Постанова № 12242073, 28.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2010 року 10:20 № 2а-7364/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1

до Державного департаменту з питань банкрутства

провизнання протиправним та скасування наказу про анулювання ліцензії від 25.11.2009р. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним рішення (наказу) Державного департаменту з питань банкрутства від 25.11.2009 № 200 про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ОСОБА_1; скасування рішення (наказу) Державного департаменту з питань банкрутства від 25.11.2009 № 200 про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ОСОБА_1 скасування розпорядження Київського управління з питань банкрутства від 09.11.2009 № 09 “Про усунення порушень Ліцензійних умов господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)”. Позові вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі акта, що містить спотворені факти, та який видано з порушенням встановленого порядку та не уповноваженим на те органом, висновки відповідача є субєктивними та документально не підтвердженими.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження винесене за встановленими порушеннями позивача, а тому позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є арбітражним керуючим, про що йому видана ліцензія серії НОМЕР_1 від 19.11.2007 Державним департаментом з питань банкрутства.

28.09.2009 Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства було видано наказ «Про утворення комісії та призначення голови і членів комісії для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого», в якому визначено склад комісії та визначено період проведення перевірки з 12.10.2009 по 13.10.2009.

28.09.2009 Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства складено повідомлення для позивача про проведення перевірки, яке, як стверджує представник відповідача, було направлене позивачу, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 28.09.2009, доданих до матеріалів справи.

13.10.2009 Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства було складено акти № 16 про неявку позивача на перевірку.

19.10.2009 Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства було видано наказ «Про утворення комісії та призначення голови і членів комісії для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого», в якому визначено склад комісії та визначено період проведення перевірки з 10.11.2009 по 11.11.2009.

11.11.2009 Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства було складено акти № 19 про неявку позивача на перевірку та акт № 20 про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування № 20, в якому зазначено, що позивач свідомо відмовляється від проведення позапланової перевірки та позбавляє орган контролю можливості виконати функції, покладені на нього чинним законодавством.

В актах зазначено про направлення позивачу рекомендованим листом повідомлення про день та місце проведення перевірки, неприбуття арбітражного керуючого для проведення перевірки, яка мала бути проведена за дорученням Державного департаменту з питань банкрутства.

25.11.2009 Державним департаментом з питань банкрутства наказом № 200 було анульовано ліцензію серії НОМЕР_1, видану позивачу 19.11.2007.

Позивачем був оскаржений зазначений наказ до Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, який рішенням № 19 від 12.10.2010 відмовив позивачу в задоволенні скарги та визнано таким, що прийнятий відповідно до вимог законодавства наказ Державного департаменту з питань банкрутства від 25.11.2009 № 200.

Як встановлено судом під час розгляду справи та на підставі наданих сторонами документів, під час проведення перевірки повинно було перевірятися дотримання позивачем, як розпорядником майна, ліцензійних умов провадження господарської діяльності у справі № 3/146-Б про банкрутство ДП «Нігинський карєр»в частині дотримання вимог чинного законодавства при формуванні вимог кредиторів та включенні до них кредиторської вимоги ТОВ «Автоматик»(код ЄДРПОУ 34868485).

Відповідно до ч.6 ст.3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Суд звертає також увагу на наступне. Відповідно до п.1.1 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13 лютого 2002 р. №22/35 контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Ліцензійні умови) здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства мала бути проведена позапланова перевірка господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. 5.2 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13 лютого 2002 р. № 22/35 при позаплановій перевірці арбітражного керуючого комісія перевіряє факти порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов, наведені у заяві, або виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Згідно з п.1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 4 травня 2001 р. № 72/49 ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Ліцензійні умови визначають кваліфікаційні і організаційні вимоги провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на період провадження у справах про банкрутство господарськими судами.

Пунктами 2 та 3 Ліцензійних умов встановлені кваліфікаційні та організаційні вимоги до арбітражного керуючого.

Так, згідно з п.п.3.1 п.3 Ліцензійних умов при здійсненні своїх повноважень арбітражний керуючий зобов'язаний діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Такі вимоги зазначені, зокрема, в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Наявними у справі матеріалами, наданими представником відповідача, не доведено існування обставин, які є обєктом для проведення позапланової перевірки.

Згідно з п. 5.3 Порядку за результатами перевірки комісія складає акт перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов у двох примірниках (додаток 3). Один примірник акта видається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий - зберігається органом контролю, який здійснив перевірку.

Згідно з п.5.6 Порядку порушення, викладені в акті перевірки, повинні мати посилання на конкретні пункти, розділи, статті нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається.

Відповідно до п.6.1 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13 лютого 2002 р. № 22/35 орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Під час розгляду справи було встановлено, що позапланова перевірка дотримання позивачем ліцензійних умов не проводилася через неявку позивача. Представник відповідача посилався на те, що Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства направлялися повідомлення про проведення позапланової перевірки позивачу. Разом з тим, докази отримання позивачем цих повідомлень у матеріалах справи відсутні. Доводи позивача про неотримання та неможливість отримання повідомлень через перебування на стаціонарному лікуванні не спростовано.

Таким чином, суд вважає, що Хмельницьким обласним сектором з питань банкрутства не було належним чином виконано вимоги законодавства про необхідність повідомлення арбітражного керуючого про необхідність проведення позапланової перевірки.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»підставами для анулювання ліцензії є: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

З огляду на вищевикладене, висновок Хмельницького обласного сектору з питань банкрутства про відмову позивача у проведенні перевірки, що зафіксований у акті № 20, зроблений без достатніх підстав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач анулював ліцензію на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ОСОБА_1 на підставі необєктивних даних, що викладені в актах № 19 та № 20 від 11.11.2009.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення (наказ) Державного департаменту з питань банкрутства від 25.11.2009 р. № 200 про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) ОСОБА_1

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій