Рішення № 122421735, 14.10.2024, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/528/24

2/179/351/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Кравченко О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з грудня 1991 року проживає з сім`єю в домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Неподалік від її будинку по АДРЕСА_2 знаходилося порожнє домоволодіння, яке складалося із будинку (літ.А в технічному паспорті), веранди (літ.а), літньої кухні (літ.Б), сараю (літ.В,Е,И), вбиральні (літ.Д), навісу (літ.Ж), літнього душу (літ.З), погреба (літ.ПГ), споруд (№1-2). Загальна площа будинку складає 50,5 м2, житлова - 18,5 м2.

Згідно інформаційної довідки Новомосковського МБТІ, даний будинок належав ОСОБА_2 . В сільській раді позивачку повідомили, що колишня власниця будинку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 років. Свідоцтво про смерть видавалося виконкомом Новопетрівської сільської ради 22 грудня 1999 року. Про наявність спадкоємців їй нічого невідомо. Правовстановлюючих документів про право приватної власності на вказане домоволодіння у неї немає, тобто вказана нерухомість знаходилася у власності інших осіб, а отже є чужим майном. Для забезпечення сім`ї власною городиною з березня 2000 року позивачка зайняла даний будинок з присадибною ділянкою, і з того часу користується будинком, вирощує на присадибній ділянці необхідні овочі.

Вважає, що у зв`язку зі добросовісним, безперервним володінням нерухомим майном житловим будинком з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 , у неї виникло право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю у порядку ст.344 ЦК України.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на домоволодіння житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_2 , яке складається із будинку загальною площею 50,5 м2, житловою 18,5 м.2 (літ.А в технічному паспорті), веранди (літ.а), літньої кухні (літ.Б), сараю (літ.В,Е,И), вбиральні (літ.Д), навісу (літ.Ж), літнього душу (літ.З), погреба (літ.ПГ), споруд (№1-2) за набувальною давністю.

Ухвалою від 19.03.2024 позовна заява залишена без розгляду з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 18.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначеного підготовче засідання.

Ухвалою від 06.06.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 15.07.2024 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що в приблизно у 2000 році вона придбала вказаний будинок у дочки ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яка написала розписку та передала їй усі документи. Договір купівлі-продажу будинку вони не укладали та не реєстрували. Весь цей час вона користувалася будинком, доглядала його, садила городину. На даний час у позивачки виникла потреба зареєструвати право власності на домоволодіння, тому просить визнати за нею право власності. Також пояснила, що ОСОБА_3 передала їй усі документи на будинок та не заперечувала проти вирішення питання щодо визнання за позивачкою права власності в судовому порядку, оскільки на даний час внаслідок хвороби вона прикута до ліжку та не може з`явитися до суду.

Представник Магдалинівської селищної ради і в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справи без участі представника селищної ради та прийняти рішення згідно вимог Закону (а.с.40).

Вислухав пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 04 січня 1990 року виконкомом Магдалинівської районної ради народних депутатів, на підставі рішення виконкому №253 від 20.09.1986, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Відповідно до технічного паспорту від 01.12.1989, вказане домоволодіння складається із будинку загальною площею 50,5 м2, житловою 18,5 м.2 (літ.А), веранди (літ.а), літньої кухні (літ.Б), сараю (літ.В,Е,И), вбиральні (літ.Д), навісу (літ.Ж), літнього душу (літ.З), погреба (літ.ПГ), споруд (№1-2) (а.с.16-19).

З інформаційної довідки КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 15.02.2024 №00/98/02-24 вбачається, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 в КБ «Новомосковське МБТІ» ДОР» значиться за ОСОБА_2 . Підстава свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 04.01.1990, видане Магдалинівською районною радою Магдалинівського району Дніпропетровської області згідно рішення виконкому №253 від 29.09.1989, внесено в реєстрову книгу БТІ за №74-1 від 04.01.1990 (а.с.8).

15 червня 1998 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем Новопетрівської сільської ради народних депутатів ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №42, відповідно до якого все своє майно, у тому числі житловий будинок та земельну ділянку заповіла дітям ОСОБА_5 і ОСОБА_3 порівну (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.1999 та копією актового запису про смерть №71 від 22.12.1999, складеного виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с.12, 59-60).

Син ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва його про народження та копією свідоцтва про смерть (а.с.11-12).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією паспорта (а.с.10, 22-23).

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №77353413 від 17.06.2024, виданої Магдалинівською державною нотаріальною конторою, 31 жовтня 2001 року відкрита спадкова справа після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №2706 (а.с.54).

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (сусіди позивачки) кожен окремо підтвердили, що позивачка більше 20 років користується домоволодінням АДРЕСА_2 , підтримує порядок, садить город. У вказаному будинку до цього мешкали старі, які померли. Будинок ОСОБА_1 зайняла не самовільно, а придбала у попередніх власників.

Надаючи оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном , то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Таким чином, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. При цьому володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Разом із цим добросовісність свідчить про те, що ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі №755/16913/16-ц.

Відповідно дост.ст.12,81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що більше 20 років вона постійно відкрито і безперешкодно користується домоволодінням по АДРЕСА_2 , вживає заходів щодо збереження домоволодіння та його утримання, однак самі по собі вказані обставини не є підставою для виникнення у позивача права власності за набувальною давністю.

З матеріалів справи встановлено, що померла ОСОБА_2 за життя склала заповіт, за яким все свої майно заповіла своїм дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також 31.10.2001 Магдалинівською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину.

Доказів того, що спадкоємці ОСОБА_2 відмовились від прийняття спадщини або не прийняли її, позивачкою суду не надано.

Крім того, у судовому засіданні позивачка пояснила, що придбала вказане домоволодіння у ОСОБА_10 , яка є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , однак письмового договору купівлі-продажу не укладала, що свідчить про обізнаність позивачки про власників вказаного домоволодіння.

Таким чином, позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що вона не знала хто був власником домоволодіння та володіє спірним домоволодінням не за волею власника. Крім того, позивачкою не надано доказів, що на дане володіння не претендують інші особи.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, враховуючи недоведеність того факту, що позивачка не знала та не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, суд не має законних підстав для задоволення заявленого позову.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на зазначене у позовній заяві майно задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ч.2 ст.141 ЦК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: 51130, с.Новопетрівка Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області.

Відповідач Магдалинівська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338405, місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська область, Самарівський (Новомосковський) район, с-ще Магдалинівка, вул.Центральна, буд.46.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2024 року.

Суддя О.Ю.Кравченко