Постанова № 122423644, 21.10.2024, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1732/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., за участю адвоката Клюйка А.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз`яснені.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №125626 від 08 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , того ж дня о 22 год. 18 хв. в м. Дубровиця по вул. Шевченка керував транспортним засобом марки "Tesla Model S", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, було встановлено вміст алкоголю 1,57% проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису відмовився.

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву на ознайомлення із матеріалами адміністративної справи та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його бажанням укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом.

30 вересня 2024 року ОСОБА_1 подано повторне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його бажанням укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом.

03 жовтня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання адвоката Клюйка А.О., з яким ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, про відкладення розгляду справи на термін після розгляду Дубровицьким районним судом Рівненської області позову по справі №949/1751/24, у якій він оскаржує в адміністративному порядку постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

08 жовтня 2024 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Клюйка А.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , що підтверджується Медичним висновком №42ВН-ТН2-6А5Т-3Е6К від 07 жовтня 2024 року Дубровицької лікарської амбулаторії №2 (інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я), та згідно із якою період непрацездатності складає 07.10.2024 - 11.10.2024.

З метою дотримання права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, усі клопотання судом були задоволенні, а розгляд справи відкладався., незважаючи на те, що у клопотанні від 08.10.2024 року, заявлене захисником ОСОБА_1 - Клюйком А.О. не вказується про необхідність відкладення справи у зв`язку із непрацездатністю та бажанням порушника взяти особисту участь у розгляді справи, оскільки представлення інтересів ОСОБА_1 забезпечуються його захисником.

Проте, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", згідно із яким в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Неодноразові відкладення ОСОБА_1 та його захисником справи суд розцінює, як зловживання процесуальними правами з метою уникнути відповідальності.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на те, що справа не є складною й підготовка до неї не потребує значного часу, щоб довести або спростувати зафіксовані у протоколі обставини.

Крім того, інтереси ОСОБА_1 представлено професійним адвокатом Клюйком А.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1969) згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 03 жовтня 20024 року.

У судовому засіданні 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, хоча при цьому підтвердив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення день та час, проте заперечив факт керування ним автомобілем.

При цьому, адвокат Клюйко А.О. додав, що оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 поліцейськими відбулось з грубим порушенням порядку складання протоколу та подальшим викладенням фактів в ньому, що не може слугувати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а відеозапис події містить численні та істотні порушення поліцейським процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказав, що є всі підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з підстав, викладених у письмовому клопотанні про закриття провадження по справі, що наявне у матеріалах справи.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Зі змісту п. 2.9а Правил дорожнього руху вбачається, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно додиспозиції ч.1ст.130КУпАП встановленаадміністративна відповідальністьв томучислі іза керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №125626 від 08 вересня 2024 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08 вересня 2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, результати тесту №3849 від 08.09.2024 року, рапорт т.в.о. начальника СРПП ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Д.Гаврилюка від 08.09.2024 року та відеозапис з нагрудної бодікамери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу, результати якого склали 1,57% проміле.

Крім цього, у цей самий час відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, що також підтверджує факт керування автомобілем ОСОБА_1 , що чітко зафіксовано на відео і ним не заперечується.

При цьому, суд критично ставиться до позиції сторони захисту, щодо причинного зв`язку між оскарженням постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3010364 від 08 вересня 2024 року, винесеної інспектором ВП №1 Сарненського РВП ГУНП у Рівненській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. На переконання суду, причина зупинки транспортного засобу не позбавляє обов`язку водія виконати законну вимогу поліцейського, а саме в установленому порядку пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, покладений на нього п. 2.5. ПДР.

Крім того, пройшовши такий огляд, ОСОБА_1 автоматично підтвердив факт керування транспортним засобом, а постанову, яка оскаржується в адміністративному порядку та яку хотів він сплатити на місці її винесення, підтверджує законність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу та винесення постанови за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказані обставини підтверджується доданим відеозаписом з бодікамери поліцейських.

Вказаний відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Процесуальний закон не передбачає ані необхідності фіксування відеозаписом тих обставин, які виходять за межі предмету доказування у справі, ані необхідності додання такого відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд не ставить під сумнів допустимість долученого до матеріалів справи відеозапису, оскільки відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, де він визнає та підтверджує факт керування автомобілем та проходить огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Зважаючи на встановлені обставини суд вважає, що дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", законів України "Про дорожній рух" та "Про Національну поліцію".

Разом з тим, твердження захисника Рабешка М.В. про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції та доказів на підтвердження факту істотних порушень ними, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто, під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.

У даній справі порушення, про які зазначає захисник (безпідставна зупинка транспортного засобу на їхню думку) не вплинули на можливість встановлення події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі.

Доводи про безпідставність зупинки транспортного засобу спростовуються доданим до протоколу відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт керування автомобілем, погодився з причиною зупинки транспортного засобу під його керуванням та на пропозицію поліцейських погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР, є достовірними та допустимими доказами.

При цьому, суд зважає на те, що дії працівників поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, доведено повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Водночас, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.ст.34та 35КУпАП, судом не встановлено обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

(Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ЕПР1 №125626).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 судовий збіру розмірі 605,60грн.(шістсотп`ятьгривень шістдесяткопійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.