.) літ.З площею 17,8кв.м; огорожі №1, №2, №3; мостіння І.

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

12.11.2010 р.